Ритуальна дія четверта.

- Коли я вперше приступився до освоєння четвертої ритуальної дії, - розповідав полковник, - вона здалася мені дуже складною. Однак через тиждень тренувань її виконання стало для мене справою такою ж легкою, як і практика попередніх трьох дій.

Для виконання четвертої ритуальної дії потрібно сісти на підлогу, витягнувши перед собою прямі ноги із ступнями, розташованими приблизно на ширині плечей. Випрямивши хребет, покладіть долоні із зімкнутими пальцями на підлогу з боків від сідниць. Пальці рук повинні бути при цьому спрямовані вперед. Опустіть голову вперед, притиснувши підборіддя до грудини. Потім закиньте голову якнайдалі нагору, а потім - підніміть тулуб уперед до горизонтального положення. У кінцевій фазі стегна й тулуб повинні перебувати в одній горизонтальній площині, а гомілки й руки - розташовуватися вертикально, як ніжки столу. Досягши цього положення, потрібно на кілька секунд сильно напружити всі м'язи тіла, а потім - розслабитися й повернутися у вихідне положення із притиснутим до грудей підборіддям. Потім - повторити все з початку.

- І тут ключовим аспектом є подих. Спочатку потрібно видихнути. Піднімаючись ізакидаючи голову - виконати глибокий плавний вдих. Під час напруги - затримати подих, і опускаючись - повністю видихнути. Під час відпочинку між повтореннями - зберігати незмінний ритм подиху.

- Перед тим, як я покинув монастир, - продовжував свою розповідь полковник, - лами сказали мені, що я повинен передати отримане знання тим людям, які захочуть до нього прилучитися, але в жодному разі не перетворювати його на джерело власного збагачення. Це в точності відповідало тому, про що говорив мені колись лама Ки. Тому я вирішив якийсь час по подорожувати по Індії і як дослідження провести заняття по практиці "Ока відродження" для бажаючих - як індусів, так і англійців - у декількох великих містах. У перші ж дні занять із найпершими моїми учнями я зіштовхнувся із проблемою, що спочатку здавалася мені нерозв'язною. Учні,- англійці й американці, яких було біля п'ятнадцяти чоловік, почали запитувати в мене, скільки вони повинні заплатити мені за навчання. Коли я сказав, що є людиною цілком забезпеченою і заняття проводжу зовсім не для того, щоб заробити, деякі з них просто перестали до мене приходити. Ті ж учні, які залишились не переставали вимагати, щоб я встановив розмір плати за навчання. Один літній джентльмен пояснив мені, що, займаючись у мене безкоштовно, він почуває себе боржником, і це викликає в нього постійне відчуття внутрішнього дискомфорту. Як видно, таке ж почуття випробовували й всі інші мої учні. Я перебував у глибокому збентеженні, не уявляючи собі, як вирішити цю проблему, поки один раз, прогулюючись увечері по березі ріки не побачив одного із вчителів індуської йоги в оточенні учнів. І тут у мене сяйнула думка: от у кого варто запитати, як традиція розв’язує такого роду проблеми. Через одного з його учнів, що виступив у ролі перекладача, я звернувся до гуру - так називають в індії йогів-вчителів - і попросив мене просвітити. "Я бачу перед собою очі мудрої людини, - відповів гуру, - і мені незрозуміло, чому ти не можеш вирішити таку просту задачку. Твої вчителі веліли не перетворювати дане тобі знання в джерело збагачення, але хіба вони забороняли приймати плату за навчання від тих, хто дуже хоче заплатити? "Гуру-варта" або "гуру - дак шина" - так мудрі називають підношення, що вдячні учні приносять учителеві, щоб хоч якось заплатити за все, що він їм дає. І якщо вчитель не приймає підношення, він або діє несправедливо, або дає учневі зрозуміти, що той у чомусь не виправдав довіри і йому слід піти. Нехай кожний приносить те, що хоче, й у такій кількості, в якій вважає гідним. Тим самим він припинить страждати від відчуття невиплаченого боргу, задовольнивши свою потребу віддячити тобі згідно своїм можливостям і тому значенню, що має для нього знання, дане тобою. Бачиш, все дуже просто. Така традиція, і нічого її порушувати.

Якщо ти вважаєш що маєш право віддавати людям те, чим володієш, ти повинен надати таке ж право і ім. Інакше виникне несправедливість, а всяка несправедливість згубно відображається так само на кармі вчителя як і на кармі учня. Тому що далеко не всім кармою дане право бути благочинними, дхарма ж благодіяти гідно - доля обраних". Я подякував гуру і з полегшенням відправився до себе в номер готелю. З того дня проблема оплати перестала для мене існувати. Я ставив у класі вазу, куди будь-який бажаючий міг покласти те, що вважав потрібним. І ніхто, навіть я, не знав, хто й скільки туди поклав. А гроші, які приносили мені мої учні, я використовував для того, щоб оплачувати оренду приміщення, у якому проходили заняття.

- Повернемося, однак, до четвертої ритуальної дії, - сказав сер Генрі. -У моїх групах була досить велика кількість старих людей, які чомусь думали, що, якщо вони не зможуть із самого початку повноцінно виконати четверту ритуальну дію, у них ніколи нічого не вийде. Мені доводилося витрачати масу сили і часу на те, щоб переконати їх робити так, як це виходить. Коли ж вони почали просто намагатися максимально наблизитися до необхідної форми, успіх не сповільнив прийти, і через місяць практики ні в кого вже не виникало проблем із виконанням четвертої ритуальної дії.

- Я пам'ятаю, як у Калькутті одна із груп виявилася майже на дві третини зі старих людей. Більшість із них не тільки не могла підняти тулуб горизонтально в четвертій ритуальній дії, вони ледь були здатні взагалі відірвати сідниці від підлоги. Інші члени групи - чоловіки й жінки середніх років і молодь - справлялися із цією ритуальною дією з легкістю, що дуже бентежило старих, які почували себе неповноцінними. Зрештою мені довелося розділити групу на дві частини й проводити заняття окремо для старих і для всіх інших. На першому ж занятті "старшої групи" я розповів, що значення має не ідеальне виконання вправи, а регулярність наполегливих спроб. Я повідомив їм, що сам здатний виконати п'ятдесят повторень четвертої ритуальної дії, не відчувши при цьому ні найменшої втоми, що й зробив відразу на їхніх очах, аби не бути голослівним. А після додав, що сам я, приступаючи до освоєння цієї вправи, виглядав нітрохи не краще, ніж кожний з них. І вони мені повірили. З того дня ця група стала чи не найкращою по швидкості поліпшення результатів. - Єдина різниця між молодістю і старістю, здоров'ям і хворобою покладається в розходженні режимів функціонування вихорів. Досить привести вихори в порядок, і старий знову стане молодим.

Дата добавления: 2015-10-28