Особливості консультаційної роботи шкільного соціального педагога з школярами, батьками, вчителями

Під час консультування школярів консультант повинен враховувати їх вікові та індивідуальні особливості: діти більш емоційні, рухливі, мають нестійку увагу, не вміють її довго зосереджувати й розподіляти, мислять за допомогою наочності та образів. Це зумовлює невизначений час на консультування дитини, використання прямих і конкретних питань, заохочень, створення ситуацій успіху тощо.

Соціально-педагогічне консультування дітей молодшого шкільного віку. Головна особливість консультування дітей молодшого шкільного віку полягає в тому, що консультація спрямована, насамперед, на надання допомоги дитині, але безпосереднім «одержувачем» консультативної допомоги є не дитина, а її батьки чи педагог, які звернулися за консультацією. Для того, щоб така допомога була адекватною, соціальний педагог повинен мати досить точну й об’єктивну інформацію про індивідуально-психологічні особливості дитини й її уявлення про те, що з нею відбувається. Отже, необхідно не тільки проаналізувати особливості бачення дорослими проблем дитини, а й отримати дані про те, як дитина емоційно ставиться до себе, як уявляє саму себе, свою ситуацію в школі й вдома. Однак проблема в тому, що молодший школяр не може точно сформулювати свій стан, і на запитання: «Чи подобається тобі в школі?» – зазвичай,відповість: «Мені подобається», бо такої відповіді від нього чекають. Або інший варіант – так звані «дзеркальні» відповіді:

- Тобі подобається?... Так, подобається…

- Тобі не подобається? Так, мені не подобається…

В таких випадках соціальний педагог застосовує проективні методики – малюнкові тести («Сім’я», «Неіснуюча тварина», «Людина під дощем», «Мій клас» та ін.). Не заважаючи дитині малювати, педагог розмовляє з нею, в ході виконання роботи ставить запитання як з приводу малюнка, так і з приводу різних життєвих ситуацій. Далі на підставі отриманої інформації в бесіді з дорослими (батьками, вчителями, чи з іншими дорослими) та з самою дитиною педагог робить висновки й дає рекомендації батькам і педагогам.

Однієї з поширених проблем є небажання дитини, що досягла семирічного віку, навчатися в школі. Під час консультування важливо проаналізувати мотиви неадекватної поведінки дитини, соціальну ситуацію її розвитку, а також специфіку підготовки дитини до школи в сім'ї. На основі такого обговорення можна розробити відповідні рекомендації щодо подальшої взаємодії з дитиною, можливо, порекомендувати зустрітися зі спеціалістами-медиками чи дефектологами.

Процедура проведення консультування з проблеми погіршання поведінки дітей передбачає врахування індивідуальних особливостей батьків, їх готовність до змін, а також їх психолого-педагогічну культуру. Нерідко позитивні результати дає і додаткове діагностування батьків (наприклад, тестування на з'ясування типу ставлення батьків до дитини).

Специфіка проведення соціально-педагогічного консультування батьків щодо раннього виявлення й розвитку здібностей у дітей передбачає: врахування умов соціального розвитку дитини, її близького соціального оточення, особливостей індивідуального розвитку тощо. Спільно з батьками вирішується питання навчання дітей (тип школи, рівень навантаження, кваліфікація педагогів).

В ході консультування доводиться враховувати цілу низку об'єктивних і суб'єктивних обставин, через які в дітей виникають проблеми з навчанням у школі та можуть складатися погані взаємини з однолітками. Практичні рекомендації з виявлення й усунення цих причин мають складатися в процесі діалогу з батьками та за наявності необхідної інформації від учителів.

Основними чинниками розвитку особистості молодшого школяра є ставлення дорослих до шкільної успішності, дисципліни, старанності учнів, дитячих звичок. Думка вчителя для молодшого школяра є найбільш істотною та безапеляційною. Школярі звертаються до вчителя з найрізноманітніших проблем — від випадкових, ситуативних до болючих особистісних (наприклад, конфлікти в сім'ї, розлучення батьків). Тому особливу увагу соціальний педагог звертає на надання консультативних рекомендацій саме вчителю-класоводу.

Залежно від конкретного випадку соціальний педагог може також рекомендувати батькам звернутися до фахівців відповідного профілю.

Консультування підлітків. Специфіка підліткового віку вимагає особливого підходу до консультативної діяльності. Соціальному педагогу в роботі з підлітками варто пам'ятати, що суттєві зміни у структурі особистості підлітка відзначаються, перш за все, зрушеннями у самосвідомості – підліток починає уявляти себе дорослим, часто заявляє про свої права – на самостійні рішення, на вибір друзів, на проведення вільного часу. Суперечність між самоставленням підлітка та ставленням дорослого часто є джерелом тривалих конфліктів та відчуження. До типових конфліктів між батьками й підлітками можна віднести: неадекватну соціальну поведінку підлітків, небажання спілкуватися зі своїми батьками, ділитися з ними своїми думками й переживаннями, розповідати про те, що з ними відбувається, зниження навчальної активності, погіршення результатів навчання в школі, неадекватність самооцінки тощо. Практичні дії, спрямовані на корекцію відчуження підлітка, в першу чергу від його батьків, передбачають як індивідуальну, так і групову роботу, спрямовану на підвищення рівня саморегуляції підлітків, навчання їх способам конструктивного розв'язання проблем, підвищення стресостійкості, зниження тривожності та агресивності, поліпшення процесу соціалізації в суспільстві.

В консультативній роботі з школярами цього віку слід враховувати, що вони на цій стадії свого розвитку орієнтується більше на однолітків. І якщо усе, що відбувається в його найближчому оточенні, є нормою, то й проблеми як такої для нього не існує, а тому й консультативної допомоги не потребує й протидіє спробам батьків чи соціального педагога у наданні її. Тому початок бесіди з підлітком – один з найскладніших кроків до вирішення ситуації. Починаючи консультацію, соціальний педагог застосовує різноманітні методи встановлення довірливих стосунків із ним, що нейтралізують внутрішній опір, активізують його інтерес до аналізу своїх труднощів, формують його прагнення намагатися самому вирішувати свої проблеми.

У бесідах з батьками необхідно звертати увагу на складність перебігу підліткової вікової кризи. В процесі консультації лід налаштовувати їх на позицію співробітництва, спільного вирішення сімейних проблем, а підлітків – на довіру, врахування досвіду батьків, безоцінне ставлення до позиції, що відрізняється від їх власної, вчити аналізувати власні й чужі вчинки.

Іноді батьки приходять на консультацію з школярем. Це ще один привід для спостереження за їх взаєминами. Однак консультативна частина бесіди має проходити без дитини або ж педагог дає свої висновки у письмовій формі чи призначає інший час для бесіди.

Консультування школярів старшого шкільного віку. Можна виокремити типові проблеми, які потребують консультативної допомоги соціального педагога:

- погані взаємини між старшокласниками та їх батьками, послаблення впливу на прийняття рішень дітьми;

- невдоволення батьків вибором друзів своїми дітьми, особливо стосунками між хлопцями й дівчатами;

- невдачі в стосунках з особою протилежної статі;

- соціальна незрілість, не сформованість або втрата соціальних орієнтирів;

- розбіжності між батьками й дітьми щодо вибору майбутньої професії, неспроможність відшукати адекватні способи досягнення згоди;

- відсутність спільних інтересів, небажання дітей проводити час разом із батьками;

- конфлікти через появу в сім’ї вітчима чи мачухи, конфліктні ситуації між дітьми від різних батьків в таких родинах та ін.

Для розв'язання таких проблем соціальний педагог проводить:

- індивідуальні бесіди з учасниками конфліктних ситуацій, у ході яких спільно аналізуються причини погіршення міжособистісних стосунків;

- групові зустрічі (тренінги, круглі столи, диспути, ділові ігри), які оптимізують процеси саморегуляції, здатність до відкритого демонстрування як позитивного, так і негативного ставлення, вироблення вміння гнучкого управління емоціями, емпатійного слухання, спільного знаходження конструктивних рішень тощо.

У ході індивідуальних консультацій потрібно звернути увагу старшокласника на зміст його власних переживань, що викликають в нього стійку негативну реакцію, вияснити, як би вони вчинили на місці батьків чи вчителів. Під час групових зустрічей (батьків і дітей) слід виробити спільні правила поведінки: бачити позитивне, оцінювати свої дії, критика у вигляді рекомендацій, спокійне представлення своєї позиції, пошуки компромісу, утримання від з'ясування стосунків у стані роздратування тощо.

Консультування батьків може бути організоване залежно від умов, рівня кваліфікації спеціаліста, його планів, наявності споріднених служб (юридична, медична, педагогічна, сімейна консультації тощо). Головним завданням такого консультування є максимальне сприяння батькам у вихованні школяра. Це передбачає, передусім, оптимізацію батьківських, подружніх та родинних взаємин, допомогу батькам у кращому розумінні вікових змін дитини, мотивів її вчинків тощо. Соціальний педагог налаштовує в ході консультаційної бесіди батьків на спільне з учнем розв'язання проблем особистісного розвитку та співжиття, на спільне з учителем і школярем подолання труднощів навчання, шкільних та міжособистісних конфліктів. Зміст консультування полягає у допомозі батькам самостійно вирішувати проблеми спілкування з вже дорослими дітьми. Важливою умовою ефективності консультування є активізація внутрішніх потенцій батьків, бажання допомогти своїй сім'ї дитині у налагодженні оптимальних стосунків.

В умовах школи консультації проводяться в окремому приміщенні у заздалегідь визначений зручний для обох сторін час. Слід подбати про належну інформованість батьків щодо часу консультацій (оголошення у школі, на дверях кабінету, повідомлення на батьківських зборах, по шкільному радіо, через щоденники учнів тощо).

Консультації проводяться тільки індивідуально (з сім'єю або одним із членів родини) з дотриманням умов нерозголошення подробиць і результатів опитування, а також авторства відповідей.

Консультативна бесіда проходитиме успішніше, якщо соціальний педагог знатиме реальний стан взаємин дорослих і дітей у сім'ї. Для цього використовуються різні опитувальники, анкети, інтерв'ю. За допомогою опитувальників можна встановити причини відхилень у процесі виховання в сім'ї: відхилення у сприйманні дитини, подружні непорозуміння, порушення у сфері стосунків з дитиною, надмірне розширення батьківських почуттів, емоційна та моральна непідготовленість батьків до виховання, надмірна заклопотаність процесом виховання, виховна невпевненість батьків, нестійкість стилю виховання та ін.

Дата добавления: 2015-10-24