Шляхи формування творчої особистості

Формування творчої особистості починається з ди­тинства. Тому розвивати в дітей інтереси і нахили потріб­но вже в дошкільному віці. У цей час «чомучка» протя-

гом дня може задати дорослому більше сотні запитань. Пізнавальна активність сприяє інтелектуальному розвит­ку дитини. Тому змалку слід підтримувати допитливість, відповідаючи на запитання малюка, пропонуючи йому найрізноманітніші ігри тощо.

Основним видом діяльності школяра є навчання. Ось чому для процесу виховання дуже важливо, щоб учень соромився свого неробства, ненавидів лінощі і недбальст­во у навчальній праці. «Найстрашніше горе, — на думку В. Сухомлинського, — горе для сім'ї, горе для школи, горе для суспільства, — якщо молодій людині не хочеть­ся знати! Небажання знати — це символічні залізні ґра­ти, якими людина закриває від себе безмежне небо, замість символічних потім можуть з'явитися справжні».

Робота з обдарованими дітьми у школі. Одним з важ­ливих напрямів діяльності вчителя в умовах загальноосві­тньої школи є його робота з учнями, яким властиві підви­щені навчальні здібності. Це обдаровані діти. Вони легко запам'ятовують навчальний матеріал, мають сформовані навички самоконтролю, велику працездатність, неординар­но мислять, вільно виражають свої думки, а також крити­чно осмислюють різноманітні наукові факти та явища дій­сності.

Учні з підвищеними навчальними здібностями мають сприятливі психологічні можливості для активної навчаль­ної діяльності. Тому вчитель повинен так підбирати для них навантаження, щоб воно сприяло їх інтелектуально­му та особистісному розвитку, а не стримувало його.

Варіанти стратегії роботи з такими дітьми можуть бути різні:

1) задоволення їх запитів у поглибленому вивченні предметів на основі широкого ознайомлення з досягнен­нями сучасної науки;

2) створення умов як для задоволення їх різнобічних пізнавальних інтересів, так і для розвитку здібностей до певного виду діяльності;

3) забезпечення можливостей для творчості в їх нав­чальній і позашкільній активності;

4) залучення до надання допомоги однокласникам у навчанні;

5) запобігання появі в них переоцінки своїх можли­востей, ліні через систематичну незавантаженість.

Формами роботи з такими учнями можуть бути гру­пові й індивідуальні заняття на уроках, факультативах і в позаурочний час. Зміст навчальної інформації одно-

часно слід доповнювати науковими відомостями, які во­ни можуть одержати в процесі виконання додаткових завдань за рахунок вищого, ніж у інших учнів, темпу оброблення навчальної інформації.

Серед методів навчання обдарованих дітей повинні превалювати самостійна робота, пошуковий і дослідниць­кий підходи до засвоєння знань, формування умінь і на­вичок. Контроль за їх знаннями має стимулювати погли­блене вивчення матеріалу, його систематизацію, перене­сення знань у нові ситуації. Домашні завдання для таких дітей повинні бути творчими.

Особлива увага до обдарованих учнів на уроках має до­повнюватися системою позакласної та позашкільної робо­ти, яка передбачає відвідування гуртків, участь у тематич­них масових заходах (вечорах любителів літератури, істо­рії, фізики, хімії та ін., оглядах-конкурсах художньої, технічної творчості, зустрічах із ученими і т. ін.). Позакла-сна робота передбачає виконання різноманітних позанавча-льних завдань. Велику роль відіграє участь обдарованих учнів у предметних олімпіадах. Учитель повинен постійно спрямовувати їх активність, допомагаючи обрати профіль позашкільних занять, керуючи позакласною роботою.

Розвиток обдарованих дітей стримують відсутність не­обхідної для вияву їх талантів матеріальної бази; форма­лізована, автоматизована система навчання; вплив масо­вої культури; недостатня психологічна допомога їм у по­доланні комплексу неповноцінності та ін.

Закон України «Про освіту» передбачає створення для розвитку здібностей, обдарувань і таланту профільних класів (з поглибленим вивченням окремих предметів або з початковою професійною підготовкою), спеціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв, колегіумів, різних навчально-вихов­них колективів, об'єднань. Особливо обдарованим дітям держава надає підтримку і заохочення (стипендії, направ­лення на навчання і стажування до провідних вітчизня­них і зарубіжних освітніх, культурних центрів).

Формування творчої особистості майбутнього фахів­ця у вищому навчальному закладі. У процесі підготовки спеціаліста у вищому закладі освіти розвиток його про­фесійних умінь і творчих здібностей проходить п'ять ета­пів (рівнів).

І. На інтуїтивному рівні студенти виявляють сукуп­ність «передпрофесійних» умінь. Приступаючи до вирі­шення професійної проблеми, вони не усвідомлюють її навіть як задачу, а діють інтуїтивно, часто не вміючи по-

яснити, чому роблять щось саме так, а не інакше, і чого прагнуть досягти.

2. На репродуктивному рівні студенти, розв'язуючи професійну задачу, не виходять за межі суворо регламен­тованих інструкцій і правил, надають перевагу роботі за підказкою, існуючими шаблонами і стандартами.

3. Досягнення репродуктивно-творчого рівня означає, що студенти задовільно справляються з вирішенням ти­пових проблем. Однак у складних і неочікуваних ситуа­ціях вони орієнтуються важко.

4. Творчо-репродуктивний рівень передбачає, що сту­денти мають достатньо сформовану систему знань, умінь та навичок, які дають змогу в основному успішно викону­вати професійні функції. У змінених ситуаціях вони, як правило, не шукають оригінальних способів розв'язання задач. На цьому рівні недостатньо розвинута здатність до прогнозування виробничих процесів.

5. Творчий рівень найвищий у розвитку фахових умінь і навичок. Досягнувши його, студенти виявляють виражену професійну спрямованість особистості, добре розвинуті професійні вміння, їм властивий пошук нових методик, засобів і прийомів роботи.

Робота з формування творчої особистості майбутнього фахівця може здійснюватись у багатьох напрямах. Перед­усім під час лекцій, практичних і лабораторних занять доцільно розв'язувати навчально-пізнавальні задачі, які сприяють проникненню в суть основних питань майбут­ньої професійної діяльності. Важливими є спостереження й аналіз виробничих процесів чи їх етапів під час екску­рсій, виробничої практики. Згодом студенти під керівни­цтвом викладачів можуть здійснювати фрагменти майбу­тньої професійної діяльності, обговорювати їх на навчаль­них заняттях і впроваджувати в технологічний процес виробництва. Неоціненне значення для формування твор­чої особистості майбутнього фахівця має залучення його до науково-дослідної роботи і вирішення наукових про­блем з підвищення ефективності виробничих процесів. Щодо цього важливу роль відіграє тематика курсових та дипломних робіт, зорієнтована на розв'язання конкрет­них проблем виробництва.

Зарубіжні теорії розвитку особистості. У зарубіжній педагогіці та психології поширеними є погляди, що люди народжуються добрими або злими, чесними або брехливи­ми, що їм від природи властива агресивність, жорстокість та інші негативні моральні якості (Марія Монтессорі

(1870—1952), Конрад Лоренц (1903—1989), Е. Фромм). Такої позиції дотримуються представники біологічного напряму в педагогіці. На їхню думку, вплив спадковості на розвиток особистості становить 80—90 %.

Представники соціологічного напряму (Ж.-Ж. Руссо, К.-А. Гельвецій, Д. Дідро та ін.) вважали, що вирішаль­ним фактором у розвитку і формуванні особистості є середовище, зокрема домашнє. Вони були переконані, що школа нічого не може вдіяти, якщо дитина живе в не­сприятливих домашніх умовах. За оцінками прибічників соціологічного напряму, вплив середовища на розвиток особистості становить 90 %.

Представники біосоціологічного напряму (конверген­ції) дотримуються думки, що психічні процеси (відчуття, сприймання, мислення та ін.) мають біологічну природу, а спрямованість, інтереси, здібності особистості формуються під впливом соціального оточення.

Залежно від поглядів на роль спадковості чи середо­вища представники цих педагогічних теорій відводять і різну роль процесові виховання в розвитку особистості: від визнання його цілковитого безсилля щось змінити (Ж. Піаже) до наголошення на необхідності активного втручання в поведінку людини (жорстка «поведінкова ін­женерія» Б.-Ф. Скіннера).

Лише творча особистість фахівця здатна до оновлення сучасного виробництва, що має орієнтуватися на інтенсив­ний розвиток. Вирішальну роль у виробництві відіграє ініціативно-перетворювальна діяльність, творчий пошук. Отже, для ефективного функціонування будь-якої галузі виробництва потрібна виробнича творчість як масове яви­ще. А це вимагає постійного професійного самовдоскона­лення працівника.

Запитання. Завдання

1. Охарактеризуйте роль спадковості, середовища і виховання у формуванні особистості людини.

2. Чи здатне цілеспрямоване виховання повністю нейтралізувати вплив негативних факторів середовища на дитину?

3. Охарактеризуйте особливості впливу на виховання негативних факторів суспільного життя.

4. Які методи роботи з обдарованими учнями є найефективні­шими?

5. Продумайте і складіть систему роботи над розвитком своїх здібностей.

6. Чи можна вважати однаковими методи роботи з обдаровани­ми учнями та студентами? Чому?

Література

Алекскж А. М. Педагогіка вищої школи. — К., 1998.

ВопросьІ нравственного воспитания учащихся й студентов. — Минск, 1991.

Галузинский В. М. Индивидуальньїй подход в воспитании учащихся. — К., 1982.

Конюхов Б. В., Пашин Ю. В. Наследственность человека. — М., 1971.

Паламарчук В. Ф. Школа учит мьіслить. — М.. 1986.

Психологія особистісно орієнтованої професійної підготовки молоді/За ред. В. В. Рибалки. -- Київ — Тернопіль, 2002.

Сухомлинський В. О. Біля чистого джерела// Сухомлинський В. О. Ви­брані твори: У 5-ти т. — К., 1977. — Т. 5.

Ушинський К. Д. Людина як предмет виховання// Ушинський К. Д. Ви­брані педагогічні твори: У 2-х т. — К., 1983. — Т. 1.

1.3. Цілісний педагогічний процес

Цілісність об'єктивно властива суспільним явищам і процесам і свідчить про наявність у них основних компо­нентів, що у своєму взаємозв'язку забезпечують їх повно­цінне функціонування. Педагогічна система як цілісність є організаційною сукупністю цілей, змісту, умов, форм, мето­дів навчання і виховання, що спрямовують та перетворю­ють життя і діяльність вихованців.

Дата добавления: 2015-10-28