Методика проведення аналізу беззбитковості

Аналіз взаємозв'язку "витрати - обсяг - прибуток" здійснюється, як правило, в наступній послідовності:

- збір, підготовка й аналітична обробка вихідної інформації відповідно до умов аналізу;

- розрахунок умовно-постійних та умовно-змінних витрат, рівня беззбитковості та зони безпеки;

- аналітичне обґрунтування обсягу реалізації, необхідного для забезпечення запланованої суми прибутку.

При проведенні СVР – аналізу крім того виконують наступні процедури рис. 6.1.

Визначення точки критичного обсягу

Визначення достатньої зони прибутковості

Аналіз чутливості виручки до зміни визначальних чинників

Прийняття відповідних управлінських рішень

	Оптимізація виробничої програми, вибір раціонального асортименту					Виробництво або закупівля напівфабрикатів комплектуючих виробів

Рис. 6.1 Процедури CVP-аналізу

Точка беззбитковості може бути виражена в натуральних одиницях (кількості продукції), грошових одиницях або у відсотках до нормальної потужності. Основним при виборі показників є специфіка галузі.

Точка беззбитковості у грошових одиницях може бути визначена виходячи з рівняння:

S = ТС + Рr = FС + VС + Рr (6.3)

де S – чистий дохід від реалізації; ТС – сукупні витрати, Р_r – прибуток, VС і FС – змінні і постійні витрати.

Оскільки прибуток у точці беззбитковості дорівнює нулю, то відповідно:

Sb = FС + VС (6.4)

Якщо чистий дохід представити як добуток ціни одиниці продукції на кількість одиниць реалізованої продукції, а загальну суму змінних витрат як добуток середніх змінних витрат одиниці продукції (АVС) на кількість одиниць реалізованої продукції, то:

Р·Qb = FС + АVС·Qb (6.5)

Відповідно, обсяг реалізації в натуральних одиницях виміру, що забезпечує рівність сукупного доходу і витрат дорівнює:

(6.6)

За наведеною формулою розраховується беззбитковий обсяг реалізації і в натуральному вимірі. Для визначення беззбиткового обсягу реалізації у вартісному вимірі необхідно Qb помножити на ціну реалізації.

Так як знаменник означає маржинальний (граничний) дохід на одиницю реалізованої продукції, або одиничний прибуток покриття, то:

(6.7)

СМод – маржинальний (граничний дохід), або одиничний прибуток покриття.

Розрахунок точки беззбитковості є важливим елементом аналізу, але для визначення перспектив та альтернатив розвитку підприємства необхідне обґрунтування обсягу реалізації, що забезпечить отримання бажаної суми прибутку.

Необхідний обсяг реалізації в натуральних одиницях виміру задля отримання бажаного прибутку, розраховується за формулою:

(6.8)

де Р_гЬ - сума бажаного (необхідного прибутку).

Для того, щоб побачити, як застосовуються наведені вище формули розглянемо приклад.

ПП "Валькон" виготовляє двері, за ціною реалізації - 120 грн. за одиницю. Витрати ПП "Валькон" на виробництво дверей становлять: змінні витрати на одиницю - 40 грн., загальні постійні витрати - 1000 грн. Дирекція повинна знати, який обсяг реалізації дозволить:

- досягти беззбитковості;

- отримати прибуток в сумі 600 грн;

- визначити, яким буде прибуток при реалізації 1100 дверей.

1. Для початку розрахуємо точку беззбитковості в натуральних та грошових одиницях.

Qb = 800/(120-40) =10 од.

Для розрахунку точки беззбитковості в грошових одиницях, необхідно знайти сукупні змінні витрати (VС):

VC = 40*10=400

Отже, з вище наведеного можна сказати, що:

Qb = постійні витрати + змінні витрати = 400 + 800 =1200 грн.

Внаслідок проведених розрахунків можна зробити висновок про те, що підприємство в досліджуваному періоді отримає нульовий прибуток (тобто чистий дохід співпаде з витратами) при реалізації 10 дверей на суму 1200 грн.

1. Для того, щоб визначити скільки дверей необхідно реалізувати, щоб отримати прибуток в сумі 10000 грн., використаємо таку формулу:

Qb = (FC+Prb)/(P-AVC)

Згідно з даними прикладу:

Qb = (800 + 600) /(120 - 40) = 18 дверей

Отже, підприємство отримає прибуток 10000грн., реалізувавши 18 дверей.

Для розрахунку суми прибутку використаємо формулу:

РгЬ = (СМод *Qb) - FС = (120 - 40) * 1100) – 800 = 87200 грн.

Отже, підприємство при реалізації 1100 дверей отримає прибуток в сумі 87200грн.

З огляду на вище наведені дані, можна зробити висновок, що розрахунок точки беззбитковості дає змогу підприємству дослідити взаємозв'язок таких категорій як витрати, обсяг реалізації і прибуток.

Слід звернути увагу на відсоткову частку прибутку покриття (сопtгіbution margin гаtіо). Коефіцієнт покриття (СМR) – це питома вага прибутку покриття у сукупному доході від реалізації. Він розраховується або в частках від одиниці як:

(6.9)

або у відсотковому виразі, як

(6.10)

Коефіцієнт покриття показує як прибуток покриття реагує на зміни доходу. Наприклад, якщо СМR = 0,6 (або 60 %), то це означає, що при зростанні сукупного доходу на 1 грн. прибуток покриття буде зростати на 60 %, тобто на 60 коп. Отже, якщо підприємство планує збільшити продаж на 12000 грн., то, відповідно, прибуток покриття зросте на 7200 грн.

Можливі межі фінансової стійкості підприємства можна виміряти за допомогою межі безпеки. Межа безпеки (margin of safety) – це надлишок скупного доходу від реалізації над рівнем беззбитковості, тобто:

МS = S-ВЕР (6.11)

Межу безпеки можна назвати запасом фінансової міцності підприємства, оскільки вона визначає розміри можливого зменшення обсягів реалізації продукції. Запас фінансової міцності визначає можливі межі маневру підприємства як в ціновій політиці, так і в зменшенні обсягів виробництва і реалізації продукції при функціонуванні у несприятливих ринкових умовах (зменшення попиту, зростання конкуренцій тощо).

У разі потреби межу безпеки можна розрахувати і в натуральному вимірі:

(6.12)

де Q – це запланований (фактичний) обсяг продажу в натуральному вимірі.

Крім того, межа безпеки (запас міцності) може бути розрахована і у відносних величинах. Тобто можна визначити коефіцієнт безпеки (RS):

(6.13)

Аналогічний результат розрахунку цього коефіцієнта можна отримати, якщо обсяги реалізації наведено у натуральних показниках.

Враховуючи, що аналіз взаємозв'язку "витрати - обсяг - прибуток" проводять на стадії планування, необхідно врахувати, що обсяг продажів, а також витрати, які прогнозують, можуть змінитися, відповідно, зона стійкої роботи підприємства повинна мати певний "буфер" щодо критичної точки. Для цього обсяг реалізації можна визначити, виходячи з мінімального розрахункового прибутку, необхідного для покриття позачергових виплат (відсоток за кредит, сума основного боргу, податок на прибуток). При цьому слід враховувати, що підприємство повинно мати можливість розвиватися, спрямовуючи на досягнення цієї мети частину свого чистого прибутку.

Існують фактори, які впливають на рівень беззбитковості виробництва. До основних з них можна віднести:

- ціна одиниці виробу. Зниження ціни одиниці реалізованої продукції передбачає необхідність збільшувати обсяг реалізації в натуральному вираженні, тобто підвищувати точку беззбитковості для покриття витрат;

- рівень змінних витрат в одиниці реалізованої продукції. Взаємозв'язок зміни суми змінних витрат на одиницю продукції і точки беззбитковості прямий, зростання цих витрат призводить до підвищення точки беззбитковості;

- постійні витрати. Напрям впливу зміни постійних витрат на точку беззбитковості аналогічний;

- обсяг виробництва продукції, ціна на продукцію і витрати знаходяться в функціональній залежності один від одного, тому отримання максимального прибутку можливе при певних поєднаннях цих величин.

Аналіз чутливості рівня беззбитковості до зміни основних факторів можна провести, використовуючи наступні залежності:

(6.14)

Відповідно обсяг продукції, необхідний для досягнення рівня беззбитковості, буде дорівнювати:

(6.15)

1. Зміни середніх змінних витрат.

Вплив змін середніх змінних витрат визначають за такою формулою:

(6.16)

Відповідно обсяг реалізації, необхідний для досягнення рівня беззбитковості, складе:

(6.17)

Отже, зростання змінних витрат призводить до зростання рівня беззбитковості і навпаки: зменшення змінних втрат спричиняє зменшення рівня беззбитковості.

2. Зміни постійних витрат.

Вплив змін постійних витрат на рівень беззбитковості оцінюють за допомогою формули:

(6.18)

Отже, зростання постійних витрат призводить до зростання рівня беззбитковості і, відповідно, зменшення постійних витрат сприяє зменшенню рівня беззбитковості.

Наведені вище формули враховують вплив на рівень беззбитковості лише одного з факторів, за умов, що всі інші фактори залишаються незмінними. Але, як правило, виникають ситуації, коли підприємство передбачає одночасну зміну як ціни, так і витрат.

3. Зміни ціни і змінних витрат.

Для того, щоб оцінити як вплине на рівень беззбитковості одночасна зміна ціни і змінних витрат, скористаємося формулою. Єдиним пристосуванням цієї формули до нової ситуації буде врахування в ній величини зміни змінних витрат. Тоді формула набуває вигляду:

(6.19)

(6.20)

Слід звернути увагу на те, що в даному випадку величини, які використовуються для розрахунків, обов'язково мають бути подані в абсолютних грошових одиницях (в гривнях або іншій валюті).

Чисельник – зміна одиничного прибутку покриття, а знаменник фактично дорівнює новому значенню одиничного прибутку покриття. Тобто загальна формула розрахунку беззбиткового приросту реалізації має вигляд:

(6.21)

де ∆СМ_ОД – зміна абсолютної величини старого одиничного прибутку покриття;

СМод1 – нове значення одиничного прибутку покриття.

4. Зміни ціни й постійних витрат.

Для визначення беззбиткового приросту реалізації за умов одночасної зміни ціни й постійних витрат необхідно знайти суму розрахунків:

- беззбиткової зміни обсягу реалізації за умов зміни ціни;

- беззбиткового приросту обсягу реалізації за умов приросту постійних витрат.

Оскільки беззбитковий приріст обсягу реалізації за умов зміни ціни визначається у відсотках, а беззбитковий приріст обсягу реалізації за умов приросту постійних витрат визначається у натуральному вимірі, то розрахунки беззбиткового приросту реалізації за умов одночасної зміни ціни і постійних витрат можна здійснювати за двома формулами:

1)для визначення беззбиткового приросту обсягу реалізації в натуральному вимірі:

(6.22)

2) для визначення беззбиткового приросту реалізації у відсотковому виразі:

(6.23)

де Qо – початковий обсяг реалізації;

∆ СМод – зміна одиничного прибутку покриття;

СМод1 – нова величина одиничного прибутку покриття.

Розглянуті ситуації свідчать, що характер реакції прибутку на зміни в діяльності підприємства залежить від структури його витрат – співвідношення змінних і постійних витрат. Відповідь на запитання, яке з підприємств має кращу структуру витрат, залежить від багатьох причин і в першу чергу – від тенденції зміни обсягу реалізації.

Фактори, що впливають на оптимальність структури витрат підприємства за певних умов діяльності, розглянемо на прикладі двох підприємств; які мають різний рівень автоматизації виробництва.

Дата добавления: 2015-10-02