Напрями застосування аналізу беззбитковості

1. Теоретичні основи аналізу беззбиткового виробництва.

Беззбитковість – це такий стан діяльності підприємства за звітний період, протягом якого підприємство не отримує прибутку для власного використання, а тільки покриває понесені витрати на виробництво отриманими доходами від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

У цілому аналіз взаємозв'язку "витрати - обсяг - прибуток" спрямований на підготовку раціональних управлінських рішень. Обґрунтування управлінських рішень зводиться до обґрунтування виробничих потужностей підприємства і обсягів продукції, при яких виробництво буде рентабельним і забезпечуватиме фінансову стійкість.

Результати аналізу "витрати - обсяг - прибуток" є підставою для обґрунтування вибору управлінських рішень щодо асортиментної та маркетингової політики, технології виробництва для мінімізації витрат та максимізації прибутку.

В управлінських моделях, що ґрунтуються на вивченні взаємозв'язку витрат, обсягу виробництва і прибутку, особлива увага приділяється аналізу випуску продукції, що дозволяє керівництву визначати критичну (мертву) точку – рівень продажу, в якому витрати дорівнюють виручці від реалізації всієї продукції.

Економічна модель беззбитковості базується на розумінні сутності витрат в короткостроковому періоді. З огляду на можливості підприємства змінювати обсяги використання ресурсів у процесі виробництва, розрізняють певні періоди часу: короткостроковий та довгостроковий.

Короткостроковий період – період у діяльності підприємства, протягом якого воно може змінити обсяги використання лише деяких із ресурсів, які забезпечують випуск продукції. Обсяги інших ресурсів залишаються незмінними. Тривалість короткострокового періоду залежить від технології виробництва.

Довгостроковий період – період у діяльності підприємства, достатній для зміни обсягів використання всіх факторів виробництва, необхідних для випуску продукції.

Відповідно до визначення короткострокового періоду використання ресурсів, обсяги яких змінюються, пов'язане із змінними витратами. Отже, якщо витрати змінюються пропорційно змінам виробництва, то вони називаються змінними і позначаються VС (vагіаblе cost). До них належать витрати на сировину та матеріали, споживання електроенергії на технологічні потреби та інші.

Загальні змінні витрати дорівнюватимуть витратам на одиницю продукції, помноженим на кількість продукції. Тобто, співвідношення між загальними змінними витратами, витратами на одиницю продукції та кількістю продукції може бути виражено:

Загальні Загальна Змінні

змінні = кількість * витрати

витрати продукції на одиницю продукції

Використання ресурсів, обсяги яких не змінюються із зміною обсягів виробництва, пов'язане з постійними витратами. Отже, постійні витрати – це витрати, величина яких не змінюється при зміні обсягу виробництва. Такі витрати позначають FС (fіхеd соst). Прикладом постійних витрат є орендні платежі, амортизаційні відрахування, сплати відсотків за користування кредитом та інші.

Звичайно, постійні витрати не є постійними назавжди. Вони є постійними тільки протягом певного періоду, наприклад кварталу. За цей час може змінитися термін дії лізингової угоди або керівники підуть на пенсію. До того ж будь-які постійні витрати можна коригувати, їх навіть можливо уникнути, якщо проходить достатньо часу. Таким чином, у довготривалому періоді всі витрати є змінними.

Сукупні витрати – це сума постійних і змінних витрат; їх позначають ТС (total cost). Загальні витрати (ТС) для даного обсягу виробництва продукції є сумою змінних витрат (VС) та постійних витрат (FС):

ТС = VС + FС 6.1)

ТС = Qv + FC (6.2)

Середні змінні витрати – це сума змінних витрат виробництва, що припадає на одиницю продукції. Динаміка сукупних витрат профілюється динамікою середніх змінних витрат. Такі витрати позначають AVC (average total cost). Економісти припускають, що середні змінні витрати спочатку спадають, а подальше зростання обсягів виробництва призводить до того, що з певного моменту середні змінні витрати починають зростати.

Оскільки змінні витрати складова сукупних витрат, то динаміка середніх сукупних витрат аналогічна динаміці середніх змінних витрат Середні сукупні витрати – сума сукупних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції; їх позначають АТС.

Характер зміни витрат виробництва в короткостроковому періоді наведено в табл. 6.1.

Таблиця 6.1.

Характер зміни витрат виробництва у короткостроковому періоді.

Фаза	Сукупні витрати, ТС	Змінні витрати, VC	Постійні витрати, FC	Середні сукупні витрати, ATC	Середні змінні витрати, AVC	Середні постійні витрати, AFC
І	Зростають повільними темпами	Зростають повільними темпами	Не змінюються	Зменшуються	Зменшуються	Зменшуються
ІІ	Зростають повільними темпами	Зростають повільними темпами	Не змінюються	Зменшуються	Зменшуються до min	Зменшуються
ІІІ	Зростають прискореними темпами	Зростають прискореними темпами	Не змінюються	Зменшуються до min	Зростають	Зменшуються
ІV	Зростають прискореними темпами	Зростають прискореними темпами	Не змінюються	Зростають	Зростають	Зменшуються

Як бачимо, змінні та сукупні витрати змінюються зі збільшенням обсягу виробництва. Темпи зміни витрат залежать від особливостей технологічного процесу. Крива середніх постійних витрат має тенденцію до зниження, оскільки зі збільшенням обсягу виробництва загальна сума постійних витрат залишається незмінною. Криві середніх змінних, сукупних витрат мають U-подібну форму, що пояснюється дією спадної віддачі змінного фактора виробництва.

Сукупний дохід для будь-якого рівня продажу визначається як добуток ціни й відповідної кількості продукції, яку підприємство може продати. Сукупний дохід від продажу позначається S (sales), ціна – Р (ргісе), кількість продукції – Q (quanlity).

Лінія сукупного доходу крива, тому що підприємство може реалізовувати зростаючу кількість продукції лише зменшуючи ціну реалізації. Отже, сукупний дохід не зростає пропорційно випуску продукції. Зменшення ціни реалізації призведе до того, що лінія сукупного доходу почне спадати.

Економічна модель беззбитковості виробництва припускає наявність двох точок критичного обсягу продажу (Q1 і Q2), тобто двох рівнів беззбитковості, а саме такого обсягу продажу, за якого сукупний дохід (S) дорівнює сукупним витратам (ТС). Це точка, в якій відсутні прибутки і збитки, яка позначається ВЕР (bгеак – еvеn – роіnt).

Дата добавления: 2015-10-02