Чи Я маю вподобання в смерті несправедливого? говорить Господь Бог, чи ж не в тому, щоб він повернувся з доріг своїх та й жив?

Е. Уайт «Пророки і царі», розділ 9 «Ілля Тішб'янин», с. 127-128:

Відступництво Ізраїлю було набагато жахливішим за всі страхіття голоду. Бог бажав звільнити Свій народ від омани і допомогти усвідомити їхню відповідальність перед Тим, Кому завдячували життям і всіма благами. Він намагався допомогти їм повернути втрачену віру, а тому змушений був послати це велике лихо. “Хіба ж Мені смерть грішника до вподоби? — говорить Господь Бог. — Хіба річ не в тому, щоб він відвернувся від своєї поведінки та й жив? Повідкидайте геть від себе всі ваші гріхи, якими ви грішили проти Мене, і створіть собі нове серце та нового духа! І навіщо вам помирати, доме Ізраїля? Не жадаю Я смерті грішника, — говорить Господь Бог, — але покайтеся й живіть! Наверніться з ваших злих доріг, і нащо вам умирати, доме Ізраїлів?”. Бог посилав до Ізраїлю вісників із закликами навернутися до Нього. Якби вони послухалися, якби залишили Ваала і повернулися до живого Бога, тоді Іллі не довелося б повідомляти вістку про суд. Але застереження, які могли бути “запахом животворним на життя”, стали для них “запахом смертоносним на смерть”. Їхня гордість була уражена, вони обурювались на Божих вісників і відчували ще більшу ненависть до Іллі. О, якби тільки вони змогли його схопити! З якою радістю віддали б його Єзавелі, ніби, вважаючи, що, примусивши його замовкнути, вони цим перешкодять виконанню його слів! Незважаючи на лихо, вони продовжували вперто триматися свого ідолопоклонства. Таким чином, люди лише примножували свою вину, через яку небесні суди відвідали землю. Покараному Ізраїлю залишався єдиний вихід — залишити гріхи, які стягнули суди Всемогутнього, і всім серцем навернутися до Господа. їм було дане запевнення: “Якщо Я замкну небеса, і не буде дощу, і якщо накажу сарані пожирати край, і якщо нашлю моровицю на народ Мій, але впокориться народ Мій, який називається Моїм ім'ям, і будуть молитися та шукатимуть обличчя Мого, і навернуться від своїх злих доріг, то Я вислухаю з Небес, і прощу їхні гріхи, та вилікую їхню землю!”. Щоб ця блаженна обітниця могла стати реальністю, Бог продовжував утримувати росу і дощ, очікуючи, коли, нарешті, в їхньому житті відбудеться кардинальна зміна.

Е. Уайт «Наочні уроки Христа», розділ 10 «Невід», с. 123:

Бог не бажає загибелі жодної людини. “Як живий Я, — говорить Господь Бог, — не прагну смерті несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих доріг, і нащо вам умирати, доме Ізраїлів?” (Єзекіїля 33:11). Упродовж часу випробування Його Дух благає людей прийняти дар життя. І лише ті, хто відмовився від цього дару, будуть залишені на загибель. Бог проголосив, що гріх має бути знищений, оскільки це руйнівне зло для Всесвіту. Ті, хто з'єднався з гріхом, загинуть при його знищенні.

Е. Уайт «Велика боротьба», розділ 39 «Час горя», с. 627:

Суди Божі відвідають тих, хто буде пригнічувати і вбивати Його народ. Боже довготерпіння до безбожників робить їх ще зухвалішими в переступах, але покарання буде неминучим і страшним, незважаючи на те, що воно довго затримувалося. “Бо постане Господь, немов на горі Перацім: затремтить Він у гніві, немов у долині Гівоні, щоб Свій чин учинити, предивний Свій чин, щоб зробити роботу Свою, незвичайну роботу Свою!” (Ісаї 28:21), Для нашого милосердного Бога покарання — це незвичайна справа. “...Як живий Я, — говорить Господь Бог, — не прагну смерті несправедливого” (Єзекіїля 33:11). Господь “...Бог милосердний і милостивий, довготерпеливий і багатомилостивий та правдивий..., що вибачає провину й переступ та гріх”, та все ж “не вважає чистим винуватого” (Вихід 34:6—7). “Господь довготерпеливий і силою великий, але без кари винного не залишає” (Наума 1:3). Страшними ділами, які звершить Його справедливість, Він відновить авторитет Свого зневаженого Закону. Про суворість покарання, котре спаде на винуватого, можна судити з того, як довго Господь відкладає чин Свого правосудця. Народ, до якого Він ставиться з таким довготерпінням і якого не знищить доти, поки той не наповнить міру свого беззаконня в очах Божих, врешті-решт буде змушений випити чашу Його гніву, не змішаного з милістю.

Е. Уайт «Небесні принципи щасливого життя», розділ 6 «Не засуджувати, а виконувати», с. 151:

Дата добавления: 2015-10-24