Соціально-педагогічне консультування: мета, принципи, функції

Тема 9. Соціально-педагогічне консультування в школі

· Соціально-педагогічне консультування: мета, принципи, функції

· Етапи технології соціально-педагогічного консультування

· Консультаційна робота з школярами, батьками, вчителями

Соціально-педагогічне консультування: мета, принципи, функції

В діяльності соціального педагога загальноосвітнього навчального закладу вирізняється особливий напрям – консультування. Соціально-педагогічне консультування – форма соціально-педагогічної допомоги, що сприяє соціальному розвитку особистості, її здатності адекватно сприймати себе й оточуючих, здійснювати власний вибір у різноманітних сферах життєдіяльності. За змістом це технологія надання соціальної допомоги шляхом цілеспрямованого інформаційного впливу на людину чи малу групу з метою їх соціалізації, відновлення й оптимізації соціальних функцій, орієнтирів, розробки соціальних норм спілкування. За формою консультація є взаємодією між двома або декількома людьми, у ході якої консультант передає спеціальні знання й відповідну інформацію клієнту.

Індивідуальне соціально-педагогічне консультування –допомога у вирішенні особистісних проблем клієнта. Консультування груп покликане розв'язувати такі групові проблеми як протиріччя розвитку групи, складнощі групової динаміки, соціально-психологічний клімат в колективі тощо.

До основних проблем (запитів), з якими звертаються до соціального педагога як консультанта, відносяться:

- неадекватність педагогічних впливів на особистість дитини;

- конфліктні ситуації в сім'ї між батьками й дітьми;

- переживання дітьми різного віку негативних емоцій стосовно школи, ставлення до навчання, до однокласників, вчителів;

- проблеми соціального здоров'я дітей;

- вплив стресогенних чинників на успіхи в школі;

- проблеми шкільної дезадаптації;

- дитячий алкоголізм та наркоманія та ін.

Основними завданнями соціально-педагогічного консультування (за С.Архиповою, О. Тютюнник, є:

- сприяння зміні поведінки особистості;

- розвиток навичок, які допомагають долати труднощі;

- забезпечення оптимального прийняття життєво важливих рішень;

- розвиток уміння підтримувати міжособистісні стосунки;

- сприяння розвитку соціальної компетентності особистості, її соціальних цінностей, соціальних якостей, просоціальної поведінки.

Організовуючи соціально-педагогічне консультування, консультант зобов’язаний дотримуватися певних принципів. Зокрема, виокремлюються:

· принципи організації соціально-педагогічного консультування:

- принцип аналізу підтексту (своєрідне уміння консультанта «читати поміж рядків»);

- принцип відмови від конкретних рекомендацій;

- принцип системності;

- принцип поваги до особистості, яку консультують.

· принципи здійснення соціально-педагогічного консультування:

- принцип компетентності та професіоналізму;

- принцип співробітництва;

- принцип конфіденційності;

- принцип результативності.

У залежності від завдань виокремлюються такі види соціально-педагогічного консультування:

- рефлексивне – усвідомлення життєвої ситуації, її аналіз, пошук пріоритетів, можливостей зміни, розвитку;

- проектне – пошук і побудова можливого проекту перетворення ситуації, що склалася, її гармонізації, поліпшення;

- технологічне – пошук оптимальної послідовності дій для вирішення конкретної проблеми;

- прогностичне – побудова ідеальної моделі можливого, вірогідного стану конкретної ситуації.

Н. Нікітіна визначає такі форми консультативної допомоги:

- за об’єктом консультування – індивідуальне, групове, сімейне;

- за критерієм віку – консультування дітей, дорослих;

- за критерієм контакту з особистістю – очне, заочне (телефонне, письмове, через друковані науково-популярні видання);

- за змістом запиту особистості – сімейне, особистісне, психологічне, юридичне, медичне, ділове, соціально-педагогічне.

Соціально-педагогічне консультування у школі належить до виду вікового консультування: консультування в початковій школі, консультування з проблем середнього шкільного або підліткового віку, консультування у старшій школі. Шкільний соціальний педагог може консультувати: у молодшій школі – батьків, вчителів, у середній і старшій школі, окрім батьків, учителів і адміністрації, до соціального педагога звертаються вже й учні.

Консультативна допомога здійснюється під час взаємодії консультанта з клієнтом. Така взаємодія відбувається за допомогою процесу спілкування. Основними функціями соціально-педагогічного спілкування є:

- інформаційна функція, яка полягає в інформуванні об'єктів соціально-педагогічної допомоги про шляхи й засоби вирішення тих проблем, з якими вони звертаються;

- психотерапевтична функція – допомога клієнтам різноманітними психотерапевтичними засобами;

- педагогічна функція, що передбачає здійснення виховного впливу у процесі роботи соціального педагога з дітьми та молоддю;

- організаційна функція – прийняття необхідних організаційних рішень і координація зусиль всіх суб'єктів соціально-виховної діяльності, а також об'єктів соціально-педагогічної допомоги.

В процесі надання консультативної допомоги соціальний педагог використовує низку методів:

- метод інформування – розширення (зміна, коригування) інформованості школяра, підвищення його соціальної компетентності на основі прикладів з повсякденного життя, звернення до літературних джерел, наукових даних, досвіду інших людей;

- метод метафора (метод аналогій). Суть методу полягає у використанні аналогій (образів, казок, притч, випадків з життя, прислів'їв, приказок) для ілюстрації актуальної ситуації школяра. Метафора має непрямий вплив на установки, стереотипи, думки людини, дозволяє поглянути на ситуацію «збоку». Завдяки цьому знижуються суб'єктивна значимість і помилкове відчуття унікальності проблеми;

- метод встановлення логічних взаємозв'язків. Соціальний педагог разом з дитиною встановлює послідовність подій, виокремлює роль внутрішніх (суб'єктивних) чинників у подіях його життя й їх взаємозв'язок;

- метод логічного обґрунтування, що дозволяє відсортувати можливі способи вирішення актуальної життєвої задачі для школяра за рахунок логічного аналізу, прогнозування й обгрунтування наслідків й ефективності різних шляхів рішення;

- метод саморозкриття. Соціальний педагог побічно спонукає дитину «стати самим собою», ділячись власним особистим досвідом, демонструючи позитивне ставлення до різних висловлювань, почуттів школяра;

- метод парадоксальної інструкції. Для того, щоб допомогти учневі краще зрозуміти, що відбувається, можна запропонувати: «Продовжуй робити те, що ти робиш. Повтори свої дії, думки, вчинки принаймні три рази...»;

- метод переконання. Застосування цього методу передбачає достатній рівень розвитку в школяра образного й абстрактного мислення, стійкості уваги. Соціальний педагог, використовуючи зрозумілі аргументи для учня, дозволяє йому переконатися й утвердитися у розумінні певних подій, способів, думок;

- метод емоційного зараження. При встановленні довірливих відносин соціальний педагог стає зразком для емоційної ідентифікації, що уможливлює змінити й відкоригувати емоційний стан дитини, «заражаючи» його власним емоційним станом;

- метод допомоги в подоланні неконструктивних емоцій. Застосування цього методу є актуальним при гострих емоційних станах, які можуть виражатися у формі сміху, сліз, вимовляння, активної дії (походити, постукати, побити подушку, намалювати, покреслити, написати та ін.). Це знімає напруження, викликане негативною емоцією. Соціальний педагог має витримувати позицію уважного спостерігача, який співчуває, розуміє, але не приєднується до його почуттів;

- метод переоцінки. Метод дозволяє сформувати новий погляд на ситуацію. Переоцінка полягає у виокремленні негативних переживань (думок, образів), їх фіксацію, пошук позитивного, концентрацію на позитивному й об'єднання позитивного з негативним з метою зміни (переоцінки) негативу на позитив;

- метод домашнього завдання. Дії, про які домовляються соціальний педагог і школяр, можуть допомогти закріпити зміни, що намітилися в ході консультації, відстежити результати, випробувати нові способи;

- метод рольового програвання. Цей метод передбачає моделювання різних реальних і ідеальних ситуацій для тренування й відпрацювання нових способів поведінки в значущих ситуаціях;

- метод аналізу ситуацій. У ході консультування можна проводити спільний аналіз як реальних життєвих ситуацій, так і ситуацій з життя інших людей, зокрема, й літературні приклади. Цей метод у поєднанні із методом інформування допомагає підвищити соціальну компетентність, розвинути навички використання інформації при аналізі соціальної ситуації;

- метод внутрішніх переговорів. Цей метод застосовують для подолання внутрішньоособстісних конфліктів. Він передбачає виокремлення конфліктуючих сторін в свідомості учня й проведення діалогу між ними. Соціальний педагог допомагає усвідомити конфліктну ситуацію й організувати «внутрішні переговори», що ведуть до компромісу;

- метод трансформації особистої історії – цілеспрямоване занурення у власну історію для уявного суб'єктивного завершення «незакритих» подій минулого життя (якщо не можна змінити реальні події життя, то можна змінити ставлення до них).

Дата добавления: 2015-10-24