Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Розповсюджувати та тиражувати без офіційного дозволу видавництва Новий Світ - 2000 заборонено 12 страница



Чимала частина населення схильна до державного патерналізму - необгрунтованого перебільшення ролі держави в перерозподілі доходів. Багатьох надихають спомини про неринкові форми привласнення - безкоштовні вищу освіту, медичне обслуговування, низьку плату за житлово-комунальні послуги тощо. Це стримує розвиток ринкових відносин і несприятливо впливає на формування ринкової економіки в Україні.

Економічні системи

Високий рівень криміналізації економічного життя, зумовлений конфліктами в ході перерозподілу власності та зростанням корупції, також спотворює вітчизняну модель ринкової економіки.

На формування української моделі ринкової економіки не­сприятливо впливає енергетична залежність від інших країн. З власного видобутку різних видів палива Україна задовольняє лише третину своїх потреб. Здебільшого Україна ввозить паливо із Росії (невелика кількість газу надходить із Туркменистану). Імпорт нафти та газу - це головна стаття дефіциту платіжного балансу та зростання зовнішньої заборгованості держави. Україна повинна якнайшвидше віднайти джерела для забезпечення енергетичної незалежності. Для цього є всі передумови. Україна може збільшити свої газові ресурси до 50 млрд м3(30 млрд одержати з власного видобутку та 20 млрд м3 - оплати Росією та Туркменистаном транспортування газу через територію України). Нафтовидобувна і нафтопереробна промисловість потребує радикального технічного переоснащення. Потрібні пошуки нових покладів, а також видобуток нафти за новими технологіями зі старих родовищ.

У сучасних умовах розвиток ефективних ринкових відносин в Україні стримує погіршення галузевої структури національної економіки. У вітчизняній економіці майже вдвоє зменшилася частка перспективних галузей - машинобудування та харчової про­мисловості й аж у вісім разів - легкої, водночас більше ніж удвічі зросла питома вага такої неперспективної галузі, як чорна металургія. На розвиток вільного ринку несприятливо впливають і низька конкурентоспроможність більшості галузей обробної промисловості, неефективне сільськогосподарське виробництво, невеликі обсяги інвестування тощо.

Однак навіть така перехідна економіка є кроком уперед порівняно з командно-адміністративною системою. Україна з 2000 р. суттєво наблизилася до макроекономічної стабілізації. Обсяг національного виробництва почав зростати. Це дає підстави сподіватися, що з часом в Україні сформується зріла модель ринкової економіки. Ця модель ґрунтуватиметься на інди­відуалістсько-зважених цінностях, притаманних українській нації. Українець завжди почував себе частиною громади і не проти­ставляв себе їй. Демонструвати свої переваги над іншими не вважали доброчесністю. Особливості національної ментальності



- індивідуалізм у праці та побуті й водночас схильність до співпраці

- були вміло використані в кооперативному русі 20-30-х років у Західній Україні.

Тема 4

Індивідуалістсько-зважені цінності передбачають відповідну форму політичного правління. Вони несумісні з владою однієї політичної сили чи партії. Наша ментальність потребує пред­ставництва у владі різних політичних сил відповідно до їхнього підтримання народом. Важливо, щоб представники в парламенті від різних верств населення, що мають різні погляди, брали участь в ухваленні зважених рішень і поділяли відповідальність за їхні наслідки.

Багато економістів уважають, що природу економічної системи визначають цінності суспільства та форма політичного правління. З нашої ментальності й цінностей випливає, що для України найпридатнішою є модель узгодженого вільного підприємництва. У цій моделі ринкової економіки забезпечена недоторканість приватної власності, вільний ринок, а визначальним мотивом діяльності підприємства є прибуток. Перевага такої економічної моделі полягає в можливості досягнути згоди між урядом, підприємцями і працівниками з питань загальнонаціональних цілей та пріоритетів.

^ Резюме

1. Національна економіка, або господарство країни, -це сукупність

домогосподарств, підприємств, відповідних державних інституцій та установ, об'єктів інфраструктури та різних активів у межах певного природного середовища й державної території. Основним завданням національної економіки є виробництво і розподіл життєвих благ, потрібних для підтримання життєдіяльності суспільства. У національній економіці виділяють фізичну і монетарну (грошову) економіки.

2. Фізична економіка охоплює ресурси - працівників, природні багатства, капітал та вироблені життєві блага. Національна економіка складається з галузей матеріального і нематеріаль­ного виробництва. Головним компонентом монетарної економіки є гроші та пов'язані з ними ціни, процентні ставки, валютні курси тощо.

3. Спосіб організації національної економіки називають економічною

системою. Економічна система складається на засадах певної форми виробництва. Головними компонентами економічної системи є спосіб узгодження діяльності суб'єктів гос­подарського життя, власність на ресурси і виготовлені продукти, характер розподілу та перерозподілу національного продукту, основний мотив діяльності підприємств тощо. В

Економічні системи

економічній науці існують різні підходи до типізації економічних систем та причин їхнього формування. Одні економісти вважають, що характер економічної системи визначають цінності суспільства і тип політичного правління. Інші підходи до класифікації економічних систем та їхніх моделей такі: цивілізаційний, формаційний, з позицій форм власності і форм координації економічної поведінки, технологічних факторів.

4. Власність є складним і багатоаспектним поняттям. Вона охоплює відносини привласнення і відчуження. Привласнення означає, що окремий індивід, група людей або держава здобуває право на володіння конкретними благами, розпорядження ними та їхнє використання. В економічній системі можуть співіснувати різні форми власності, одна з яких є панівною. В українській економіці відбувається відновлення інституту приватної власності. В Україні закон передбачає існування приватної, колективної та державної власності. Право власності в економіці - це право на контроль за використанням ресурсів, розподілом витрат і вигід, що супроводжують це використання. Чинні права власності визначають правила гри в економіці. Більшість економістів нині вважає, що економічна система ефективно функціонує лише тоді, коли в ній спів­існують різні форми власності. За сучасних умов у розвинених країнах переважає акціонерна форма власності. Водночас збільшується кількість підприємств, що перебувають в одноосібній власності. Загальною тенденцією, яка про­стежується в у сіх країнах з ринковою і перехідною економіками, є збільшення кількості власників.

5. У літературі поширена думка, що в економічному розвиткові визначальними є інституції та цінності. Цінності - це переконання, що впливають на стосунки між індивідами або групами людей та на відносини в суспільстві загалом. За критерієм значущості розрізняють три системи цінностей: індивідуалістсько-конкурентні; групово-кооперативні; егалі­тарно-колективістські. Політичне правління - це певна система політичних інституцій і процедур. Виділяють три форми політичного правління: противага, або боротьба за владу, колегіальність, або співпраця при владі, унітарна влада. Поєднання різних цінностей з формами політичного правління дає різні економічні системи, зокрема: командно-адміністра­тивну, систему вільного підприємництва (капіталізм) і систему узгодженого вільного підприємництва.

~2Тема 4

6. Цікавими підходами до класифікації економічних систем є цивілізаційний, та з позицій технологічних факторів, коли виділяють такі системи: 1) доіндустріальні (з панівною ручною працею та натуральним господарством); 2) індустріальні (заміна ручної праці машинами); 3) постіндустріальне суспільство, для якого характерне зростання ролі знань, освіти, науки, інформації тощо.

7. Згідно з формаційним підходом виділяють три суспільно-економічні формації з п'ятьма економічними системами (способами виробництва): 1) первинну (архаїчна, - базується на общинній власності - з первіснообщинним і азійським способами виробництва); 2) вторинну (з приватною власністю) - з рабовласницьким, феодальним і капіталістичним способами виробництва; 3) комуністичну (ліквідована приватна влас­ність) - з комуністичним (соціалістичним) способом вироб­ництва. Спосіб виробництва охоплює продуктивні сили і виробничі віносини.

8. Продуктивні сили виражають взаємодію людини з природою. До продуктивних сил належать засоби виробництва і пра­цівники, що мають певний виробничий досвід, навички до праці й урухомлюють фактори виробництва. Взаємини між: людьми у процесі виробництва, в основі яких є власність на ресурси, називають виробничими відносинами.

9. Ринкова економіка ґрунтується на приватній власності та ціновому механізмі розв'язання основних проблем економічної організації. Основними принципами організації ринкової економіки є приватна власність, економічна свобода, особиста зацікавленість, конкуренція, обмежена участь держави в економіці.

Змішана економіка базується на принципах ринкової економіки. Однак роль держави в економіці тут істотна.

10. Адміністративно-командна економіка передбачає державну власність на всі матеріальні ресурси й централізоване директивне планування. Головними причинами краху командної економіки радянського типу були неспро­можність централізованого директивного планування координувати складну сучасну економіку, відсутність раціональних показників діяльності підприємств та відповідних стимулів, застій в аграрному секторі та нездатність використати інтенсивні методи економічного зростання.

Економічні системи

11. Перехід від командної до ринкової економіки відбувається по-різному. Одна група країн обрала шлях "шокової терапії", який передбачає прискорену лібералізацію економіки, швидку приватизацію державної власності, демонополізацію економіки та макроекономічну стабілізацію. У другій групі країн перехід до ринку відбувається сповільненим еволюційним шляхом. Третя група країн обрала проміжний шлях переходу до ринку. У цих країнах ринкові перетворення відбуваються повільніше, ніж у першій групі, але швидше, ніж у другій.

12. Перехід від однієї системи до іншої створює особливий, перехідний стан економіки. Українську модель перехідної економіки, яка творилась упродовж 90-х років, характеризують потужний державний сектор, низька частка дрібного й середнього підприємництва, схильність населення до державного патерналізму, висока криміналізація економічного життя. Українська ментальність потребує представництва у владі різних політичних сил відповідно до того, наскільки їх підтримує народ. Найпридатнішою для України є модель узгодженого вільного підприємництва, яка має забезпечити можливість досягнення згоди між урядом, підприємцями і працівниками з питань загальнонаціональних цілей і пріоритетів.

Тема 4

ТЕМ А 5

РИНКОВА ЕКОНОМІКА

П План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

5.1. Сутність та функції ринку.

5.2. Принципи організації ринкової економіки.

5.3. Кругопотік ринкової економіки.

5.4. Сучасний ринок та його структура. Резюме

Ключові поняття та терміни

акції виторг

витрати фірм вторинний ринок депозитні сертифікати домогосподарство економічна відповідальність економічна свобода змішана економіка кредит

національний ринок облігації опціони

особиста заінтересованість первинний ринок прибуток

приватна власність принципи (інституції) рин­кової економіки ринок

ринок грошей

ринок землі

ринок капіталів

ринок науково-технічних на-

працювань

ринок праці

ринок продуктів

ринок ресурсів

ринок товарів і послуг

ринок цінних паперів

свобода переміщення ресурсів

свобода підприємництва

свобода ціноутворення

су б 'єкти ринку

суверенітет споживача

сучасний ринок

схема кругопотоку

технологія

фінансовий ринок

фірма

чиста конкуренція

Економіка, на перший погляд, — це дві величезні зони: виробництво й споживання. У першій все починається, у другій усе закінчується й знищується. Суспільство, не може

Ринкова економіка

перестати виробляти, так само, як воно не може перестати споживати. Ще лаконічніше і може вульгарніше цю думку висловив Пру дон: єдина мета людини - це працювати і їсти...

Між цими двома світами, зонами економіки міститься третій, тонкий, але живий та імпульсивний — обмін, сфера обміну. Отже, маємо три світи: 1) виробництво, 2) споживання; 3) обмін. Виробництво означає поділ праці, що й прирікає людей на обмін. Сам обмін — це постійний рух1.

Світова практика засвідчує, що найефективнішою формою організації економічного життя суспільства є ринкова економіка, яка традиційно пов'язана з ідеологією капіталізму.

У ринковій економіці питання господарського життя вирішують через взаємодію попиту і пропозиції: уподобання покупців визначають попит на товари, тоді як витрати виробництва є основою пропозиції товарів. Попит і пропозиція урівноважувані зміною цін (ціновим механізмом).

Ринок координує господарську поведінку в ринковій економіці.

Завдання цієї теми - з'ясувати суть ринку, головні умови і принципи його ефективного функціонування,

5.1. СУТНІСТЬ ТА ФУНКЦІЇ РИНКУ

Визначення ринку

Ринок, як явище господарського життя, виник багато сторіч тому внаслідок природно-історичного розвитку виробництва та обміну.

Навіть найпростіший ринок - це улюблене місце попиту і пропозиції, місце звернення до послуг близького (Ф. Бродель). Ринок - це можливість доступу до іншого світу, це вузький прозір, через який люди обмінюються надлишками своєї діяльності.

З давніх-давен ринком називали певний простір (територію, майдан), де відбувається купівля-продаж товарів. Цим місцем могли бути торговельна зала, територія сільського чи міського ринку (не випадково, слово ринок у багатьох асоціюється зі словом базар), територія адміністративного району, держави або групи держав. З цього погляду, розрізняють місцевий, регіональний і світовий ринки.

'Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, ХУ-ХУІП ст. -Т. 2. - Ігри обміну. - С. 9.

Хоча таке тлумачення ринку частково справедливе, однак було б неправильно зводити ринок тільки до місця обміну товарів. Це, як і ототожнення ринку з торгівлею, надто збіднює сутність ринку і може неправильно орієнтувати щодо заходів для переходу від командної до ринкової економіки. Справді, якщо ринок - це галузь економіки (торгівля), то проблема ринкової трансформації спрощується і зводиться тільки до перебудови торгівлі.

Насправді ж ринок-поняття місткіше. У сучасному суспільстві неухильно збільшується кількість товарів, покупців і продавців, з іншого боку, з'являються нові форми купівлі товарів і послуг. Нині ринок - це не тільки крамниці, ярмарки, супермаркети, універсами, різні ятки, де продають товари широкого вжитку. Є ринки, де продають різні цінні папери (акції, облігації, сертифікати) - фондові біржі. Величезні кількості сільськогосподарських продуктів, металів, енергоресурсів тощо продають за стандартними цінами на товарних біржах. Масштабні торговельні угоди укладають телефоном, у мережі Інтернет, чи через мережу багаторівневого маркетингу, коли взагалі продавець і покупець не бачать один одного. З огляду на це, часто зникає потреба в конкретному місці для зустрічі продавців та покупців. Тому ринок можемо визначити передусім як обмін, що ґрунтується на засадах грошових відносин.

Отже, ринок передбачає не просто обмін (він може відбуватися й у вигляді бартеру), а обмін вартісний, або грошовий, завдяки якому визначають ціни й кількості товарів. Це особливо важливо, бо ринок відіграє роль механізму, що узгоджує інтереси виробників та споживачів. У який би спосіб не спілкувалися контрагенти ринку (продавці та покупці), результатом є обмін за ціною, про яку вдалося домовитися. У цьому разі відбувається добровільне відчуження своєї власності й привласнення чужої. Отже, ринок означає також взаємне передання прав власності.

Обмін передбачає цілу низку витрат, які пов'язані з передачею прав власності, з пошуком інформації, веденням переговорів, визначенням кількісних і якісних характеристик товарів, укладанням контрактів тощо. Це-трансакційні витрати. Тому в літературі ринок визначають і як сукупність трансакцій.

Водночас обмін об'єднує відособлених суспільним поділом праці та правами власності виробників. Тому ринок є і формою зв'язку між контрагентами обміну.

Ринок через систему цін передає інформацію про структуру суспільних потреб і в такий спосіб перерозподіляє обмежені ресурси, що забезпечує їхнє ефективне використання.

Тема 5

Ринкова економіка

Отже, ринок - це обмін, який відбувається за законами товарного виробництва й обігу. Найважливішою рисою ринку є те, що він зводить покупців і продавців разом, щоб визначити ціну і кількість товару. Тому ринок можемо тлумачити як механізм, економічний інститут, через який покупці й продавці взаємодіють, щоб визначити ціни і кількості товарів.

Ринок визначає ціни і через них збалансовує, зрівноважує акти купівлі-продажу. Тобто ринок виконує роль механізму, через який за допомогою цін узгоджує і координує поведінку суб'єктів господарської діяльності, допомагає досягти рівноваги попиту і пропозиції, рівноваги економіки загалом. Тому ринок можемо визначити і як певний особливий механізм координації намірів (планів) та дій виробників і споживачів певного блага, завдяки якому між ними відбувається узгодження. Отже, ринок існує лише тоді, коли люди мають в господарюванні широкий діапазон свободи. Ринок - це механізм взаємодії вільних людей.

Будь-які спроби замінити ринок якимось державним коорди­наційним центром, як засвідчує досвід, не дають позитивного ефекту. Сучасна економіка досягла таких параметрів (номенклатура виробництва в розвинених країнах перевищує 24 млн. найменувань, десяту частину яких щорічно оновлюють), що централізоване директивне управління, цінами також, стало гальмом науково-технічного та господарського розвитку. За цих умов порівнювати витрати з результатами, визначати ціни та кількість товарів може лише ринок. Це набагато досконаліший і потужніший механізм, ніж найновіша комп'ютерна техніка.

Ринок забезпечує функціювання економіки через взаємодію його взаємопов'язаних між собою специфічних видів.

У ринковій економіці кожен товар і кожна послуга мають ціну. Навіть різні види людської праці мають ціну (заробітна платня). Кожен отримує дохід за те, що продає і використовує одержані гроші, щоб купити, що хоче.

З історії розвитку ринку

Історія ринку губиться у глибині віків. Вона не проста і не прямолінійна. Тому й не дивно, що й у новітні часи пліч-о-пліч з

? новими і найсучаснішими співіснують і уживаються традиційні й архаїчні форми.

• На основі величезного фактичного матеріалу видатний сучасний історик Ф. Бродель описав еволюцію ринку в Європі. Цей опис заслуговує уваги, тому і подаємо короткий його виклад для тих, хто має бажання глибше пізнати й зрозуміти економіку.

~~ Тема 5

...Найпростіші ринки, де продають переважно з перших рук "це торгівля з рук у руки, віч-на-віч". Це - прямий обмін: усе, що продається, продається тут-таки; все, що купується, забирається^тут-таки й оплачується одразу ж. Це - первісний, старий тип обміну. Його джерела губляться в пітьмі віків.

Міські базари (відбувалися раз або двічі на тиждень). Міська влада взяла у свої руки їхню організацію і нагляд за ними: для міст це було життєво важливе питання.

Міські базари були природним центром суспільного життя. Тут люди зустрічалися один з одним, обмінювалися новинами, домовлялися, сварилися, укладали угоди, влаштовували різні родинні справи тощо. Тобто ринок перебував у самісінькому серці цілого світу взаємин між людьми.

"Ринки ставали набутком міст, ростуть разом з ними. Вони множаться, вибухають у міському просторі, надто тісному, щоб їх стримати". У базарні дні перекупки викладають свої товари просто посеред вулиць середньовічних міст, перешкоджаючи проїзду по них. (Але хіба це вже історія? Погляньмо на Львів чи інші, особливо великі, міста України, і побачимо, що товари розміщаються на тротуарах, на будь-якому вільному місці, посеред людей, бруду тощо. Тільки-но звільняється якийсь простір, як ним заволодівають ринки. - 3. В.).

Зростання торговельного обігу примусило міста будувати криті ринки, які часто оточували ринки просто неба. Найчастіше ці криті ринки були постійні й спеціалізовані: ринки зернові, винні, шкіряні, хутрові, м'ясні, полотняні, рибні тощо.

Ринки були життєво необхідні для забезпечення міст, тому влада міст втручається в їхнє життя, організацію, визначення розмірів ареалів навколо міст, з яких постачалися різні товари для забезпечення потреб міст.

Із зростанням масштабів ринків збільшується роль і участь різних посередників в обміні; важливими стають питання шляхів постачання товарів до міст, своєчасність і безперебійність доставки товарів.

Розрив традиційного (прозорого) ринку, що зводив виробника-продавця віч-на-віч з міським покупцем-споживачем зростає. Купець, третій учасник обміну міме селом і містом, стає активним учасником міських ринків середньовічної Європи. "Посередницькі ланцюжки поволі простягалися між великим купцем і роздрібненими торгівцями". Саме по цих ланцюжках йтиме більша частина торгівлі маслом, сиром, птицею, садовиною, городовиною, молоком у великих європейських містах, таких, наприклад, як Париж і Лондон.

Поступово посилюється спеціалізація ринків у національному масштабі залежно від характеру пропонованих товарів, від відстаней, зручності чи незручності приступу до ринку, залежно від географії виробництва й географії споживання. Ця спеціалізація ринків у Європі посилиться у XVIII ст. Ринкова економіка.. _

Зростання обмінів сприяло використанню нових каналів обігу, вільніших і більш прямих. Так поряд з відкритим.ринком, який перебував під жорстким контролем, розвиваються так званий приватний ринок. Агенти цих ринків доходили до джерел вироб­ництва товарів (пшениці, овець, вовни, свійської птиці тощо). Вони виїжджали назустріч селянам, які везли свій крам на ринок і закуповували його. Вони могли продавати ці товари за нижчими цінами. Приватні ринки - всеєвропейське явище, яке зумовлене надмірною дорожнечею товарів на "відкритих ринках" і зловжи­ваннями, жадібністю монопольних торговців. Вже тоді виникають перші змови, домовленості виробників з перекупками щодо цін та інших питань (монополії)).

У ХУП-ХУПІ ст., ще до епохи індустріалізації, у європейських країнах формується ринок праці. Так на початку XVII ст. у ганзейських містах кількість осіб найманої праці безперервно зростало і становило щонайменш 50% населення. В Парижі напередодні Революції ця цифра перевищувала 50%. (35 с.)

Життя селян Європи, однак, залишалося переважно поза-ринковим, зоною натурального господарства, самодостатності, замкнутості в собі.

Згодом важливим засобам обміну стають крамниці, які, на відміну від ринків, що діяли періодично, працюють майже безперервно. Крамниці спеціалізуються: за товарами, за мірками чи вагою тощо. Крамниці поширилися "завойовуючи світ, вони пожирали міста, а невдовзі і села"; згодом поширилася торгівля "на рознос".

Над ринками, крамницями, торгівлею на рознос розміщалася могутня надбудова торгівлі на далекі віддалі, важливими знаряддями якої були ярмарки та біржі. Вони акумулювали всі великі операції. Ярмарки постійно розвиваються, але згодом з XVIII ст. все більше зростає роль сховищ, пакгаузів, складів, комор в оптовому обміні. Зростає роль бірж, ринку цінних паперів, а згодом і банків1.

Отже, еволюція механізмів обміну охоплює рух від най­простішого ринку аж до біржі. Вона висвітлює сенс економічного розвитку Європи.

Розв'язання ринком основних проблем економіки

Головним механізмом, що дає змогу узгодити дії суб'єктів ринкової економіки, є система цін, або ринковий механізм. Ринковий механізм працює так. Якщо якого-небудь продукту треба більше

'Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, ХУ-ХУШ ст. -Т. 2. - С. 9-88.

150 Тема 5

(наприклад, пшениці), то покупці будуть більше його купувати. Оскільки покупці хочуть купити більше пшениці, то продавці підвищать на неї ціни, щоб унормувати обмежену пропозицію. А вищі ціни призведуть до того, що фермери вирощуватимуть більше пшениці. З іншого боку, може трапитися, що виробництво (пропозиція) такого товару, наприклад, як чай перевищує попит покупців. Продавці, які хочуть позбутися запасів чаю, знизять ціни на чай. За нижчою ціною люди купуватимуть більше чаю, а виробники вже не вироблятимуть його в таких кількостях. Іншими словами, попит розширюється, а пропозиція звужується. Спів­відношення між покупцями і продавцями або те, що надалі називатимемо рівновагою попиту і пропозиції, буде відновлено.

На будь-якому ринкові (ринкові будь-яких товарів) пропозиція і попит мають бути збалансовані, зрівноважені. Цього досягають завдяки динаміці ринкових цін. Через систему проб і помилок - до рівноваги цін і виробництва. Рішення, які ухвалюють покупці й продавці продуктів, реалізуються через систему ринків.

Ринковий механізм установлює загальну рівновагу цін і розв'язує основні проблеми організації економіки: що, як і для кого виробляти.

Що виробляти визначають купівельні рішення споживачів, а не парламент чи уряд. Попит споживачів є вирішальним у визначенні видів і кількості продуктів, які виробляють. Споживачі витрачають свої гроші на ті товари й послуги, які вони бажають і в змозі купити. Збільшення попиту споживачів розширює виробництво продуктів і навпаки, зменшення попиту призведе до скорочення виробництва продуктів. Зрозуміло, що фірми виробляють лише ті товари і послуги, які приносять прибуток.

йг Прибуток - це різниця між виторгом і витратами.

сз" Виторг обчислюють як добуток ціни та кількості проданого продукту.

е? Витрати визначають множенням ціни кожного фактора виробництва на його кількість, потрібну для виробництва певного продукту, а після цього підсумовують витрати на всі ресурси.

Проблему як виробляти розв'язує конкуренція між вироб­никами. Вона пов'язана з розподілом ресурсів між окремими галузями, з технологією виробництва та фірмами, які виробля­тимуть продукцію. Ринкова система залучає ресурси в ті галузі, на продукти яких є достатній попит споживачів і виробництво яких є прибутковим. Водночас ринкова система позбавляє неприбуткові галузі обмежених ресурсів.

Ринкова економіка

У конкурентній ринковій економіці продукт виробляють лише ті фірми, які спроможні застосовувати ефективніші методи виробництва, що залежить від технологій і техніки, а також цін на виробничі ресурси. Технології передбачають різні комбінації ресурсів, які можуть забезпечити бажаний обсяг товарів.

Технологія, що забезпечує комбінацію ресурсів, за якої виробництво продукту досягають з найнижчими грошовими витратами, є ефективнішою. У ринковій економіці застосовують ті технології, що забезпечують мінімальні витрати. Наприклад, свого часу паровий двигун замінив коней, як енергетичний ресурс, бо здешевлював виробництво. Дизельні локомотиви змінили ті, що працювали на вугіллі. У 80-90-х роках XX ст. скловолокно замінило традиційні телефонні лінії з міді. Отже, ціни - це сигнал, що допомагає визначити відповідну технологію: вибирають ті технології, які мінімізують витрати.

Розв'язання проблеми для кого виробляти пов'язане з грошовими доходами споживачів. Грошовий дохід споживача залежить від кількості різних ресурсів - праці, землі й капіталу, які отримувач доходу постачає на ринок ресурсів, і від цін на них.

Ринкова економіка, як механізм розподілу благ, не особливо дотримується етичних принципів. Домогосподарства, які успадко­вують істотні матеріальні ресурси і нагромаджують їх унаслідок важкої праці й ощадливості, завдяки діловій кмітливості, через шахрайство чи обман, отримують великі доходи. Ці домо-господарства в ринковій економіці привласнюють велику частку продукту. Домогосподарства, що постачають на ринок дешеві трудові ресурси і не мають матеріальних ресурсів, отримують невеликі грошові доходи й, відповідно, малі частки виготовленого продукту.

Ринковою економікою, як прийнято вважати, керують два "менеджери" - споживачі й технологія. Споживачі "голосуванням" грошима визначають, куди спрямовувати ресурси суспільства. Саме вони вибирають точку на межі виробничих можливостей. Однак економіка не може вийти за ці межі: не можна виробити більше продукту, ніж це дозволяють технології та ресурси. Попит ув'язується з пропозицією товарів.


Дата добавления: 2015-08-28; просмотров: 40 | Нарушение авторских прав







mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.024 сек.)







<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>