14. Основою змішаного управління став неолібералізм, "де ринок І та держава почали відігравати важливу роль в регулюванні сучасної економіки" доповнюючи одне одного. Змішана система макроекономічного регулювання притаманна країнам із розвиненою економікою. Вона має спільні риси і певні національні особливості. Виділяють два основні види регулювання - економічний лібералізм та економічний дирижизм. У першому випадку домінують ринкові регулятори; роль держави тут зводиться до мінімуму. Економічний дирижизм, навпаки, передбачає вагому роль держави в соціально-економічному розвитку країни. Серед моделей регулювання національної економіки виділяють: американську, японську, шведську і німецьку.
Тема
ТЕМ А 9
ПІДПРИЄМНИЦТВО І ПІДПРИЄМСТВО
О План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
9.1. Сутність підприємництва та його основи.
9.2. Підприємство і фірма.
9.3. Правові форми підприємств (фірм).
9.4. Види підприємств за розмірами.
9.5. Нові форми підприємницької діяльності.
9.6. Витрати і прибуток підприємств. Заробітна плата.
9.7. Основи менеджменту й маркетингу в підприємницькій діяльності. Резюме
Ключові поняття та терміни
бізнес
бізнес план
бізнесмен
бухгалтерські витрати
велике підприємство
венчурне підприємство
витрати виробництва
витрати обігу у сфері
виробництва
граничні витрати
державне підприємство
довгостроковий період
економічні витрати
загальні (сукупні) витрати
заробітна плата
змінні витрати
інжиніринг
капіталістичні витрати
виробництва
картель
колективне підприємство
конгломерат
концерн
номінальна зарплата одноосібне володіння орендне підприємство партнерство (товариство) підприємець підприємництво підприємство постійні витрати почасова зарплата поштучна (відрядна) зарплата прибуток:
а) економічний прибуток
б) бухгалтерський прибуток
в) нормальний прибуток реальна зарплата рентабельність середнє підприємство середні (одиничні) витрати синдикат
система участі суб'єкти і об'єкти підприємництва
Підприємництво і підприємство
кооператив
короткостроковий період
корпорація
лізинг
мале підприємство (МП)
маркетинг
менеджмент
неявні витрати
суспільні витрати виробництва
технопарк
трест
фінансово-промислова група (ФПГ)
фірма
франчайзинг
франчайзі
франчайзор
явні витрати
Формування середовища підприємництва і суб'єктів ринкових відносин - підприємців є визначальною умовою переходу до ринку.
Підприємство (фірма) - клітинка виробничої структури національної економіки. Тут забезпечуються головні економічні процеси, формуються економічні й соціальні стосунки, переплітаються інтереси особи, колективу та суспільства. Без перебільшення - успіхи національної економіки визначаються тим, як живе підприємство.
9.1. СУТНІСТЬ ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА ЙОГО ОСНОВИ
З історії еволюції поняття
Сучасна наука відносить до економічних ресурсів і таку рису людини, як "підприємницькі здібності" чи "підприємницький хист". Похідним від цієї риси є поняття "підприємництво". Вважають, що вперше термін "підприємництво" вжив французький банкір Т. Кантіяьйон (XVIII). До підприємців він відносив людей, які займаються ризиковою діяльністю, і тому доходи їхні не гарантовані. У ті часи це були ремісники, селяни, торговці, лихварі, і навіть... розбійники та злидарі. Так Т. Кантільйон наголошував на схильності до ризику, як головній рисі підприємця.
Для А. Сміта підприємець - це насамперед власник, який також ризикує заради комерційного успіху. Він сам організовує виробництво, управляє ним і сам розпоряджається його результатами.
Для французького економіста Ж. Б. Сея підприємець - це особа, яка вміло комбінує фактори виробництва.
Наприкінці XIX ст. В. Зомбарт намагався розкрити "дух підприємництва". Він у підприємцеві вбачає передусім людину сильної волі, розкріпачену. Це особистість, що може зацікавити
своїми ідеями інших людей; це - творець і організатор. __________
282 Тема 9
Німецький соціолог М. Вебер запропонував модель "ідеального підприємця". Мотивом діяльності підприємця він вважав прагнення влади і визнання, що досягається нагромадженням багатства. М. Вебер називав підприємництво "способом життя" певного типу людей: людина існує задля справи, а не справа задля людей.
Вагомий внесок у дослідження підприємництва, як і інших економічних проблем, зробив видатний український економіст і державний діяч М. Туган-Барановський.
У підприємництві Михайло Туган-Барановський важливу роль відводив патріотизмові, культурі, релігії, психологічнші рисам характеру народу, тобто тим характеристикам, які сьогодні передає поняття "менталітет", їх він уважав наймогутнішими чинниками господарської діяльності. Дискутуючи з марксистами щодо перспектив капіталістичної системи і запроваджуваного "соціалізму" він ще 1917 р. геніально передбачив, що за соціалізму зв'язок між внеском людини в суспільне виробництво і винагородою буде зруйновано. Соціалістична централізація за М. Туган-Баранов-ським, - це пригнічення людської особистості, обмеження її свободи, які не сприятимуть самоудосконаленню людини і її розвитку. Тому, наголошував учений, підприємництво в таких умовах розвиватися не може.
Багато ідей М. Туган-Барановського згодом дійшли до наукової громадськості, зокрема, через Й. Шумпетера, який часто подавав їх як власні.
Ґрунтовну і всебічну характеристику феномену підприємництва і підприємця уже в XX ст. дав австро-американський економіст Й. Шумпетер, (у свій час, до речі, навчався у Чернівецькому університеті). Він наголошував, що підприємець - не обов'язково власник. Такий висновок не випадковий: наприкінці XIX - на початку XX ст. швидко, розвивається акціонерне (корпоративне) підприємництво з яким пов'язане явище відокремлення функції власності від функції підприємництва й управління (менеджменту). Останні функції стають усе важливішими в досягненні комерційного
успіху.
Й. Шумпетер акцентує увагу на творчих рисах підприємця: це людина, яка вбачає своє покликання у виготовленні нових благ або нової якості блага, освоєнні нових ринків, нових видів сировини, нових технологій, нових методів управління тощо. Це під силу духовно вільним особистостям, людям сильної волі, із нестандартним мисленням, які здатні до ризикових, але продуманих вчинків. Це - економічні лідери.
Підприємництво і підприємство 283
Отже, головний зміст підприємницької функції полягає в реформуванні економіки через використання нових ідей, технологій, винаходів (інновацій), або знаходження нових джерел ресурсів та їх комбінацій, застосування модерних методів управління, освоєння нових ринків збуту продукції.
У зв'язку зі швидким зростанням кількості малих підприємств та підвищенням їх ролі від 70-х років XX ст. увага до підприємництва знову зросла. У цей час поглиблений інтерес викликають проблеми співвідношення понять: "підприємець - малий бізнес", "підприємець - велика корпорація", а також особливості підприємництва у великих фірмах і корпораціях, нові форми підприємництва тощо.
В економічній літературі є різні визначення підприємництва.
Щдпритшцтвотр*
•^ соціально-організаційну діяльність, що є різновидом
творчості; •^ особливу ініціативну економічну діяльність, спрямовану на
задоволення потреб суспільства й одержання зиску; -^ особливий, творчий вид економічної поведінки, що є основою
досягнення економічного успіху; •>> вміння організувати власний бізнес; -^ спосіб життя або дій;
•^ особливий вид діяльності, в основі якого є інновація; "^ різновид економічної активності людей та ін.
Бізнес і підприємництво. Бізнесмен і підприємець
Кожна з цих характеристик підприємництва наголошує певні його риси. Загалом можемо визначити підприємництво, як особливий вид діяльності, що забезпечує розвиток і удосконалення господарського механізму, постійне оновлення економіки, створення інноваційного середовища, а також загальне зростання добробуту суспільства.
З приводу підприємницької діяльності використовують два терміни: "бізнес" і "підприємництво". І відповідно суб'єктів підприємницької діяльності називають "бізнесмен" і "підприємець", ідентифікуючи їх як людей, "що мають справу". Однак у науковій літературі часто наголошують на відмінності цих понять.
Бізнесом вважають законно (або незаконно) організовану діяльність, що приносить дохід та інші вигоди. Тобто головним у бізнесі є одержання комерційного зиску. _ Гема 9
Підприємництво ж, на противагу бізнесові, передбачає вихід за межі тільки ділової (бізнесової) активності людей. Підприємництво - це реалізація потенційних можливостей людини, це тип господарської поведінки щодо організації, розроблення, виробництва і реалізації благ, щоб отримати прибуток та соціальний ефект.
В економічній літературі міститься таке алегоричне порівняння двох цих понять (явищ): бізнесмен схожий на добру домовиту дружину, яка не шукає лелеки в небі, коли має в жмені синицю; підприємець - це стрімкий гірський потік, для якого головна мета -рух (продуктивний чи руйнівний).
Відповідно є відмінності між поняттями "бізнесмен" і "підприємець". Вважають, що бізнесмен - це людина, яка займається просто відтворювальною функцією, виробляючи рік у рік одні й ті ж товари, чи надаючи одні й ті ж послуги. Підприємець - це суб'єкт, якого вирізняє творчий неспокій, ризик, бажання пошуку нових ресурсів, та їх нових комбінацій, технологій, виготовлення нових благ, завоювання нових ринків збуту і нових сфер застосування капіталу.
В5* Суб'єктами підприємницької діяльності в сучасній економіці є:
> приватні особи;
> групи фізичних або юридичних осіб, які пов'язані між собою договірними відносинами та економічними інтересами;
> держава (в особі відповідних органів).
В українській економічній літературі є й інша класифікація суб'єктів підприємництва (типів підприємців):
•=> підприємець - власник; *$ підприємець - орендар; <=> підприємець - менеджер.
І& Щодо об'єкта підприємництва, то він пов'язаний із характером людської діяльності. Виділяють такі його види:
^ виробництво;
^> торгівля;
%> посередництво;
^> фінанси;
^ інноваційна справа;
*Ь страхова справа. Підприємництво і підприємство _0<
^сО
Правові засади підприємництва в Україні
В Україні з відновленням незалежності створюються соціально-економічні, політичні та правові передумови розвитку підприємництва. У сфері економіки такими є формування багатоманітності форм власності в процесі роздержавлення і приватизації власності, демонополізація господарства, що забезпечує свободу підприємницької діяльності. Важливими політичними передумовами розвитку підприємництва є створення сприятливого політичного клімату: гарантування суб'єктам господарювання права приватної власності, усунення можливості націоналізації чи експропріації тощо. Уже закладені й правові основи підприємництва, які гарантують рівні "правила гри" для всіх суб'єктів господарювання. Зокрема прийнято Закон "Про підприємництво", в якому наголошено на таких принципах здійснення підприємницької діяльності, як вільний вибір та добровільність, самостійність формування програм діяльності, вільний найм працівників, вільне розпорядження прибутку, самостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності та ін. Законодавство України накладає обмеження на можливість займатися підприємницькою діяльністю на такі категорії громадян:
> військовослужбовців;
> службових осіб органів прокуратури, державної безпеки, МЕС, суду, державного арбітражу, державного нотаріату;
> представників органів державної влади та управління;
> громадян, що були засуджені за економічні злочини тощо.
У сфері бізнесу і підприємництва, окрім формальних інститутів (економічних, політичних, правових), важливу роль відіграють і так звані неформальні інститути (відносини): довір'я, слово честі, джентльменство тощо, а також психологічні чинники, які пов'язані з формуванням позитивної думки щодо підприємництва в суспільній свідомості. Не секрет, що десятиріччя негативного ставлення до підприємництва в часи комуністичного режиму в Україні не пропали "марно", і досі підприємницька діяльність викликає підозріння і несхвальне ставлення у населення, особливо людей старшого віку.
Підприємницька діяльність зорієнтована на вигоду, її одержить той, хто ефективніше використає ресурси, новатор ідеї. Тому підприємці мусять виявитися як особистості у своїй сфері діяльності через сумлінну працю, силу волі, настирливість, творчість, організаційні здібності, часто долаючи явний і прихований опір різних соціальних сил й адміністративних (чиновницьких) перешкод. _ Гема 9
Особливістю підприємництва в Україні є те, що воно може розвиватися не тільки на приватній, але й на державних, колективних і змішаних формах власності. До того ж підприємець - не обов'язково власник. Він може працювати й з позиченим чи взятим в оренду капіталом.
9.2. ПІДПРИЄМСТВО І ФІРМА
Підприємці, як суб'єкти економічного життя, реалізують свої підприємницькі здібності через таку організаційно-господарську форму, як підприємство. Підприємствами в ринковій економіці є всі самостійні господарські суб'єкти, які мають право юридичної особи і здійснюють виробничу, науково-дослідницьку та інші види комерційної діяльності, щоб отримати прибуток. Це - заводи, фабрики, універмаги, інститути і крамниці, шахти і фірми та інші заклади, що виробляють товари або надають послуги задля отримання прибутку.
У структурі національної економіки підприємство є первинною ланкою, у якій поєднано фактори виробництва, виробляють продукцію або надають послуги, реалізовують економічні інтереси суб'єктів господарювання, формують відносини між ними. Можна говорити про підприємство і як про єдність техніко-економічних і соціальних складників.
В економіці підприємство в.мініатюрі нагадує всю економіку: тут виробляють товари і формують попит на них, створюють робочі місця, забезпечують доходи на фактори виробництва, виробляють національне багатство, розвивають соціальну інфраструктуру. Це й дало підстави називати економіку підприємства мікроекономікою.
Підприємство і національна економіка
Найважливішими ознаками, що характеризують підприємство як первинну одиницю в структурі національної економіки, є: ® економічна відособленість; © економічна самостійність.
в®1 Економічна відособленість виражає суть підприємства як окремого товаровиробника в межах національної чи навіть глобальної економіки. Вона означає, що все майно підприємства є його відособленою власністю, тобто, що підприємство володіє певними ресурсами, користується ними, тобто заміщує витрати за рахунок власних коштів, і розпоряджається цим майном, тобто
Підприємництво і підприємство
2о7
привласнює результати виробництва. Саме це й визначає підприємство як окремого товаровиробника, продукт виробництва якого є товаром, і забезпечує можливість будувати свої стосунки з іншими підприємствами на основі ринкових засад, тобто через обмін.
о^ Економічна самостійність характеризує підприємство як юридичну особу, що здатна впливати на організацію своєї діяльності, і має свої: статут, баланс, розрахунковий рахунок, печатку, товарний знак, право укладати угоди з іншими економічними суб'єктами.
Хоч підприємство є самостійною і відособленою господарською одиницею, воно не ізольоване від решти економіки. Усі підприємства функціонують в єдиному економічному просторі: ті з них, що виробляють однорідну продукцію, об'єднуються в галузі. Галузі між собою перебувають в тісних зв'язках на основі поділу праці та обміну продукції. Усі галузі економіки у своєму взаємозв'язку і взаємозалежності творять єдиний господарський організм - національну економіку.
Місце та роль підприємств у національній економіці, їхня чисельність та види залежать від типу господарської (економічної) системи. У ринковому середовищі підприємства функціонують в умовах економічної свободи та конкуренції, тут їхня діяльність набуває характеру підприємництва. У командно-адміністративній системі діяльність підприємств здійснюється за вказівками адміністративних органів; тут фактично відсутня самостійність, ризик і конкуренція, а отже, відсутнє і підприємництво.
У світі понад 40 млн. підприємств (фірм). Половина з яких - у США. Існує така залежність: що розвинутіша країна, і розвинутіші потреби її населення, то більше й підприємств. У колишньому СРСР налічувалось лише 750 тис. підприємств, серед них у промисловості тільки 45 тисяч. Така відносно невелика кількість підприємств властива для командно-адміністративної економіки, що спрощувало централізоване управління низовими ланками.
"^ Підприємство і фірма
У українській економічній літературі поряд з терміном "підприємство" вживають і термін "фірма"1.
У ринковій економіці всі підприємства - виробничі й торговельні, побутові й транспортні, науково-дослідні й фінансові -
'"Фірма" походить від латинського "їїгтш", що означає міцний, надійний, юридичне дійсний.
т Тема9
функціонують у формі фірм або у їх складі2. Фірма - це ім'я (найменування) під яким юридично повноправний економічний суб'єкт (одноосібний чи колективний) веде свою справу. У ринковій економіці фірма - це головна ланка національної економіки, через яку громадяни реалізують свою підприємницьку діяльність, зорієнтовану на отримання прибутку.
Підприємство як таке не є юридичною особою, відповідальність за нього несе фірма, яка його репрезентує.
Більшість фірм має тільки одне підприємство, інші управляють декількома, а інколи й багатьма. Назва фірми може відображати ім'я або прізвище її власника ("Форд") або виробничу спрямованість фірми ("Дженерал моторе"), а часто і просто якусь надуману назву тощо.
В Україні в науковому вжитку і на побутовому рівні, а також в нормативних документах використовують не поняття "фірма", що є звичною назвою в розвинутій ринковій економіці, а "підприємство". Це пояснюється тим, що десятиріччя монопольного панування державної власності та фактичної відсутності економічної відповідальності міністерств та відомств доцільним вважали створення спеціалізованих господарських одиниць. А вже у 70-80-ті роки, коли почали уживати поняття "фірма", під нею розуміли об'єднання підприємств переважно однієї галузі, технологічно пов'язаних між собою у виробництві однорідних товарів ("Прогрес", "Весна" та ін.).
У науковій літературі трапляється визначення фірми і як ділового підприємства. Вважають, однак, що таке ототожнення некоректне, оскільки "ділове підприємство" відображає вид, форму підприємницької діяльності, а не однозаводську структуру.
Отже, вживаючи термін "підприємство", надалі матимемо на увазі, що це є організація (суб'єкт), яка здійснює господарську діяльність, тобто мова йтиме про "фірму ".
Існування фірм у ринковій економіці вимагає наукового пояснення. Якщо ринковий механізм достатньо досконалий і спроможний забезпечити ефективне використання обмежених ресурсів, то чому виникають фірми? В економічній літературі існують різноманітні відповіді на це запитання. Одні економісти розглядають сучасні фірми як наслідок розвитку кооперації та поділу праці (К. Маркс), інші вважають, що фірми - результат мінімізації ризику та невизначеності (Ф. Найт), ще інші пов'язують існування фірм із трансакційними витратами. Як відомо, функціювання ринкового механізму потребує чималих витрат, пов'язаних з пошуком інформації про ринок, веденням переговорів і укладанням контрактів та контролем за їх виконанням та ін. Для окремих осіб вони надто накладні, тому виникають юридичні особи - фірми, які суттєво знижують трансакційні витрати.
Підприємництво і підприємство
В Україні, яка тільки на шляху до ринку, формування фірм щойно починається. Сьогодні в ході реформування власності змінили форму власності понад 720 тис. об'єктів. Понад 75% загального обсягу промислового виробництва виробляється на недержавних підприємствах.
Однак трансформування підприємств у ринкові суб'єкти (фірми) залежить від багатьох обставин, зокрема від створення і забезпечення однакових "правил гри" в єдиному економічному просторі. На це, зокрема, спрямовано низку нормативних актів. Зокрема в нашій країні прийнято закони ("Про власність", "Про підприємства в Україні", "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності"), які заклали основи здійснення підприємницької дільності для всіх економічних суб'єктів.
Хто є підприємці в Україні?
Особливістю підприємництва в Україні є те, що воно формується не природним, еволюційним шляхом, а штучно, під впливом таких обставин, як інфляційний тиск, фінансові обмеження або пільги, недосконалої податкової політики, монополізму великих державних структур, рекету і т. п. Це сформувало особливі типи підприємств.
Цікаву класифікацію підприємців у нашій державі подає український економіст В. Сизоненко. Він виділяє такі типи: - вимушені підприємці - колишні вчителі, науковці, працівники культури, висококваліфіковані технічні працівники та ін. Це люди, які втратили постійне джерело доходу і змушені були зайнятися дрібним "човниковим" та іншими видами бізнесу у сфері послуг і торгівлі; "вдалі"або ризикові підприємці - це ті, хто своєчасно і вдало скористався розвалом СРСР і недосконалістю законодавства молодої держави, мав доступ до інфляційних кредитних ресурсів і бюджету, отримання різних податкових пільг тощо. Це динамічні і гнучкі підприємці, вони швидко реагують на зміну кон'юнктури і використовують сучасний менеджмент; "номенклатурніпідприємці"- це колишня партійно-адміністративна номенклатура, директори великих і середніх підприємств ("червоні директори"). Вони скористалися своєю близькістю до влади, колишніми зв'язками, максимально скористалися приватизаційними процесами, очолили корпоративні (часто й державні) підприємства, володіють значними пакетами акцій приватизованих підприємств, їм важко позбутися навичок адміністративного управління (а вони і не відчувають в цьому потреби), їм добре в корумпованому і монополізованому _ Тема 9
середовищі. У них велика ностальгія за недавнім минулим. Тобто це "вчорашні" за настроями люди, але які максимально використали нинішню ситуацію. Напевно, вони становлять більшу частку з оцих 50 відсотків депутатів парламенту України, у руках яких, за словами одного з відомих політиків, перебуває "не менше ніж третина власності української держави".
Сучасними підприємцями в Україні є і дрібні сільськогосподарські виробники (фермери, селянські господарства (з земельними і майновими паями колишніх колгоспів і радгоспів, власники особистих підсобних господарств.) Нині вони виробляють понад 60% валової сільськогосподарської продукції. Підприємництво в сільському господарстві пов'язане зі специфічними обставинами: впливом природних умов, особливістю виробничої структури, сезонністю виробництва, обмеженістю придатної для сільськогосподарського виробництва землі та ін. На підприємство в сільському господарстві покладають важливу функцію - забезпечувати населення життєво важливими продуктами харчування.
9.3. ПРАВОВІ ФОРМИ ПІДПРИЄМСТВ (ФІРМ)
У ринковій економіці є велика різноманітність підприємств. Вони різняться за:
© власниками;
© розмірами;
Ф сферами діяльності.
Залежно від основних типів і форм власності (приватна, колективна (кооперативна), державна) виділяють такі правові види (форми) підприємств: приватні, колективні, державні.
З'ясуймо організаційно-правові форми підприємств, що розвинулися на основі приватної власності.
Приватна власність у класичному розумінні - це власність однієї особи. У ході еволюції приватна власність модифікується. Відповідно змінюються й організаційно-правові форми підприємств.
У межах приватної власності виділяють:
> одноосібне володіння (індивідуальне підприємство);
> партнерство (товариство); ^ корпорацію.
Підприємництво і підприємство
Одноосібні підприємства та товариства
Індивідуальне підприємство е власністю однієї особи, суб'єкта, що самостійно веде справу, організовує, працює, веде бухгалтерію, здійснює управління, повністю відповідає за ризик і отримує увесь дохід. Цс найдавніша форма ведення господарки. ______________
. економічна свобода дій (вибір сфери діяльності, обсягів виробництва, способів використання доходу);
- оперативність;
безпосередня зацікавленість в ефективній діяльності;
• низькі організаційні витрати. Недоліками одноосібного володіння є:
^ обмежені фінансові можливості;
*=> проблеми з отриманням кредитів і відповідно з оновленням
виробництва та застосуванням здобутків НТП; •=> зосередження в руках однієї особи функцій виробництва, управління і реалізації, що ускладнює життя й часто призводять до прийняття помилкових рішень, а навіть банкрутств.
Ці підприємства особливо поширені в ринковій економіці й водночас найменш стійкі. Вони масово виникають й банкрутують. Партнерство (товариство), як форма підприємництва, ґрунтується на об'єднанні майна (паїв) різних власників (громадян чи юридичних осіб) з відповідним розподілом прав та обов'язків залежно від величини внеску до статутного фонду.
Партнерства - це переважно закриті підприємства, з відносно невеликою кількістю учасників. Зміна власників паїв відбувається тільки за згодою більшості з учасників.
взр Партнерства (товариства) бувають:
> повні (товариства з необмеженою відповідальністю);
> товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ);
> змішані (командитні).
Повне товариство - це об'єднання громадян або юридичних осіб для спільної діяльності на основі угоди (договору) між ними. Вони характерні для сфер діяльності, де переважає інтелектуальна праця і де невеликі фірми надають професійні послуги (адвокатура, медицина, аудиторство, брокерство тощо).
Тема 9
І Члени повних товариств зберігають повну самостійність, але несуть і повну солідарну відповідальність за діяльність товариства не тільки своїми паями, але й власним майном. У товаристві з обмеженою відповідальністю його члени відповідають за діяльність підприємства тільки в межах своїх паїв у статутному фонді. Ця форма товариства більше поширена, оскільки менше ризикова для підприємця; такі товариства поширені в будівництві, розробленні природних ресурсів, операціях з нерухомістю, посередницькій діяльності тощо.
Командитні товариства можуть об'єднувати на основі угоди кількох фізичних чи юридичних осіб (чи їх комбінацій) для спільної діяльності. Мають складнішу структуру, оскільки об'єднують:
> дійсних членів (комплементарів), які мають повну відповідальність за зобов'язаннями товариства;
> членів-вкладників (командитистів), відповідальність яких обмежується тільки їхніми внесками в капітал товариства. Право голосу мають тільки дійсні члени товариства.
Частка товариств у ринковій економіці невелика, але вони мають низку переваг порівняно з індивідуальними підприємствами: •=> зрослі фінансові можливості (ефект об 'єднання); О більше довіри в банків, а отже, легший доступ до кредитів; •=> зниження ризику банкрутства;
•=> вищу ефективність управління внаслідок розподілу функціональних обов'язків між партнерами.
Недоліком товариств є розбіжності в поглядах та інтересах партнерів, що ускладнює:
^> ухвалення узгоджених управлінських рішень;
^ вироблення єдиної стратегії;
^ можливе загострення суперечностей між партнерами.
Дата добавления: 2015-08-28; просмотров: 41 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |