Григорій з Назіянза

Григорій народився близько 330 р. у Південній Каппадокії у місті Назіянзі. Його батька теж звали Григорій. Матір мала ймення Нонна. Григорій здобув початкову освіту в Кесарії, рідному місті Василія Великого. Далі вчився в Александрії та Афінах. Близько 359 р. прийняв хрещення. Монаше життя Григорій провадив над річкою Ірис разом з Василієм Великим. Разом вони уклали й два статути для монахів. Ці документи досі відіграють велику роль у розвитку спільнотового життя на Сході.

Але згодом Григорій повернувся до Назіянза. Василій, який був єпископом митрополії, поставив Григорія архієреєм Сасими, що обіймала невелику місцевість між Назіянзом і Тіяною. Григорій писав про неї, що то була «якась поштова царська станиця, на півдорозі каппадокійського шляху, без води, без зелені, без нічого, що приваблювало б вільну людину - прокляте селище. Там повно пилу, шуму, проїжджих возів, повно зойків і лементу, тортур і кайданів; населення - це трохи чужинців і приблуд» (Автобіографічна поема, ІІ, 1, 11)

Григорій утікав до улюбленої пустелі, він не бачив себе в ролі пастиря і, хоча мав титул єпископа Сасими, служив в інших місцях. Допомагав старому батькові управляти дієцезією Назіянз і, врешті, на прохання вірних Константинополя, які знайшли його в пустелі, подався до столиці, щоб там допомогти занедбаній християнській громаді. Однак у Константинополі він зазнав розчарування. Міські храми тоді були в руках аріан. Григорій згуртував вірних у невеликій церкві Анастасії, а згодом поширив свою юрисдикцію на всю християнську спільноту міста. У цій малій церковці Григорій виголосив найвідоміші проповіді, так звані п'ять «Теологічних промов» про Пресвяту Трійцю: про Отця, про Сина і про Святого Духа. Ті проповіді принесли йому титул «Богослов».

Григорій був дуже скромною людиною, вбогим монахом, який іноді викликав підозру й наражався на гостру критику з боку своїх неприхильників, котрі бачили в ньому супротивника, але не доростали до його інтелектуального і духовного рівня. В автобіографії він так писав про своїх недоброзичливців: «Вони не могли знести, що чоловік нужденного вигляду, зі зморшкуватим обличчям, з невпевненою ходою, погано вдягнений, виснажений постами, пригнічений смутком і тривогою за майбутнє, змучений чужими нещастями, крім того, такий, що не відзначається вродою, мандрівник з далекого краю, незнаний гість з глухої провінції, мав більший успіх, ніж сильні й гожі проводирі народу» (Автобіографічна поема, ІІ, 1, 11).

За згодою отців Другого Вселенського Собору Григорій приймає сан архиєпископа Константинополя, але через конфлікт зрікається головування на соборі й кафедри. На дочекавшись кінця собору, він попрощався в зворушливій промові, виголошеній у соборній церкві, з народом та отцями собору, і залишив Константинополь.

Григорій подався до Назіянзу, керував осиротілою після смерті батька дієцезією. Наприкінці життя він цілком поринув у літературну працю, живучи в місцях, пов'язаних з початком його життя. Про те, як він усунувся від світу, свідчить відсутність даних про рік його смерті: 389-й чи 390-й.

Цей богослов надзвичайно ніжний, миролюбний. Його твори образні, стилістично майстерні. Серед них вирізняються богословські бесіди про Пресвяту Трійцю. Григорій - найкращий свідок церковного передання, і для теологів візантійської доби саме він став найціннішим християнським автором, нормою правовірності. Особливою його заслугою є те, що він умів знаходити для вираження істин християнської віри влучні формулювання або вдалі богословські терміни, які є незмінними в догматиці до наших часів.

Григорій з Назіянзу залишив 45 бесід. За змістом вони поділяються на догматично-полемічні (проти аріан), літургійні, панегіричні, похоронні, принагідні. Дві бесіди спрямовані проти імператора Юліана Відступника, одна - екзегетична, одна - етична. Григорій належить до перших грецьких християнських поетів. Він написав, крім віршів, також розлогу автобіографічну поему. Поміж творів Григорія є листи, 224 з яких збереглися. З формального боку, його листи, навіть написані до найближчих осіб, довершені як щодо мови, так і щодо композиції.

Спливло вже багато століть, але з теології Григорія Богослова можна безперервно черпати мудрість і натхнення, а в його поетичних творах відкривати тонкий ліризм та довершеність стилю.

Дата добавления: 2015-10-28