Процес підготовки і прийняття рішень

Розробка рішень в управлінні становить основу управлінського процесу. Управлінський процес – це комплекс взаємопов'язаних операцій, які виконуються у певній послідовності і спрямовані на розв'язання конкретних завдань та досягнення поставлених цілей. Операція в управлінні – це частина процесу, яка представляє собою діяльність виконавця над певним видом інформації (зібрати дані, провести розрахунки, підготувати звіт, передати документ на підпис тощо). Інформаційно-пошукові, письмові (графічні), розрахункові, логічні й аналітичні операції – це складові управлінської діяльності, пов'язані з розробкою, прийняттям та реалізацією рішень. Важливим засобом удосконалення процесів управління є впровадження раціональної технології управління (опис управління у вигляді взаємопов'язаних операцій і правил їх здійснення). Технологія управління – це сукупність практичних прийомів, методик і засобів впливу на керований об'єкт, які здійснюються на основі пізнання закономірностей управлінських процесів і використання відповідних правил і процедур. Суть технології управління полягає у встановленні організаційного порядку в системі і визначення раціональної послідовності виконання управлінських робіт.

Для прийняття рішення потрібна планова, нормативна, інструктивна, правова, статистична, облікова та інша інформація. Вона має бути своєчасною, актуальною, точною, повною, вірогідною, надійною, зручною для сприйняття та оцінки. Носіями інформації для прийняття рішення є документи, креслення, схеми, графіки, газети, журнали, книги тощо. Важливими джерелами інформації є результати особистих спостережень, бесіди зі спеціалістами і працівниками, опитування експертів. Крім того, для вивчення питання, створюють комісії або творчі групи, проводять анкетні опитування, інтерв'ювання тощо.

Наведемо коротку характеристику основних елементів інформаційної бази, яка використовується для прийняття управлінських рішень (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Структура інформаційної бази системи управління підприємством

Прийняття управлінського рішення – це вибір однієї з кількох можливих альтернатив. Тобто, це модель, в якій фігурує певне число варіантів та можливість обрання кращого з них. Відсутність вибору ускладнює процес прийняття рішення.

Результатом обраного рішення повинна бути певна дія.

Основними аспектами прийняття рішень, без яких не можна досягнути ефективних результатів, є наступні: право, обов’язковість, компетентність, відповідальність, повноваження.

Підприємство повинно визначитися з підходом до прийняття рішення, який може відповідати одному з наведених нижче. Існують такі підходи до прийняття рішень:

Рис. 5.2. Підходи до прийняття рішень

Централізований підхід на противагу децентралізованому. В централізованому підході більша кількість рішень приймається керівними ланками управління.

Децентралізований підхід заохочує управлінців передавати відповідальність з прийняття рішень на найнижчий управлінський рівень, що сприяє зосередженню управлінців на основних питаннях, а не на деталях щоденних операцій. Одна з очевидних переваг децентралізованого підходу полягає в тому, що він дає більшу відповідальність і повноваження в прийнятті рішень управлінцям з більш нищих рівнів управління.

Груповий підхід на противагу індивідуальному. У груповому підході до прийняття рішень управлінець і службовці працюють разом над однією проблемою. Індивідуальний підхід - це прийняття рішень тільки керівником. Індивідуальний підхід має більшу перевагу тоді, коли часу на ухвалення рішення мало. З другого боку, групове ухвалення рішення краще тоді, коли в керівника є досить часу і засобів для прийняття рішення і його здійсненні Важлива перевага групового підходу полягає в тому, що він дає людині, яка приймає рішення, шанс зібрати більше інформації з альтернативних варіантів рішення.

Демократичний підхід на противагу дорадчому. При демократичному підході рішення приймаються на користь більшості. Цей підхід рідко використовується на підприємствах, тому що він призводить до того, що голосуючі з кожного питання поділяються на "переможців" і "переможених". Крім того, демократичний підхід має схильність до конфліктів з ієрархічною побудовою більшості підприємств.

Альтернативою йому є дорадчий підхід, що залучає значну кількість людей у прийняття рішень і шукає компроміс між усіма думками. Дорадчий підхід зазвичай використовується як форма групового підходу. Центром уваги є з'ясування точок зору якомога більшої кількості людей, що мають відношення до цього рішення, а потім з них формується загальна думка.

Класичний підхід до прийняття управлінського рішення полягає в дотриманні наступної процедури і виконанні обов'язкових дій:

1. Основою будь-якого рішення є проблемна ситуація, яка вимагає розв'язання. Завдання керівника на цьому етапі полягає в аналізі проблемної ситуації, вивченні стану справ і мети, попереднього формулювання критеріїв рішення.

2. Виявлення обмежень і визначення альтернатив. Причиною проблеми можуть бути сили, які знаходяться поза організацією (зовнішнє середовище), та які керівник не в змозі змінити.

3. Прийняття рішення. На цій стадії розробляються альтернативні рішення, дається їх оцінка і відбирається альтернатива з найбільш сприятливими загальними наслідками.

4. Реалізація рішення. Процес не закінчується вибором альтернатив. На стадії реалізації вживаються заходи щодо конкретизації рішення і доведення його до виконавців, тобто цінність рішення полягає в тому, що воно реалізоване.

5. Контроль за виконанням рішення. В процесі контролю виявляються відхилення і вносяться поправки, які допомагають реалізувати рішення повністю. За допомогою контролю встановлюється так званий зворотний зв'язок між керуючою і керованою системами.

Модель процесу розробки рішень, що відображає послідовність здійснення основних груп операцій, пов'язаних з прийняттям і реалізацією управлінських рішень включає: вибір цілі (цілей); оцінку ситуації і формування проблем; вибір критеріїв визначеності ефективності рішення; пошук і розробку можливих варіантів дій (альтернатив); оцінку альтернатив; вибір (відбір) одного, найбільш ефективного варіанта дій; реалізацію рішень і оцінку ступеня досягнення поставлених цілей.

Ефективність і якість управлінських рішень можна оцінювати за такими показниками (рис. 5.2). Виконання рішення неможливе без здійснення контролю. Контроль виконання рішень є заключною стадією управлінського циклу. Він приймає форму зворотного зв'язку, за допомогою якого можна отримати інформацію про виконання рішення, досягнення підприємством поставлених цілей.

Основне призначення контролю – це своєчасне виявлення можливих відхилень від заданої програми реалізації рішення, а також своєчасному прийнятті заходів з їх ліквідації.

Коефіцієнт економічності реалізації рішень

Економічна ефективність рішень

Рис. 5.2 Показники ефективності і якості управлінських рішень

Дата добавления: 2015-10-02