Балада про повстанців

Молилася Україна і синів благала,

Щоб звільнили її душу від чорної хмари,

Щоб звільнили рідну неньку від злої наруги

Та скинули з її плеч тюремні вериги.

Сини, мужнії повстанці, мольби ті почули

І за волю боротися піднеслися всюди.

Це вони за Україну йшли на смерть й тортури

Не лякали їх ні голод, ні тюремні мури.

А в очах бриніли сльози, і серця так бились,

Що „багаттям Прометея“ свій шлях освітили.

І горів усе життя їм вогонь любові,

Щоб ніколи не пролили братерської крові.

То ж довіку цей вогонь людям не згасити

Слава вояків УПА буде вічно жити!

КОБЗАРЕВА ПІСНЯ

Ходив кобзар по Україні,

А з ним хлопчина-поводир малий.

Носив старий бандуру за плечима

Ту віковічну, що й тепер звучить,

Що душу співом наповняє

І крізь віки несе до нас

Одвічну, світлу мрію предків –

Жадану волю, як дороговказ.

Є у бандури дужа пісня,

Якої голос не спинить.

Вона звучить і закликає:

„Україну свою любіть!

Садок вишневий коло хати

І церкву посеред села,

Рушник дівочий й рідну матір,

Що серце чисте вам дала“

Кобзар співа… А пісня лине

І кожна нота голосить,

Що Україна не вмирає,

Що Україна буде жить.

КВІТУЧИЙ КУРОРТ

В підгір’ї Карпат живописних,

У сяєві вранішніх сонць

Розкинулось зоряне місто –

Квітучий курорт Трускавець.

Тут сповнене дивом-снагою

Цілує повітря п’янке.

І життєдайним акордом

Зринає слово струнке.

Під небом бездонно-блакитним,

Як відблиск смарагдових рос,

Течуть джерела променисті,

Даруючи людям добро.

Багатством Карпатського краю

Чарує нас Мати-земля

Тож хай Трускавець процвітає,

Хай слава його окриля.

ТРУСКАВЕЦЬ – МОЯ КОЛИСКА

Зійшло вже сонце в милім моїм краї,

І день привітний усміхається з небес.

Свій день народження сьогодні зустрічає

Моє казкове місто – Трускавець!

Моя колиска – місто веселкове

У зелені дерев, у щебеті пташок.

Тут доброта сердець і щире тепле слово

Лікують багатьох – дорослих і діток.

Мій Трускавець! Твої джерельні води

Дають нам сили і рятують всіх.

Цвіти, мов сад, вплітай свої суцвіття

У славу української землі!

ЗИМА

Зимонька-цариця,

Гарна, білолиця,

Землю вкрила снігом,

Кришталевим дивом.

Сніг довкруг іскриться,

Міниться, сріблиться,

Наче тут танцює

Зимонька цариця.

Просяться у танець

Морозець і вітер.

І несуть в дарунок

Кришталеві квіти.

Все наче казкове

Ніжне, біло-чисте –

М’яке і пухнасте

У зими намисто.

Дата добавления: 2015-10-28