Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Історичне значення діяльності Богдана Великого.

Укладення Білоцерківському договору | Батозька перемога укр. Армії і виборення незалежності. | Завершення Селянської війни та її наслідки. | Жванецька кампанія та її наслідки | Укладення українсько-російського договору 1654 р. та його основні положення. | Невдачі української дипломатії 1654-1655 рр. | Боротьба населення Поділля проти польських військ восени 1654-взимку1655 рр. | Похід восени 1655 р. в галичину та його наслідки. | Похід А. Ждановича у 1657 році у Польщу та його невдача. | Основні напрямки соціально-економічної політики Богдана Великого у 1654-1657 рр. |


Читайте также:
  1. B)(просторове значення) прямувати по степах – прямувати степами.
  2. II. Мотивація навчальної діяльності
  3. V. Особливості провадження діяльності аптечних кіосків
  4. А) Визначення культури
  5. Автобіографія – це документ, у якому особа, що складає його, подає опис свого життя та діяльності в хронологічній послідовності.
  6. Аналіз діяльності дитячих дошкільних закладів
  7. Аналіз діяльності закладів професійно - технічної освіти

Значення постаті гетьмана в українській історії, попри всі допущені ним помилки й прорахунки, важко переоцінити. Так, він уперше протягом XIV-XVII ст. спромігся об’єднати патріотичні сили навколо великої ідеї національного визволення й спрямувати енергію народу на розбудову соборної держави та виборення незалежності, а також сформулювати наріжні принципи державної ідеї, що стала знаменом визвольних змагань українців наступних століть. Гнучкість соціально-економічної політики гетьмана дозволила провести державний корабель повз небезпечні «соціальні рифи» й запобігти вибухові громадянської війни. Прогресивне значення мала послідовна й рішуча боротьба Б. хмельницького проти стихії розбурханих мас і старшинського отаманства, за зміцнення централізації держави й встановлення в ній спадкового гетьманату. Виявивши себе блискучим полководцем, він сформував боєздатну, одну з кращих в Європі національну армію, затвердив військовий статут, збагатив воєнне мистецтво, створив розвідку й контррозвідку. Організована ним дипломатична служба забезпечила прорив на шляху до визнання козацької України урядами інших держав я суб’єкта міжнародних відносин; гетьман вважався одним із найвправніших дипломатів Європи XVII ст.

58. Попри місцеві особливості, на початку XVII ст. різко погіршилося економічне, соціальне і правове становище селян усіх регіонів України. Найважливішим воно було у Белзькому, Берестейському, Підляському, Волинському, Руському, західній частині Подільського, центральній і північній частинах правобережного регіону Київського воєводств, де кріпаки виконували панщину протягом 3-6 днів за тиждень. Сучасники, включно з поляками, литовцями, євреями та іноземцями, визнавали вкрай тяжке становище селянства. Так, французький інженер Г.-Л. де Боплан, котрий прожив майже 20 років в Україні, описуючи умови життя селян Середнього Подніпров'я, відзначав, що вони опинилися у найгіршому становищі. Розвиток фільваркового господарства призводив до обезземелення селян і воднораз — до зміцнення позицій середнього й особливо великого (магнатського) землеволодіння.

Небачену гостроту суперечностей породили спроби панівного стану поширити кріпацтво, фільварково-панщинний тип господарювання й утвердите магнатське землеволодіння на сході Подільського, у Брацлавському, південні? і південно-східній частинах Київського воєводств. Сталося це тому, що ні уряд Речі Посполитої, ні магнати й шляхта, ні місцеві органи влади не врахувалі' особливостей цього регіону. По -перше, з останньої чверті XVI ст. внаслідої зростання військової потуги козацтва й ефективніших дій польського військц особливо кварцяного (було утворене в 1563 р. за рахунок коштів від четверто частини прибутків з королівських маєтків — кварти), створюються сприяв ливіїїіі умови для його заселення. До середини XVII ст. тут виникли сотні і містечок, тисячі сіл. Так, лише у Брацлавському й Київському воєвод- з'явилося понад 300 міських поселень. За даними Сергія Ленявка, тільки луцькі гродські книги за 1593 р. містять 211 документів про втечі селян, за 1594 — 259, а за 1595 — 132. У першій половині XVII ст. в рух приишли десятки тисяч осіб. Як з'ясував І.Крип якевич, до судових книг Подільського воєводства щорічно ВНОСИЛОСЯ 110 200 и більше скарг про втікачів. По-друге, зростанню кількості колоністів сприяла запроваджена тут практика слобід — звільнення феодалами поселенців від податків і повинностей на термін від 10-15 до зо років. Обживаючи пустоті, розбудовуючи оселі, густо скроплюючи розорюваний чорнозем гірким потом і кров'ю, вони дихали ^ свободою і вчилися захищати її та плоди своєї виснажливої праці зі зброєю в ках. По -третє, Південний регіон був колискою становле ння козацького стану. Саме тут виникло якісно нове за типологією господарство, що грунтувалося на засадах приватної власності та вільної праці вільної людини й стало земним і реальним ідеалом для сотень тисяч селян і міщан, І котрі масово проголошували себе козаками.

Визріванню вибуху сприяв також вплив інших факторів. Н.Яковенко з'ясувала, що внаслідок шлюбних зв'язків та вимирання українських княжих родів помітно зміцнилися.А внаслідок прибирання ним до своїх рук адміністративно-намісницьких урядів на Брацлавщині, півдні й південному сході Київщини воно посіло тут панівне становище. За таких обставин козацтво, покозачені селяни й міщани, слобожани півдня та південного сходу України пов'язували різке погіршення свого становища, зародження й поширення фільваркового господарства та елементів кріпацтва з появою тут поляків, утвердженням чужоземного режиму, який ніс і національно - релігійне пригноблення. Внаслідок цього соціальний конфлікт набував національно-релігійного забарвлення.

По-четверте, козаки, покозачені селяни й міщани, слобожани, на відміну од покріпаченого населення, становили якісно інший психологічний тип особистості, ментальність якої формувалася й ґрунтувалася на основі інстинкту свободи. Саме особиста свобода виступала для них альфою й омегою їхнього способу життя, мислення, поведінки. Вольові, енергійні, навчені військової справи, вони ладні були ищрдше вмерти, ніж втратити її й перетворитися в кріпаків, челядь, бидло. Йшлося не про розміри повинностей, панщини, податків чи рівень закріпаченості, а про значно принциповіше й вагоміше — про саме існування системи соціальних відносин, яка позбавляла людину свободи.

Хоча за рівнем розвитку промисловості й торгівлі Україна відставала од передових країн Західної Європи, протягом першої половини XVII ст. окреслився процес розкладу цехового ремесла і в багатьох промислах зароджуються початкові форми мануфактурного виробництва (залізорудне, папероробне, винокурне, пивоварне, лісопильне, соляне, поташне, селітроварне та ін.). Так, уже працювало 120 рудень, 250 винокурень, 100 пивоварень, 50 поташних буд (у Київському й Брацлавському воєводствах), 15 типографій, 10 "паперо- вих млинів' тощо. Однак розвиток феодальних відносин, "промислова" полі-тика польського уряду, свавілля власників міст і містечок гальмували становлення капіталістичного укладу, формування міської буржуазії.овував панівний стан Речі Посполитої.


Дата добавления: 2015-10-24; просмотров: 65 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Устрій і політичний режим Української держави.| Ахматівська битва.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.005 сек.)