Похід восени 1655 р. в галичину та його наслідки.

Трагічні наслідки кампанії літа 1654 ~ зими 1655 рр. засвідчили неефективність укладеного договору з Росією й змусили Б. Хмельницького переглянути характер відносин із нею у бік проведення самостійнішого курсу, зокрема, активізувати пошук нових союзників. Під час походу в Галичину (літо—осінь 1655 р.) він не приховував невдоволення жорстоким ставленням російського воєначальника до населення Поділля й Галичини, а під час облоги Львова відхилив його наполягання штурмувати місто й домагатися капітуляції міщан та їх присяги цареві, обмежившись викупом. І це не випадково, бо гетьман розглядав звільнені землі складовою не Російської, а Української держави. У розмові з посланцями львівського магістрату І. Виговський підкреслив, що Б. Хмельницький тепер став володарем усієї Руської землі, якою нікому не поступиться.

Протягом 1655 р. визначилася ще одна сфера, де визрівало зіткнення інтересів України й Росії, — Білорусія. Дії українських полків під проводом І. Золотаренка у районах, де проживало багато українців, отримали підтримку не тільки з їхнього боку, а й частини білорусів. Зайняті терени підпорядковувалися українській владі, тоді як російський уряд прагнув включити їх до своїх володінь. Тому у вересні 1655 р. царські титули набули доповнення «великий князь Литовський і Білої Русі, і Волинський, і Подільський», що означало обмеження території Української держави («Малої Русі») лише землями Брацлавщини, Київщини та Чернігівщини. В 1656 р. Білорусія опинилася в епіцентрі відкритого воєнного протистояння між Україною та Росією за поширення на неї своїх впливів.

Із кінця 1655 р. окреслилися контури принципових розбіжностей зовнішньополітичних курсів України та Росії. Уряд останньої, стурбований успіхами Швеції у Прибалтиці й Литві, вирішив піти на зближення з Річчю Посполитою, тим більше, що плекалася надія на обрання царя польським королем. Шведському посольству було відмовлено у переговорах.

49. Пошук Б.Хмельницьким нових союзників – кінець 1655 - 1 пол. 1657. Трагічні наслідки кампанії літа 1654 ~ зими 1655 рр. засвідчили неефективність укладеного договору з Росією й змусили Б. Хмельницького переглянути характер відносин із нею у бік проведення самостійнішого курсу, зокрема, активізувати пошук нових союзників. У березні до Чигирина вирушило посольство Шагін-аги з пропозицією прийняти протекцію Порти. Б. Хмельницький погодився, але за умови заборони татарам нападати на українські землі. І в другій половині травня 1655 р. султан узяв під протекцію козацьку Україну на умовах, тотожних тим, іцо існували стосовно Молдавії й Валахії. До гетьмана виїхало посольство Ш агін-аги. Б. Хмельницький зустрів його під Львовом, але не поспішав присягати на вірність султанові. В грудні він відіслав посольство Шагін- аги з листом, в якому констатував готовність служити султанові, однак обійшов мовчанкою питання принесення присяги Військом Запорозьким. Така позиція Б. Хмельницького внесла охолодження у відносини, що склалися 1656 р. Однак у другій половині березня 1657 р. гетьман направив Л. Капусту до Стамбула засвідчити «стару приязнь і щиру вірність» козацької України до Порти, повідомити про відмову від участі в антитурецькій коаліції, створюваній Австрією, та згоду залишатися в протекції султана. Посольство прийняли прихильно, й турецький уряд підтвердив намір тримати гетьмана «під опікою».

Воєнні дії осені 1654 — зими 1655 рр. затримали процес зближення козацької України з Придунайськими державами та Шведським королівством. Новий імпульс йому було надано упродовж весни—літа 1655 р. Наприкінці травня гетьман отримав листа від нового шведського короля Карла X Густава з повідомленням про готовність розпочати війну проти Речі Посполитої. У середині серпня під стінами Кам'янця-Подільського було укладено українсько-шведську угоду, що передбачала проведення українцями наступу до західних кордонів України, включення звільнених земель до складу держави й зобов'язання шведів не переходити на правий берег Вісли. Прийняв Б. Хмельницький і трансільванське посольство, яке запевнив у бажанні зберігати дружбу з князем.

Окупація шведами Польщі підштовхнула Придунайські держави до зближення з Україною. На початку 1656 р. до Чигирина з'явилися посли Молдавії та Валахії, котрі засвідчили гетьманові бажання їхніх володарів «бути з ними у мирі». Б. Хмельницький попросив їхніх володарів не допомагати ані польському, ані шведському королям. Він прийняв також посланця Дьєрдя II Ракоці, від якого дізнався про згоду князя не надавати допомоги ворогам України й укласти з нею союз. 20 квітня гетьман направив посольство І. Брюховецького до трансіль-ванського князя, щоб обговорити умови майбутнього договору й схилити до воєнних дій проти Польщі.

Дата добавления: 2015-10-24