Читайте также:
|
Обладнання повітрянодесантний комплексу (ПДК) повинно забезпечувати всебічне та ретельне відпрацювання всіх правил і дій десантника щодо здійснення стрибків з парашутом, передбачених програмами бойової підготовки та організаційними вказівками, а також тренування військовослужбовців у швартовці бойової техніки, завантаженні її в повітряне судно, тренування вестибулярного апарату і укріплення суглобів.
Основними тренажерами на ПДК (рис. 4.1.) є: макети літаків, вертольотів (висотний та низький), стапелі підвісних систем, тренажери для розвитку та укріплення гомілкових суглобів, трампліни, парашутна вежа, комплексний тренажер повітряного судна. Кількість тренажерів залежить від чисельності особового складу військової частини (підрозділу). Повітрянодесантний комплекс повинен забезпечувати одночасне проведення занять в бригаді, полку – у складі батальйону (дивізіону), а в окремому батальйоні (дивізіоні) – у складі роти (батареї).
Тренажери (снаряди) ПДК розміщуються з урахуванням послідовності відпрацювання елементів стрибка з парашутом та мінімальної витрати часу на рух під час зміни навчальних місць. Наприклад, макет літака (вертольота) потрібно встановлювати поблизу стапелів для підвісних систем; стапелі, в свою чергу, не повинні знаходитися на великій відстані від трамплінів. Територія ПДК повинна бути спланована, обладнана огорожею та мати освітлення всіх навчальних місць. Усі тренажери повинні бути травмонебезпечними. На ПДК можуть обладнуватися спеціальні спортивні тренажери (снаряди, лопінги, центрифуги тощо) для розвитку фізичних і вольових якостей військовослужбовців.
Накожному навчальному місціповинні бути заходи безпеки під час проведення занять, навчальні та наочні посібники, методичні матеріали, перелік команд, що подаються, методика визначення оцінок, нормативи. Заходи безпеки при проведенні занять (тренувань) на ПДК наведені у додатку 1.
На кожному тренажері (снаряді) повинна бути табличка-паспорт, де вказується: назва, дата виготовлення, дата установлення (введення в експлуатацію), строк служби, дата проведення останнього і наступного технічного оглядів, відповідальний за експлуатацію.
До складу ПДК також входять: парашутний клас, приміщення для зберігання засобів забезпечення занять (макети парашутів, наочні посібники і т.ін.), площадка для навчальної швартовки техніки та вантажів.
Рис. 4.1. Повітрянодесантний комплекс
1 - парашутний клас; 2 - стелажі; 3 - стапелі керованих парашутних систем; 4 - трампліни; 5 - тренажер аеродинамічний; 6 - парашутна вежа;
7 - стапелі підвісних систем; 8 - макет Ан-2 (Мі-8); 9 - тренажер Іл-76;
10 - тренажер Ан-2 (Мі-8); 11 - площадка швартовки техніки;
12 - комплексний тренажер літака; 13, 14 - тренажери Ан-12; 15 - макет
Іл-76; 16 - гімнастичні колеса; 17 - центрифуга; 18 - лопінги; 19 - стартова площадка; 20 - тренажер для розвитку та укріплення гомілкових суглобів
Повітрянодесантний комплекс повинен мати наступну документацію: формуляр ПДК, паспорт на кожен тренажер (снаряд), обов’язки начальника ПДК, інструкцію з заходів безпеки під час проведенні технічного огляду, перелік робіт по технічному обслуговуванню; плани технічного обслуговування тренажерів (снарядів) ПДК, журнал обліку занять на ПДК, журнал обліку інструктажу випускаючих, журнал обліку передстрибкової підготовки на ПДК.
Розглянемо призначення та основні вимоги до тренажерів (снарядів) ПДК.
Макети повітряних суден 8, 15 (рис. 4.1) призначені для відпрацювання розміщення десантників у повітряному судні, дій за командами та сигналами, які подаються у польоті. На ПДК обладнуються макети тих повітряних суден, з яких здійснюються стрибки з парашутом.
Вони виготовляються з обов`язковим дотриманням габаритних розмірів та конструкційних особливостей вантажної кабіни. Ці макети повинні мати все обладнання, необхідне при здійсненні стрибків з парашутом: сидіння, троси примусового розкриття парашутів, подовжувачі, розподільники потоків, сигналізацію, двері, вантажні люки (рампи) повітряних суден, з яких здійснюються стрибки з парашутом.
Макети повітряних суден встановлюються в горизонтальному положенні таким чином, щоб їх висота від рівня землі до підлоги вантажної кабіни відповідала реальній (0,5-1,5 м).
На землі під дверима, вантажним люком (рампою), низьких та висотних макетів повітряних суден, трамплінів повинна бути яма, що заповнюється тирсою з піском, яка забезпечує безпечне відпрацювання елементів стрибка з парашутом.
На низьких макетах повітряних суден (Ан-2, Мі-8, Іл-76 тощо) відпрацьовуються наступні питання: порядок завантаження парашутистів у повітряне судно, їх розміщення у вантажній кабіні; зачеплення карабінів камер стабілізуючих парашутів випускаючим та порядок контролю їх зачеплення парашутистами; дії десантників за командами та сигналами, які подаються у повітряному судні; порядок відділення парашутистів від повітряного судна та введення в дію основного парашута; дії випускаючого з моменту завантаження парашутистів у повітряне судно до моменту покидання ними повітряного судна.
Низькі макети повітряного судна встановлюється таким чином, щоб двері знаходилися на висоті 0,5-1,5 м від землі.
Тренажер (9, 10, 13, 14) для відпрацювання відокремлення від повітряного судна, дій в повітрі при стабілізованому зниженні, введення в дію основного парашут та приземлення при стрибках з парашутом із літака Ан-2 (вертольота Мі-8) встановлюється на висоті 5-6 м від рівня землі. Даний тренажер можна не обладнувати сидіннями з метою збільшення його пропускної можливості. Для імітації приземлення парашутиста направляючі, по яких рухаються каретки, в кінці повинні мати перепад не більше одного метра на відстані один метр. Макети парашутів для цього тренажера повинні мати двоконусні замки та приєднуватись до кареток через спеціальні подовжувачі, на які нашиті силові шворки з пряжками-люверсами.
Для відпрацювання відокремлення десантників від літака Іл-76 макет встановлюється на висоті, що забезпечує правильне відокремлення серії десантників, але не більше 0,5 м. Він обладнується направляючими, розподільниками потоків та сигналізацією. Каретки, до яких приєднуються вільні кінці підвісних систем макетів парашутів, повинні мати подовжувачі, які дозволяють парашутистам точно імітувати всі елементи відділення від літака.
Макет літака Іл-76 для тренування парашутистів у завантаженні зашвартованої техніки (вантажів) у літак та монтажу витяжних парашутних систем (ВПС) встановлюється в горизонтальному положенні. Висота підлоги вантажної кабіни літака повинна відповідати дійсній висоті літака, а довжина – дійсній довжині літака з розрахунку його повного завантаження.
Обладнання макету літака повинно забезпечувати відпрацювання всіх елементів завантаження техніки (вантажів) у літак за допомогою тельферів і лебідки та монтажу ВПС.
Стапель підвісних систем 7 призначений для відпрацювання всіх дій десантника у повітрі: заправки підвісної системи, покидання повітряного судна, відліку часу стабілізованого падіння, введення в дію основного парашута (запасного парашута) шляхом практичного висмикування ланки ручного розкриття; огляду купола у повітрі та підготовки до приземлення (приводнення); відпрацювання дій у повітрі в особливих випадках(повної або часткової відмови основного парашута, попадання стабілізуючої системи під руку та в ноги після відділення десантника від повітряного судна, сходження парашутистів у повітрі, приземлення парашутиста на перешкоди та інші).
Крім того, на стапелях підвісних систем відпрацьовуються дії десантника при здійсненні стрибків з парашутом зі зброєю на воду, перешкоди тощо.
Стапель підвісних систем має вид перекладини, яка закріплена на стовпах висотою 5-6 м. від землі. До неї закріплюються металеві кільця (корзини), що імітують купол парашуту зі стропами, до яких прикріплені карабіни для приєднання вільних кінців підвісної системи макетів парашутів.
Під час занять (тренувань) десантники одягають на себе макети парашутів, приєднують вільні кінці підвісної системи парашутів до карабінів кілець (корзин) стапелів і зависають на вільних кінцях, імітуючи положення під час зниження на парашуті.
Під стапелем підвісних систем обладнують спеціальні лави, які піднімаються для зручності зачеплення підвісних систем за карабіни і опускаються після їх зачеплення.
Крім того, стапелі обладнуються засобами для навчання десантників орієнтуванню у повітрі і прийняття правильного положення для приземлення в залежності від напрямку вітру. Такими засобами може бути стріла, що обертається, рухомий екран з позначеними на ньому місцевими предметами тощо.
Для зручності роботи керівника занять перед стапелем обладнується спеціальне місце (пульт управління), з якого він може за допомогою механічного пристрою може підіймати (опускати) лави, приводити в дію сигнали, подавати десантникам необхідні команди.
Тренажер для розвитку та укріплення гомілкових суглобів 20 призначений для розминання і тренування гомілкових суглобів. Він обладнується на ПДК і являє собою призми, які розташовані в певній послідовності.
Під час пересування по цьому тренажеру почергово навантажуються внутрішні і зовнішні м’язи стопи. Для досягнення позитивного ефекту такі тренування рекомендується проводити на кожному занятті з наземного відпрацювання елементів стрибка з парашутом.
Парашутний трамплін 4 призначений для прищеплення навичок правильного приземлення. Він складається із трьох площадок, розташованих на висоті 1, 1,5 і 2 м від землі. Стрибки з верхньої площадки дають відчуття сили удару, який приблизно дорівнює удару під час реального приземлення з парашутом.
Для більш повноцінного прищеплення навичок у приземленні парашутний трамплін може мати додатковий пристрій. Перед площадками трампліну встановлюється стапель висотою 4-5 м. Над кожною площадкою трампліну на стапелі прикріплюються дві лямки, які призначені для вільних кінців підвісної системи парашута. Лямки прикріпляються до тросів з невеликими противагами, призначеними для утримання лямок у верхньому положенні.
Під час стрибка з трампліна десантник береться руками за лямки і відокремлюється від площадки, імітуючи положення рук при приземленні з парашутом.
Парашутна вежа 6 є снарядом, що дозволяє відпрацювати всі елементи стрибка з парашутом, починаючи з відокремлення десантника від повітряного судна і завершуючи приземленням. Стрибки з вежі є кінцевим етапом наземної підготовки і засобом перевірки сміливості і навичок десантника.
При стрибках з парашутної вежі десантник відчуває себе як і при практичному стрибку з повітряного судна. Це сприяє розвитку сміливості, рішучості та впевненості в діях.
Парашутна вежа складається з башти висотою 25 м, робочого майданчика, купола парашута з металевим кільцем, підвісної системи, несучого троса.
На робочому майданчику є кілька дверей для відокремлення при вітрі різного напрямку. Консоль парашутної вежі має здатність обертатись на 360 градусів. Через блоки консолі пропускається несучий трос, закріплений одним кінцем за вершину купола парашута, а іншим – за противагу.
Перед виконанням стрибка з вежі військовослужбовець одягає підвісну систему купола парашуту. По команді керівника занять десантник відокремлюється від робочого майданчика і спускається на землю зі швидкістю 4-5 м/с.
Комплексний тренажер повітряного судна 12 призначений для відпрацювання наступних елементів стрибка: підготовка десантника до стрибка, відокремлення від літака, дії десантника під час падіння при стабілізації і відпрацювання навичок введення в дію парашута за допомогою ланки ручного розкриття, дії десантника в повітрі після розкриття основного парашута, підготовка до приземлення і приземлення.
Відокремлення від літака може бути в один, два, три і чотири потоки. Крім того, на тренажері можуть відпрацьовуватися всі елементи стрибків за бойовою технікою, а також завантаження зашвартованої техніки в літак.
Комплексний тренажер являє собою споруду із металевих конструкцій. У його верхній частині обладнана вантажна кабіна для розташування десантників та їх відокремлення від літака Іл-76. Вантажна кабіна має десантне обладнання та сигналізацію, подібні літаку Іл-76. Тренажер обладнаний направляючими і каретками, що дозволяють десантникам стрибати один за одним як із вантажного люка, так і в двері одночасно. До кареток приєднуються вільні кінці підвісної системи макетів парашутів. Швидкість пересування каретки по направляючим регулюються за допомогою електропривода.
Загальний порядок відпрацювання елементів стрибка з парашутом на комплексному тренажері літака полягає в наступному:
десантники з надітими макетами парашутів підіймаються у вантажну кабіну і за командою керівника заняття зачіпляють вільні кінці підвісної системи за каретки;
за командою керівника заняття “ПРИГОТУВАТИСЯ” десантники готуються до стрибка, взявшись правою рукою за кільце макета основного парашута;
за командою “Пішов” десантники один за одним відокремлюються від макета літака і починають рух на каретках по направляючим; відрахувавши заданий час стабілізації чи за окремою командою керівника заняття, десантники висмикують кільце, відчувають провал і продовжують рух;
після ввідних на дії в повітрі десантники, прийнявши правильне положення, приземляються;
після приземлення вільні кінці підвісної системи макета парашута відстібуються від кареток, які за допомогою спеціального пристрою повертаються в тренажер.
У нижньої частині тренажера розміщується вантажна кабіна для навчання завантаженню в літак техніки, підготовленої до десантування.
Ця кабіна має все обладнання для завантаження, розташування парашутних платформ з бойовою технікою і монтажу витяжних парашутних систем.
Комплексний тренажер літака повністю електрифікований. Управління електропроводом виведено у вантажну кабіну для особового складу і в кабіну для вантажів.
Дата добавления: 2015-11-03; просмотров: 765 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Укладка запасного парашута З-5 | | | Організація наземного відпрацювання елементів стрибка з парашутом |