^ Ринок товарів і послуг
В історичному аспекті він виник першим. Згодом у ньому виокремились ринок факторів виробництва і ринок споживчих товарів. Такий поділ зробив цей сегмент ринку більш спеціалізованим, доцільнішим, а, отже, і досконалішим.
На ринкові товарів і послуг відбувається обмін товарів і послуг особистого й виробничого призначення. В економіці є велика кількість ринків конкретних продуктів, функціюють спеціалізовані ринки. Споживчий ринок охоплює ринки одягу, продовольства, побутової техніки, меблів тощо; ринок товарів виробничого призначення -ринки вантажівок, устаткування, сировини, паливних та енергетичних ресурсів і т. ін.
Ринки товарів і послуг (товарні ринки), різняться й за суб'єктами. Продавці та покупці на них - юридичні й фізичні особи. На споживчому ринкові покупцями є домогосподарства, а продавцями - фірми, які виробляють споживчі товари та послуги.
На ринкові товарів виробничого призначення покупцями є: ^ фірми, які потребують їх для виробництва інших товарів і посл) >г;
*=$ посередницькі організації, які стають власниками товарів для їхнього подальшого перепродажу;
<=> представники владних структур. Продавці товарів виробничого призначення - це фірми, які їх виробляють, та посередницькі структури.
Ринкова економіка
Є відмінності між двома видами товарного ринку й у способах доведення продукції до споживача. Між виробниками й споживачами товарів і послуг стоять посередницькі структури. Вони полегшують виробникам реалізацію товарів і послуг, а споживачам -їх купівлю. На споживчому ринкові важливими є гуртова та роздрібна торгівля, а на ринкові товарів виробничого призначення - дистриб'ютори, дилери і брокери. Гуртова торгівля - це купівля товарів великими партіями з метою перепродажу їх роздрібним торговцям, або безпосереднім споживачам. Гуртові торгівці пристосовують свої послуги до потреб споживачів, стежачи за попитом.
Роздрібна торгівля реалізує товари дрібними партіями кінцевим споживачам для безпосереднього використання. Мережа роздрібної торгівлі охоплює торгові центри, універмаги, спеціалізовані крамниці, крамнички та ін.
Дистриб'ютори - це гуртово-посередницькі фірми, які обслуговують різні галузі економіки; вони закуповують товари гуртом, зберігають і продають їх від свого імені й на свій ризик. Дистриб'юція сприяє просуванню товарів до споживачів.
характер попиту. Попит на продукти споживчого вжитку є первинний, природний, тоді як попит на фактори виробництва - похідний, залежить від споживчого попиту;
гнучкість попиту. Попит на споживчі товари більше залежить від коливання цін, ніж: попит на інвестиційні товари. Різкі коливання попиту на інвенспшцШні товари мали б небажані наслідки для діяльності підприємств;
кількість партнерів. На ринку інвестиційних товарів коло партнерів вужче. Вони досить добре.обізнані зі справами кожного.
Цікаво пригадати, як виглядав ринок товарів і послугу так званих соціалістичних країнах. Щодо ринку споживчих товарів, то він був розбалансований, постійно дефіцитний, ненасичений. Такий стан -наслідок ідеологічної догми, згідно з якою економіка була зорієнтована на переважне виробництво засобів виробництва. Командно-адміністративна система СРСР відвернула виробництво від його кінцевої мети - забезпечення потреб людини - і підпорядкувала його великодержавним імперським інтересам та інтересам військово-промислового комплексу (ВПК). Цей дисбаланс виглядав так: на фонд споживання й соціальних потреб виділяли близько 25-20% ВНП, а решта 75-80% була призначена для капітальних вкладень, приросту виробничих ресурсів і ресурсів ВПК.
?
Водночас для розвинених країн пропорція була протилежною: 70% ВНП мало споживче призначення і тільки 30% виділяли для інших цілей. Невипадково, ще в середині 90-х років XX ст. у структурно деформованій економіці України ринок споживчих товарів становив тільки 12-15% суспільного продукту!
Ринку факторів виробництва (інвестиційних товарів) у командній економіці не було. Розподіл факторів виробництва відбувався централізовано через систему Держпосіачу, супроводжувався різними лімітами. Результат такого розподілу - величезне марнотратство, що виявилося у так званих довгобудах, розпорошенні капітальних вкладень, зростанні вартості споруджуваних об'єктів, невідповідності світовим стандартам тощо.
^ Ринок праці
Особливості ринку праці пов'язані зі специфікою його об'єкта. Як і товарний ринок, ринок праці доволі розгалужений, що зумовлено потребами економіки в різних видах праці.
Продавцями праці є люди працездатного віку, а покупцями -приватні або державні підприємства.
Попит на ринкові праці похідний від попиту на товари і послуги й залежить від продуктивності праці. Згідно з законом спадної продуктивності ресурсів, починаючи з певного моменту, продуктивність праці кожного додатково найнятого працівника зменшуватиметься. Підприємець наймає додаткових працівників доти, доки ціна праці (заробітна платня) не перевищує їхнього внеску у створений продукт.
На пропозицію праці впливають різні чинники, передусім свобода вибору власника ресурсу "праця". Початкове працівник має зробити вибір: продавати чи не продавати свою працю. Звичайно, він робить вибір працювати, бо праця - важливе джерело його доходу. Далі працівник мусить вирішити, яку кількість праці продати, тобто він робить вибір між дозвіллям і тими споживчими благами, які він зможе придбати за отриману платню. Утім важливими є такі обставини:
Ч> по-перше, із підвищенням платні виявляється ефект заміщеня: працівникові буває вигідно відмовитися від певної кількості годин дозвілля задля збільшення годин праці за умови, що ціна його праці висока і, отже, дає більше переваг;
*Ь по-друге, зі збільшенням тривалості робочого часу працівник витрачає щораз більше енергії протягом кожної додаткової одиниці
Ринкова економіка 167
часу (зростають граничні витрати праці). Тому тільки за умови збільшення заробітної платні працівник погодиться працювати довше (більше);
*Ь по-третє, з п ідвищенням заробітної платні діє ефект доходу; він виявляється в тому, що, одержуючи вищу платню і задовольнивши свої першочергові потреби, працівник більше цінує дозвілля. Тільки вища заробітна платня може спонукати працювати його більше.
Іншими словами, пропозиція праці прямо залежить від ціни на неї.
На пропозицію праці впливають також демографічна ситуація в країні, рівень втручання держави в економіку, профспілки, імміграційні процеси та ін.
Ринок праці в Україні формується украй складно. Це пов'язано з різким і великим спадом виробництва, закриттям багатьох гігантських державних підприємств, низькою оплатою праці (46-те місце серед європейських країн! - м«нІІІе ніж 1% від рівня оплати данського робітника (27,89 євро за годину!)), великою часткою прихованого безробіття, неспроможністю економіки повністю використати складну працю випускників вищих навчальних закладів, великою міграцією фахівців за кордон (близько 7 млн осіб) та ін.
Ринок природних ресурсів
Ринок природних ресурсів пов'язаний із купівлею-продажем такого специфічного ресурсу, як земля. Він, як відомо, охоплює широке коло об'єктів: ґрунти, вода, повітря, рослинний і тваринний світ, корисні копалини і т. ін. Цілком зрозуміло, що окремі природні ресурси, наприклад, повітря і вода, безпосередньо не стають об'єктами купівлі-продажу. Щодо інших елементів ресурсу земля, то корисні копалини, ділянки землі тощо можна вільно продавати і купувати.
На ринкові природних ресурсів, які є об'єктом купівлі-продажу, відбувається передавання прав власності від їхніх власників до майбутніх користувачів - підприємств (видобувних, будівельних, сільськогосподарських - приватних чи державних). Покупцями ділянок землі можуть бути окремі особи, корпорації та інші організації. Власниками, а отже, і продавцями землі можуть бути приватні особи, органи державної влади, корпорації.
Кількість ділянок землі на планеті й в окремій країні обмежена.
Ринок землі, як засобу сільськогосподарського виробництва, в Україні поки що один із найменш розвинутих. Є підстави вважати, що його формування відбуватиметься найдовше. Це пов'язано з
168 Тема 5
тривалим існуванням державнрї власності на землю в минулому та небажанням впливових у країні сил сприяти становленню приватної власності на землю, без якої її ринок функціювати не може. Неврегульованість питань земельної власності дуже гальмує розвиток аграрного бізнесу.
Фінансовий ринок
Фінансовий ринок - це ринок, де купують і продають фінансові засоби: гроші, облігації, акції, векселі та інші цінні папери. Він представляє монетарну економіку. На цьому ринкові формуються позиковий процент, курс валют і цінних паперів.
Фінансовий ринок - нині найважливіший після ринку товарів і послуг. Річ у тім, що в ринковій економіці більшість видів господарської діяльності опосередковані фінансовими потоками і проходять через фінансовий ринок. Водночас фінансовий ринок є найчутливішим показником стану національного ринку.
Головне знаряддя фінансового ринку -позиковий процент, який став універсальним критерієм ефективності прикладання капіталу. Позиковий процент відображає мінімальний рівень віддачі, ефективності капітальних вкладень. Він є своєрідним еталоном визначення прибутковості бізнесу. Якщо очікуваний прибуток від капітальних вкладень буде нижчий від рівня позикового процента, то вигідніше покласти гроші у банк.
З іншого боку, фінансовий ринок є і найдосконалішим: по-перше, тому що забезпечує практично єдину ставку позикового процента не тільки в окремо взятій країні, а й на міжнародному рівні; по-друге, він має багато суб'єктів - ними є всі учасники економічних відносин; по-третє, об'єкти купівлі-продажу тут порівняно однорідні (гроші, акції, облігації тощо), що полегшує функціювання ринку, збільшує його передбачуваність; по-четверте, сучасний фінансовий ринок має розвинуту інформаційну структуру, що забезпечує головну умову конкурентного ринку: вільний вхід і вихід з нього.
Очевидно, що фінансовий ринок є ключовим у ринковій системі. Без розвиненого фінансового ринку ринкову систему взагалі не можна вважати повноцінною.
Фінансові ринки можна поділити на: ринки грошей і капіталів, ринки цінних паперів (акцій та облігацій), первинні й вторинні, організовані (біржі) іпозабіржові (неорганізовані).
Головними інструментами фінансового ринку є: акції, заставні, облігації корпорацій, цінні папери уряду та урядових установ, боргові
зобов'язання місцевих органів влади тощо. ___________________ • -
Ринкова економіка 169
Ринок грошей і капіталів
Ці ринки досить близькі між собою. Відмінність між ними така: Ф на ринкові капіталу беруть позику (купують гроші) для придбання капітальних благ, а на ринкові грошей - для купівлі будь-яких товарів і послуг;
© ринок грошей охоплює лише короткотермінові (від одного дня до одного року), а ринок капіталів - середньо- й довготермінові кредити.
Надання грошей у позику на засадах строковості, повернення та платності називають кредитом. Платою за користування кредитом є процент.
На кредитному ринкові кредитні відносини встановлюються між власниками тимчасово вільних грошових коштів та їх покупцями. Власниками (джерелом кредиту) є: заощадження населення; тимчасово вільні кошти підприємств; капітали осіб, які живуть за проценти; тимчасово вільні бюджетні кошти. Позичальниками, покупцями грошей є домогосподарства, підприємства та органи державної влади.
У ринковій економіці є різні види кредиту - комерційний, банківський, споживчий, іпотечний, державний, міжнародний.
Попит на гроші пов'язаний з функціями грошей як засобу обігу і як засобу нагромадження. Він визначений:
> попитом на гроші для угод (для оплати товарів і послуг), що прямо залежить від кількості товарів і послуг, які виробляють;
> попитом з боку фінансових активів. Річ у тім, що люди можуть зберігати свої заощадження не тільки в банках на депозитах, але й вклавши їх в акції, облігації, сертифікати тощо.
Пропозиція грошей представлена не тільки готівкою, а й різними банківськими депозитами. Під впливом попиту і пропозиції грошей формується їхня ціна - банківський процент.
Ринок цінних паперів
З ринком грошей та ринком капіталів тісно пов'язаний ринок цінних паперів. Продаж цінних паперів, як і використання кредиту, є засобом отримання фірмами додаткових коштів для інвестування.
Поява цінних паперів пов'язана із суттєвими змінами у власності й формах господарювання, передусім із розвитком акціонерної власності й акціонерних підприємств. ________________________
Темд5
Є два головні види цінних паперів приватних фірм - акції та облігації.
Акція засвідчує право її власника на частку (пай) активів і чистого доходу фірми, яка випустила цей цінний папір. Власник акцій є співвласником капіталу фірми на величину акцій. Якщо ви, наприклад, володієте однією з 100 тисяч випущених фірмою звичайних акцій, то це означає, що ви маєте право на одну стотисячну активів і чистого доходу фірми. Власник акцій отримує дохід у вигляді дивідендів.
Акція не може бути повернена фірмі, яка їх випустила. Єдина можливість повернути гроші за акції - продати їх на ринкові. Оскільки акції не погашаються, то їх трактують як довготермінові цінні папери.
Є різні види акцій. Серед них найпоширеніші звичайні та привілейовані акції. Звичайні акції дають її власникові право голосу на зборах акціонерів і на відповідну частку активів компанії та її доходу. З цим видом акцій пов'язане і поняття контрольний пакет акцій, тобто пакет, який дає право повного контролю над ухваленням управлінських рішень у фірмі. Суто арифметичне таке право надає володіння 50% + 1 акція. Проте, внаслідок великої розпорошеності (дифузії) акцій серед акціонерів, багато з яких купують акції задля дивідендів і не беруть участі в управлінських питаннях компанії, контрольним може бути пакет з 10% акцій і навіть менше.
Привілейовані акції не дають права голосу, зате вони гарантують дохід незалежно від фінансових результатів діяльності фірми. Розмір доходу на ці акції визначають у разі емісії, він не може бути зменшений (підвищений - так).
Інші види акцій є видозмінами від звичайних і привілейованих. Облігації - це боргові зобов'язання фірми, яка їх випустила (емітувала). Власник облігацій не є співвласником підприємства -емітента, а є його кредитором. Купівля облігацій робить емітента боржником їхніх покупців. Підприємство-емітент зобов'язане не тільки викупити облігації через певний термін, скажімо, за п'ять, десять чи більше років, а й регулярно, за певні проміжки часу аж до визначеної дати погашення облігацій, сплачувати передбачений до її номінальної вартості процент.
Дохід на облігацію можна сплачувати й у вигляді скидки в ціні - дисконти. У цьому випадку дохід (з дисконтом) виплачують одночасно з погашенням облігації.
Облігації вважають короткотерміновим борговим інструментом, якщо термін її погашення - до року, середньотерміновим,
Ринкова економіка
якщо термін погашення - між роком і декількома роками, І довготерміновим, якщо термін пошагення - десять і більше років. Правда, ця класифікація облігацій може відрізнятися по країнах.
Облігації випускають не тільки приватні фірми, а й державні органи, місцеві також. Державні облігації вважають найнадійнішими цінними паперами, оскільки вони забезпечені (теоретично) усім державним майном.
Облігації, як і акції, мають ціну. Розрізняють декілька її видів: номінальну, курсову (ринкову), ціну викупу (погашення).
Важливим борговим документом, який набув особливого поширення в розвинених країнах у повоєнний час, є так звані заставні. Застава - це майно, яке передають кредиторові, якщо позичальник неспроможний виконати боргові платежі. Заставні -це головна форма боргових угод домогосподарств у США. Понад 85% боргу сімей у цій країні - це позики під заставу (автомобіль, будинок тощо). Заставою для комерційних фірм та фермерських господарств слугує нерухоме майно.
Акції й облігації мають свої переваги і недоліки. Перевагою акцій є те, що їхні власники мають пряму вигоду від збільшення прибутковості фірми чи її активів. Власники облігацій такої вигоди не мають, оскільки платежі їхні гарантовані. Правда, в разі зменшення активів і доходів фірми переваги акцій стають їхнім недоліком, а недоліки облігацій -їхньою перевагою.
Головний недолік акцій порівняно з облігаціями в тому, що дивіденди на них виплачують за "залишковим" принципом, тобто після оплати фірмою її боргових зобов'язань (облігацій).
Облігації - надійніші, тому популярніші порівняно з іншими видами цінних паперів.
Хоч ми більше чуємо про акції та їхні ринки, однак насправді ринки облігацій за загальною вартістю перевищують ринки акцій. На початку 90-х років у США вартість боргових інструментів (облігацій і заставних) більше, ніж удвічі перевищувала вартість акцій. Водночас треба зазначити, що в різних розвинених країнах акції й облігації, як джерела фінансових коштів фірм, відіграють неоднакову роль. Якщо в США ринок облігацій більше ніж у 14 разів важливіший від ринку акцій, то у Великобританії, Франції і Німеччині ринок акцій важливіший від ринку облігацій.
Іншими видами цінних паперів, які з'явилися і набули поширення під впливом зміни економічного середовища у другій половині XX ст., зокрема внаслідок зростання процентного ризику (нестабільність позикового процента), є опціони, депозитні й ощадні
сертифікати, державні цінні папери, комерційні папери та ін._______
І72 Тема 5
Опціони-це у годи (зобов'язання), оформлені як цінні папери, що дають право на купівлю (опціон покупця) або продаж (опціон продавця) іншого цінного паперу (акції, облігації тощо) за наперед точно визначеною ціною (тик званою виконавчою ціною) до або на певну дату в майбутньому.
Опціонні контракти (угоди) є формою страхування від несприятливої зміни процентної ставки (процентного ризику). Тому покупці повинні платити за них певну ціну, яку називають "премією" чи "застрахованим внеском".
Нестабільність процентних ставок збільшила попит на опціонні контракти. Опціонний ринок став високоприбутковим.
Депозитні й ощадні сертифікати - це свідоцтва банків про внесення коштів (депозитів), що надає право на отримання вкладів і обумовлених процентів. Іншими словами, сертифікати є різновидом термінових вкладів, якими, до того ж, можна торгувати. Депозитні й ощадні сертифікати продають і купують на ринках цінних паперів.
Комерційні папери - це короткотермінові боргові інструменти, що їх випускають великі й відомі компанії.
Цінні папери є об'єктом купівлі-продажу на фінансовому ринку. Розрізняють первинний і вторинний ринки цінних паперів.
Первинний ринок - це фінансовий ринок, на якому емітент, тобто фірма або урядова установа, продає (розміщає) нові випуски цінних паперів.
Вторинний ринок-це фінансовий ринок, на якому відбувається перепродаж цінних паперів за їхньою курсовою ціною, тобто цінні папери переходять до нового власника. Вторинними є фондові біржі, валютні, обмінні, фючерсні та інші ринки.
Уразі продажу цінних паперів на вторинному ринкові гроші за них отримує суб'єкт, який продав їх. До фірми, чиї цінні папери продають, ці гроші не доходять. Фірма отримує додаткові кошти лише тоді, коли її цінні папери продають уперше, тобто на первинному ринку. У чому ж тоді роль вторинного ринку? Які функції він виконує?
Вторинні ринки цінних паперів виконують дуже важливі функції в економіці. Бонн, по-перше, роблять цінні папери ліквіднішими, а тому бажанішими для покупців, їх легше тоді продати на первинному ринку. По-друге, курсова ціна на вторинному ринкові визначає ціну цінних паперів на первинному ринкові. На первинному ринкові цінні папери продають за цінами, які склалися на
Ринкова економіка
вторинному ринкові. Вторинний ринок, не беручи безпосередньої участі в збільшенні коштів фірми, посередньо сприяє цьому. Потрете, через вторинний ринок цінних паперів відбувається перерозподіл потоків капіталів у галузі з найвищою рентабельністю (дохідністю).
Важлива функція вторинного ринку цінних паперів пов'язана також з тим, що він дуже чутливо реагує на зміни в політичній, соціально-економічній та інших сферах людського життя. Тому узагальнені показники стану цього ринку (індекс Доу-Джонса, індекс Рейтера у Великобританії та ін.) є важливим показником стану економіки країни.
Варто зазначити, що через ринки цінних паперів реалізують демократичні принципи управління фірмами - що більшою кількістю акцій хтось володіє, то більше прав він має.
Надзвичайно важлива функція цього ринку і в тому, що через нього держава, купуючи цінні папери тих підприємств, які вона хоче підтримати, реалізує свою структурну політику, а також регулює грошову масу в країні, тобто проводить свою фінансову політику. (Ці питання докладно розглядають у курсі "Макроекономіка".)
Розрізняють два види вторинних ринків. Перший - організований ринок - існує у вигляді бірж, де покупці та продавці цінних паперів зустрічаються в певному приміщенні для проведення торгів. Доступ на цей ринок мають тільки дуже солідні компанії.
Другий - позабіржовийринок цінних паперів. На цьому ринкові продавці цінних паперів продають їх кому завгодно і всім, хто готовий заплатити названу ціну. Позабіржовий ринок високо-конкурентний і не дуже відрізняється від організованого ринку (біржі). До цього ринку мають доступ не тільки солідні корпорації, а й малі та середні фірми.
Отже,
головна мета фінансових ринків - спряму-"вания тимчасово вільних коштів до осіб, які можуть їх4 продуктивно використати. Це поліпшує економічну ситуацію і підвищує добробут у суспільстві.
Рийок науково-технічних напрацювань
Обслуговує всі сфери людської діяльності. Впровадження найновіших досягнень науки й техніки у виробництво - одна з
Тема 5
передумов зростання національного багатства, підвищення добробуту населення, його духовного та інтелектуального поступу. В умовах ринку кожна фірма для свого виживання повинна підвищувати ефективність виробництва, а отже, впроваджувати нову техніку, ноу-хау й технологію. Тому нові технології стають об'єктами купівлі-продажу. Це стимулює діяльність тих, хто розробляє нову техніку і технології, до пошуку нових науково-технічних розв'язків, забезпечення їхньої конкурентоспроможності.
Чільне місце в цьому сегменті ринку посідають нові інформаційні технології'!' комп'ютери. Вони стимулюють технічний прогрес, дають змогу швидко обмінюватися інформацією. Через Інтернет уже нині реалізують товарів і послуг на десятки, а може й сотні мільярдів доларів.
Формування ринку науково-технічних напрацювань передбачає комерціалізацію установ, що їх провадять, створення центрів поширення нової технології та ноу-хау, розвиток повноцінної системи інформаційного забезпечення економіки.
Серед інших видів ринку важливим є валютний ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу є різні національні валюти й діють різні суб'єкти, зокрема комерційні банки. Тіньовий ринок є елементом підпільної економіки, це несанкціонована ринкова діяльність. Тіньовий ринок за будовою подібний до легального.
* Резюме
1. Найефективнішою формою організації економічного життя суспільства є ринкова економіка. Ринкова економіка - це відпрацьований механізм об'єктивної координації діяльності мільйонів людей і фірм за допомогою системи цін і ринків.
2. В основі функціювання ринкової економіки є її інституційні механізми (принципи): приватна власність, економічна свобода, особиста заінтересованість, конкуренція, обмежене управління.
3. Приватна власність сприяє нагромадженню заощаджень і багатства, заохочує до особистої ініціативи та працьовитості. У сучасній ринковій економіці мають право бути представленими й інші форми власності: державна, колективна, кооперативна. Економічна свобода - фундаментальна частина свобод громадянського суспільства. Гі складниками є: свобода підприємництва, свобода споживання, свобода переміщення ресурсів між різними галузями економіки, свобода ціноутворення. Особиста заінтересованість - внутрішній мотив,
Ринкова економіка
рушійна сила ринкової економіки, а конкуренція - її контрольно-регульований механізм. Основою конкуренції є розпорошення економічної влади всередині двох частин економіки - фірм та домогосподарств. Втручання держави в господарське життя в економіці вільного ринку обмежене.
4. Ринок - економічне явище, що виникло внаслідок природно-історичного розвитку виробництва й обміну. У сучасному розумінні ринок є поняттям містким і його визначають як економічний інститут, через який покупці й продавці взаємодіють, щоб визначити ціни та кількість товарів і послуг. На ринкові за допомогою цінового механізму відбувається узгодження і координування поведінки суб'єктів господарської діяльності, на ньому досягають рівноваги попиту і пропозиції, рівноваги економіки загалом. Ринок є одним із найбільших досягнень цивілізації, він - загальнолюдська цінність.
5. Дії економічних суб'єктів узгоджує ринковий механізм. Він установлює загальну рівновагу цін і розв 'язує три головні проблеми організації економіки: що, як і для кого. Проблема "що виробляти" визначена купівельними рішеннями споживачів, а проблема "як виробляти" - конкуренцією між виробниками. Розв'язання проблеми "для кого виробляти" пов'язане з грошовими доходами споживачів, які формуються на ринку ресурсів. Ринковий механізм демонструє свої переваги не тільки в розвинених країнах, але й у країнах, що розвиваються.
6. У ринковій економіці головними учасниками господарського життя (економічними суб'єктами) єдомогосподарства, фірми і держава. Домогосподарства - це особи або сім V, які є основними власниками ресурсів, мають спільні доходи і спільно їх використовують. Фірми є діловими одиницями, які використовують куплені в домогосподарств ресурси для виробництва товарів чи послуг з метою отримання прибутку. Держава виконує важливі функції в національній економіці - формує правове середовище, перерозподіляє доходи, забезпечує суспільство благами громадського вжитку, стабілізує національну економіку тощо. Загальне уявлення про функцію-вання ринкової системи дає схема кругопотоку. Ця спрощена модель відображає ринки продуктів, ресурсні ринки та найважливіші потоки - доходи-видатки і ресурси-продукцію, які становлять систему ринкової економіки.
7. Сучасний ринок суттєво відрізняється від ринку епохи вільної конкуренції. Йому властиві такі риси: гарантований збут
Тема 5
істотної кількості товарів; розвинена система соціального захисту населення; активна роль держави в регулюванні фінансової, кредитної та інших сфер; розвинена інфраструктура; поява і розвиток нових сегментів ринку тощо. Нині ринок проник в усі сфери економіки, усі її клітинки й у сі регіони держави: вся економіка розвинених країн стала ніби сукупністю взаємопов'язаних видів конкурентних ринків, які в такому взаємозв'язку творять національний ринок.
8. Сучасний ринок структурований за багатьма ознаками: ступенем обмеження конкуренції; адміністративно-просторовою ознакою; ступенем регулювання; відповідністю законодавчим нормам тощо. За економічним призначенням об'єктів ринку (благ) можна виділити такі великі сегменти: ринок товарів і послуг; ринок праці; ринок природних ресурсів; фінансові ринки; ринок нерухомості й житла, ринок науково-технічних напрацювань тощо. Кожний із цих ринків має свої об'єкти купівлі-продажу, тут взаємодіють особливі продавці й покупці, існує певна специфіка у формуванні ціни.
9. Нині найважливішим сегментом ринку є фінансові ринки, де купують і продають фінансові засоби: гроші, облігації, акції, векселі та інші цінні папери. На цьому ринкові формуються позиковий процент, курс валют і цінних паперів. Важливість фінансового ринку зумовлена тим, що в ринковій економіці майже всі види господарської діяльності опосередковані рухом фінансових потоків і проходять через фінансовий ринок. Фінансовий ринок - найдосконаліший і найчутливіший показник стану національного ринку.
10. На фінансовому ринку виділяють ринки грошей і капіталів. З ринком грошей і капіталу тісно пов 'язаний ринок цінних паперів. Основними видами цінних паперів є акції та облігації, векселі. Інші види цінних паперів: опціони, депозитні й ощадні сертифікати, державні цінні папери, корпоративні папери. Розрізняють первинний і вторинний ринки цінних паперів, два види вторинних ринків: організований і позабіржовий.
11. Серед інших видів ринку слід виділити ринок науково-технічних напрацювань, який також обслуговує всі сфери людської діяльності. Чільне місце в цьому сегменті сучасного ринку посідають нові інформаційні технології і комп'ютери. Вони стимулюють технічний прогрес, дають змогу швидко обмінюватися інформацією. Серед інших видів ринку важливим є валютний ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу є різні національні валюти й діють різні суб'єкти, зокрема комерційні
Дата добавления: 2015-08-28; просмотров: 46 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |