І ти будеш говорити до нього, і вкладеш слова ці в уста його, а Я буду з устами твоїми й з устами його, і буду навчати вас, що маєте робити.

Е. Уайт «Патріархи і пророки», розділ 22 «Мойсей», с. 251-:

Одного разу, випасаючи отари біля Хориву, “Божої гори”, Мойсей побачив кущ, охоплений полум'ям, — гілки, листя та стовбур палали вогнем, але не згорали. Він підійшов ближче, аби подивитися на це диво, коли із вогню почув голос, що кликав його на ім'я. Тремтячими вустами Мойсей відповів: “Ось я”. Він отримав застереження не наближатися і поставився до цього з повним благоговінням: “Здійми взуття своє з ніг своїх, бо місце, на якому стоїш, — земля свята!.. Я Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісаака й Бог Якова”. Це був Той, Хто з'являвся його батькам у минулому як Ангел Заповіту. “І закрив Мойсей обличчя своє, боячись глянути на Бога”. Смиренням і благоговінням повинна відзначатися поведінка усіх, котрі приходять у присутність Божу. В ім'я Ісуса ми можемо з відвагою приступати до Нього; але ми не повинні чинити цього із зухвалою самовпевненістю; як ніби Бог перебуває на одному рівні з нами. Є люди, які звертаються до Великого Всемогутнього і Святого Бога, Котрий перебуває в неприступному світлі, як до рівного собі, а то й нижчого за себе. Є й такі, котрі в Його домі поводяться так, як не наважилися б поводитись у приймальні земного правителя. Такі люди повинні пам'ятати, що вони знаходяться у присутності Того, Кому поклоняються серафими, Перед Ким ангели закривають свої обличчя. Бог гідний найбільшої шани, і всі, котрі по-справжньому усвідомлюють Його присутність, схилятимуться в покорі перед Ним і, подібно до Якова, після побаченого Божого видіння, вигукнуть: “Яке страшне оце місце! Це ніщо інше, як дім Божий, це брама небесна”. Мойсей стояв перед Богом, охоплений благоговійним страхом, а голос продовжував: “Я справді бачу бідування Свого народу, що в Єгипті, і чую його голосіння через його гнобителів. Я знаю болі його. Тому Я зійшов, щоб визволити його з єгипетської руки та вивести з цієї землі до краю гарного й просторого, що тече молоком та медом… А тепер іди ж, Я посилаю тебе до фараона, і виведи з Єгипту народ мій, синів Ізраїлевих!” Вражений і наляканий цим повелінням, Мойсей відсахнувся зі словами: “Хто я, щоб іти до фараона і вивести з Єгипту синів Ізраїлевих?”. Однак у відповідь було сказано: “Я буду з тобою! А ось тобі знак того, що Я послав тебе: коли ти виведеш народ із Єгипту, то ви будете служити Богові на оцій горі”. Мойсей подумав про труднощі, з якими йому доведеться зустрітися: про сліпоту, невір'я та невігластво свого народу, більшість з якого майже втратила знання про Бога. Як ото, — сказав він, — я прийду до Ізраїлевих синів та й скажу їм: “Бог ваших батьків послав мене до вас”, а вони запитають мене: “Яке їм'я Його?” Що я скажу їм? Надійшла наступна відповідь: “Я Той, Хто Є (Єгова)… Отак скажеш Ізраїлевим синам: ‘Сущий послав мене до вас’”. …Мойсей був попереджений про те, що фараон чинитиме опір і не відпустить Ізраїля. Проте Божий слуга не повинен був утрачати мужності, бо Господь використає цю відмову як можливість виявити Свою силу перед єгиптянами та Своїм народом. “Тоді Я простягну Свою руку і вдарю Єгипет усіма Моїми чудесами, що творитиму серед нього, а тоді він відпустить вас”. …Труднощі, що чекали на Мойсея, здавалися йому нездоланними. Що він міг сказати своєму народові на доказ того, що Бог насправді послав його? Та ж вони, — сказав він, — не повірять мені і не послухають голосу мого, бо скажуть: “Господь не явився тобі”. Після цього йому було дано доказ, який справив враження навіть на нього самого. Мойсей отримав наказ кинути свою палицю на землю. Коли він це зробив, “палиця стала гадюкою. І втік Мойсей від неї”. Йому було сказано схопити гадюку за хвіст; в його руці вона перетворилася знову на палицю. Потім Мойсей отримав наказ покласти руку собі за пазуху. Він послухався, але коли “витягнув її, — аж ось рука його побіліла від прокази, як сніг!” Отримавши повеління знову покласти руку за пазуху, він зробив це і, вийнявши її, побачив, що рука стала здоровою, як усе тіло його. Господь запевнив Мойсея, що Його народ, а також фараон, побачивши подібні ознаки, переконаються в тому, що серед них перебуває Той, Котрий могутніший за єгипетського царя. Але Божий слуга все ще був пригнічений думкою про надзвичайне, неймовірне завдання, яке чекало на нього. У відчаї й страсі він удався ще до однієї відмови — нездатності легко і швидко розмовляти. “О Господи — я не речистий ні учора, ні позавчора, ані відтоді, коли Ти говорив до Свого раба, бо я тяжкомовний і тугоязикий”. Він давно вже не був серед єгиптян і тому не володів добре їхньою мовою, як тоді, коли жив серед них. Господь сказав йому: “Хто дав уста людині? Або Хто робить німим, чи глухим, видючим, чи невидючим, — чи ж не Я, Господь?” З цими словами було дане ще одне запевнення в божественній підтримці: “А тепер іди, а Я буду в устах твоїх, буду навчати тебе, що маєш говорити”. Але Мойсей продовжував благати, щоб для цієї місії було обрано більш компетентну особу. Спочатку відмовки пояснювалися скромністю і невпевненістю в собі; але після того, як Господь пообіцяв усунути всі труднощі та увінчати успіхом його місію, усі подальші відмови і скарги на непридатність свідчили про недовір'я Мойсея до Бога. Усе це вказувало на те, що в Мойсея були побоювання в тому, що Бог не в стані приготувати його для тієї великої роботи, до якої покликав, або ж у тому, що Він помилився у виборі потрібної людини. Мойсей був посланий до свого старшого брата Аарона, котрий, щоденно користуючись мовою єгиптян, досконало володів нею. Мойсееві було сказано, що Аарон вийде йому назустріч. Наступні слова Господа прозвучали як беззастережне повеління: “Ти промовлятимеш до нього, вкладатимеш слова вуста його, а Я буду з устами твоїми й з устами його, і навчатиму вас, що маєте робити. Він промовлятиме за тебе до народу. І станеться, — він буде тобі устами, а ти будеш йому замість Бога. І ти візьмеш із собою оцю палицю, якою чинитимеш чудеса”. Більше Мойсей не міг опиратися, оскільки усяка причина щодо відмовок була усунена. Коли Мойсей отримав Божий наказ, він був невпевненим у собі, неговірким і боязким. Його пригнічувало усвідомлення власної неспроможності стати вустами Бога Ізраїлевого. Але, нарешті відважившись, він взявся за цю справу усім своїм серцем, повністю покладаючись на Господа. Величність місії привела в дію найкращі сили його єства. Бог поблагословив його невимушений послух, і Мойсей став багатообіцяючим красномовним мужем, котрий володів самовладанням і цілковито відповідав найсерйознішій справі, будь-коли довіреній людині. Це приклад того, як Бог гартує характери тих, котрі повністю довірилися Йому і беззастережно підкоряються Його повелінням. Людина отримає і силу, і вміння, якщо прийме обов'язки, які Бог покладає на неї, і від усього серця намагатиметься вірно їх виконувати. Якими б скромними не були становище чи здібності, людина, котра прагне щиро виконувати свою роботу і довіряється божественній силі, досягне справжньої величі. Якби Мойсей, беручись за виконання цього великого завдання, покладався на власні силу, мудрість та енергію, він засвідчив би цим свою повну непридатність до виконання такої роботи. Той факт, що людина розуміє свою слабкість, свідчить про те, що вона усвідомлює всю серйозність довіреної їй справи, а тому шукатиме сили й поради у Бога.

Жоден із цих чоловіків з різних причин не відчував себе здатним виконувати покладене на нього завдання. Можливо, почуття власної слабкості та неспроможності виконати таке кардинальне й важливе завдання – стати вісником Творця, було найважливішою передумовою для місії пророка! Не дивно, що спочатку вони взагалі ухилялися від виконання цього завдання.

Зверніть також увагу на першу реакцію Єремії після покликання. Він відразу ж, як і Мойсей, заявив про свою недорікуватість. Ісая теж у своїй відповіді згадує нечистоустість. У всіх наведених випадках ці мужі точно знали: крім усього того, що вони повинні будуть виконати як пророки, їхня місія буде пов’язана з вербальною передачею інформації. Вони мали отримувати вістку від Бога і передавати її іншим людям. На відміну від сучасних засобів комунікації, коли можна створити сайт або надіслати текстове повідомлення, за тих часів передача інформації здійснювалася віч-на-віч. Уявіть собі, що ви стоїте перед вороже налаштованим керівником або непокірним народом та передаєте суворі слова викриття й попередження. Небажання людини виконувати таку місію цілком зрозуміле.

Дата добавления: 2015-10-24