Читайте также:
|
Ефективність варіантів програми можна оцінити двома шляхами: побудувавши систему економіко-математичних моделей і розрахувавши варіанти на ПЕОМ за допомогою системи експертних оцінок. Найдоцільніше ці два способи поєднувати.
Варіанти науково-технічних заходів потрібно вибирати на підставі порівняння їхньої науково-технічної результативності та соціально-економічної ефективності.
Соціальний ефект реалізації варіанта програми можна оцінити кількісно зіставленням соціальних умов до і після його реалізації. Соціальні наслідки деяких заходів можна оцінити тільки якісно. Для зіставлення соціальних результатів варіантів програми використовують показник суспільної соціальної ефективності затрат на її реалізацію, визначений числовим рядом:
Ез = Сi/S, i = 1,2,3,...,n,
де Ез – ефективність затрат; Сі –результати (ефект,) i-го виду продукції в натуральному вираженні; S -затрати на виконання варіанту програми.
Економічний ефект розраховують для формалізації процесу оцінки і підбору варіантів програми за критерієм економічної діяльності. Для цього можна використовувати методи бальної оцінки з ваговими коефіцієнтами за формулою:
Ее = m ∑AiXi,
де Ее - значення узагальненого показника економічної ефективності; Ai - ваговий коефіцієнт i-го часткового показника; Xi - бальна оцінка i-го часткового показника; т - кількість видів економічної діяльності, у яких застосовуються результати розробки варіанта програми.
Для формалізації процесу оцінки та відбору варіантів програми за узагальнювальним науково-технічним критерієм, можна використовувати методи бальної оцінки з ваговими коефіцієнтами, які привласнює показникам група експертів за формулою:
Епt = рN∑bі•уі,
де р - значення показника ймовірності отримання очікуваного результату у визначені терміни. Показник має два значення: 1 - у разі позитивного значення, 0-у разі негативного; N - значення показника науково-технічного рівня (набуває двох значень: 1 - у разі відповідності, 0 -у разі невідповідності); bі - бальна оцінка і-го показника; уі - ваговий коефіцієнт i-го показника.
На етапі формування розгорнутого проекту програми виконують комплексну оцінку науково-технічної програми і програмних заходів. Економічний ефект програмного заходу розраховують згідно з умовами використання продукції за розрахунковий період. Сумарно за роками розрахункового періоду економічний ефект обчислюють за формулою:
Епз = Рпз – Зпз
де Епз - економічний ефект програмного заходу за розрахунковий період; Рпз - вартісна оцінка результатів від виконання заходів за розрахунковий період; Зпз - вартісна оцінка витрат на виконання заходів за розрахунковий період.
У випадку визначення економічної ефективності результатів програми в цілому виконують системну оцінку усіх видів результатів програми. Ефект науково-технічної програми є функцією від економічних (Рек), соціальних (Рс), науково-технічних (Рнт), екологічних (Рекл) результатів.
На різних етапах формування програми для визначення затрат ресурсів використовують методи експертних оцінок, аналогів, структурний і нормативний.
Метод експертних оцінок передбачає експертну оцінку ресурсів на окремі етапи і програму в цілому групою експертів та узагальнення експертних висновків.
Структурний метод ґрунтується на наближеній оцінці затрат на реалізацію програми за питомою вагою окремих етапів циклу в загальній вартості (трудомісткості) робіт або питомій вазі окремих елементів у загальному кошторисі затрат на програму.
Нормативний метод передбачає визначення затрат на реалізацію програми за допомогою нормативів.
Під час формування програми оцінюють показники ресурсозбереження. Узагальнюючим показником рівня використання матеріальних ресурсів є коефіцієнт продуктивності їх використання:
Кпрод = Рк/Р
де Рк - корисно використовувана частина ресурсу у натуральному або вартісному вираженні; Р - загальний обсяг споживання ресурсу в процесі виробництва у натуральному або вартісному вираженні.
Однією з визначальних умов досягнення програмних цілей є створення ефективного організаційно-економічного механізму управління формуванням та реалізацією програми. Органи управління програмою створюються на стадії, яка передує її розробці.
На етапах розробки і реалізації комплексної програми в процесі централізації і децентралізації функції управління мають різну спрямованість. Однак, і це дуже важливий елемент делегування повноважень, їх відносна децентралізація в ході реалізації програми супроводжується концентрацією управлінських функцій в тій або іншій формі. В ході розробки програми концентрація супроводжує процес централізації рішення управлінських завдань.
Проект програми формують поетапно за принципом послідовних ітерацій. На першому етапі орган управління програмою скеровує матеріали можливим учасникам робіт щодо її розробки та реалізації й оголошує конкурс на найефективніше вирішення проблеми; на другому – розглядає пропозиції, які надійшли на конкурс і розробляє декілька варіантів програми з яких вибирають оптимальний; на третьому розробляє розгорнутий проект програми з урахуванням скоректованого, у разі потреби, комплексу її цілей.
Дата добавления: 2015-10-02; просмотров: 104 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Поняття програми та її основні характеристики | | | Процес підготовки і прийняття рішень |