Характеристика здібностей і проблема їх вимірювання

Здібності людини можуть мати різну спрямованість і відповідати різним видам діяльності. Це дає змогу стверджувати про якісну характеристику здібностей. Під кутом зору якості здібності є складним поєднанням різ­них психічних властивостей і якостей, що взаємно допов­нюють одна одну, забезпечують успішне виконання діяль­ності й допомагають добитися мети різними шляхами. Наприклад, ті самі педагогічні здібності у різних вчителів мають різні складові, що сприяють одержанню однакових результатів. В ансамблі педагогічних здібностей одного вчителя — більша зацікавленість дослідницькою роботою з предмета і менша — особистісними та індивідуально-психологічними якостями учня, а в іншого — великий інтерес до особистості учня, зацікавленість у формуванні його здібностей і менша поінформованість у предметі, який він викладає. Попри те обидва досягають однаково­го педагогічного ефекту шляхом поєднання різних здіб­ностей.

Якості, з яких складаються здібності, перебувають у постійній динаміці. Дефіцит одних якостей часто поси­лює розвиток інших. Тому є змога компенсувати одні іншими в процесі розвитку здібностей, наприклад при на­вчанні людей, позбавлених зору і слуху. Явище компенса­ції здібностей розширює можливості людини у виборі про­фесії та вдосконаленні в ній. Якісна характеристика зді­бностей дає змогу дізнатися, до чого людина здібна, в якій сфері діяльності їй легше виявити себе. Вона тісно пов'я­зана з кількісною характеристикою, що встановлює, якою мірою розвинута здібність.

Перші спроби вимірювати здібності були зроблені на­прикінці XIX — на початку XX ст. у працях Дж. Кеттелла, А. Біне, Т. Сімона, англійського психолога Чарлза Спірме-на (1863—1945) та ін. Вони були спрямовані на виявлення розумових здібностей дітей до навчання, на встановлення професійної придатності до певних видів діяльності, обі­ймання посад в армії і керівних на виробництві. Для цього використовували запропонований Дж. Кеттеллом метод те­стів. По тому, як людина виконувала відповідно підібрані завдання, яку кількість балів вона набирала, судили про її професійну придатність і здійснювали професійний відбір.

А. Біне і Т. Сімон розробили тести розумової обдарова­ності для дітей, які вступали до школи. За їх результатами дітей рекомендували до навчання у звичайній школі або в школі для розумове відсталих. В. Штерн запропонував ві­кову шкалу, досліджував розумовий і хронологічний вік, і на цій основі пізніше почали визначати коефіцієнт розу­мової обдарованості дитини IQ, вважаючи його кількіс­ною характеристикою здібностей. При цьому мали на увазі, що IQ є незмінним показником. Насправді це не так. Тес­ти визначають наявність певних знань, навичок і вмінь, що не тотожно здібностям.

Для вимірювання здібностей потрібні науково обґрун­товані тести, які б виявляли динаміку оволодіння знання­ми, навичками і вміннями. Поки що проблема об'єктив­ного кількісного вимірювання здібностей не має задовіль­ного вирішення.

Дата добавления: 2015-10-28