Солов’їна мова

Рідна мово моя українська,

Як голосок солов’я,

Від колиски матусі до злих буревіїв –

В моїм серці звучать твої ніжні слова.

Пташина із квітки земної п’є росу,

Напоєні соками – бджоли гудуть,

А ти свою мову плекай і будь вдячний

Тим, що її у віках бережуть.

Наша мова уміє радіти і плакать,

Скорбити за втраченим у всіх віках,

Наш народ вже навчивсь порівняння робити –

Бо лиш в порівнянні є вибір і шлях.

Рідна мово моя, ти, як личенько юнки,

Що міняє свій колір, як сором ляга:

То червоніє при своїх неудачах,

То світлим стає, як ранкова зоря.

Рідна мова моя у двобої бувала,

Боронила у битвах себе і народ,

Його велич вона високо підіймала

І всіх закликала до волі й чеснот.

ОСТАННІЙ ТАНЕЦЬ

Заграли музики, йдемо завтра в бій!

Цей танець, мабуть, вже останній,

Дівчино, не плач, поки я живий –

Прощання буде на світанні.

Дивись, я веселий, танцюю, сміюсь,

Хоч серце стиснулось від болю.

Ніхто не вгадає, не знає ніхто,

Де чигає смерть над тобою.

…І бій розгорівся, жорстокий був бій!

Та куля ворожа не знала,

Що дівчина щиро кохала його, –

І хлопцю життя обірвала.

Що діялось в серці того юнака

Коли він ішов на завдання?

Чи думав про маму, про милу свою,

Чи, може, про танець останній.

Хто ж був той юнак чи Іванко, чи Гриць?

Хай скаже вам час невблаганний.

Проте кожен з них хотів бути і жить

І танцювать не „останній“.

Я ВІРЮ

Я вірю в те, що є Земля

І Землю пестить Сонце,

Тішить надрами її

Й дощем, що б’є в віконце.

Я вірю в те, що Небо є

І ясні зорі сяють,

Щасливих заколисують,

А скривджені – зітхають.

Вірю, що є День і Ніч,

І гори, і долини,

І благодать така на нас,

І радість, як в дитини.

З Божої ласки на землі

Пташки мостять гніздечка,

Щоби потомство вивести –

Відкладають яєчка.

Не йму я віри лиш у те,

Що колись сонце згасне,

Німою стане вся земля,

І згине все прекрасне.

І не співатимуть шпаки

Бузковою весною.

Назавжди стихнуть солов’ї

В садах і в чистім полю.

Не потече чиста вода

З струмочка у джерельце,

І не заграє більш скрипаль –

Нам не зворушить серце.

Бог спопелить усе-усе

За недовіру в Нього,

І знов залишиться Ковчег

І вибрані у ньому.

Тому ридати хочу я

І ще палкіш молитись,

Б’ючи поклони, день і ніч

Заступницю просити.

О Мати Божа, заступись,

Всехвальная Маріє,

Молися з нами і за нас –

Подай нам всім надію.

У НІЧ НА АНДРІЯ

Ворожили дівчаточка

У ніч на Андрія.

Того дня вже чекали давно:

– Любить, не любить,

Прийде, не прийде.

І все виглядали в вікно,

Очі всміхалися при ворожінні:

– Суджений мій ще прийде,

Збудуться мрії, буде весілля,

Двоє зіллються в одне.

КОЛИСКОВА

Мама тобі найдорожча –

Мама на світі одна,

І Україна нам мати –

Мати єдина вона.

Мати колиску гойдає

Із немовлятком і завжди

І колискову співає:

Спи ж, моя радість, засни.

Хай же вві сні оченята –

Чистії, мов озерця,

Зможуть побачити диво

В щасті – твоє майбуття.

Зможуть побачити світ твій

В різних його кольорах

І голубів поцілунки

У яблуневих садах.

Місяць з’явився у небі –

Стихли в садах солов’ї,

Нічка усіх покорила –

Сплять і дорослі, й малі.

Лиш над колискою мама

Ніжно говорить з дитям:

Спи, засинай, моя радість,

Я тобі нічку віддам.

МАРІЯ

Маріє, – тихесенько кличе Йосип старенький,

Маріє, – ніжно шепочуть Шевченка уста,

Маріє, – співають у школі і в храмі –

Марія! Марія! – мати Христа.

Марії, – звучить, як пісні солов’їні,

Що лунають в садах до самої зорі.

Вони працьовиті, невтомні, дбайливі,

Для добрих є добрі, для недобрих – чужі.

За плугом у полі ходили Марії,

Серпом жали хліб на широкім лану.

Марії всю ніч рушники вишивали,

А вранці знов босими йшли на росу.

Вони і коней осідлати уміли

І бачити вміли сирітство своє,

Вони дарувати уміли усмішку –

Любили дивитись, як сонце встає.

Чуєш, Маріє, як Тебе всі шанують,

В молитвах оспівують щиро Тебе.

Роки проходять, століття минають,

А ім’я Марія ніколи не вмре.

Хай славиться день той, коли ти вродилась,

Будуть родючими твої поля.

Хай квітнуть сади і шле сонечко промінь,

Щоб кожна Марія щаслива була.

РІДНА МОВА

Мова – молитва, сонячний зайчик –

Теплом своїм гріє, надію вселя.

Мова навчає, оберігає, правди шукає,

Шукає тепла.

Бабуня нам завжди рекла: Милі діти,

Як станете тільки на ніжки свої

То в лепеті своїм завжди повторяйте

Молитву до Бога удень і вночі.

Щоби захистив вас від злого діяння,

Зберіг вам дитинство і мову свою,

Щоби для вас дав щасливе зростання

І пісню, щоб славити землю святу.

Щоби рідна мова лилася з уст ваших,

Щоб завжди звучала у ваших піснях,

Щоб ви пам’ятали про матері мову,

І завжди була вона в ваших серцях.

Дата добавления: 2015-10-28