Оцінювання знань студентів за кредитно-модульною системою

ЕCTS	США
літерна оцінка	рівень засвоєного матеріалу, %	літерна оцінка	рівень засвоєного матеріалу, %
А	90—100	А-, А	90—100
В	85—89	В-, В, В+	75—89
С	75—84	С-, с, с+	45- -74
D	70—74	L	20-44
Ε	60—69	Ε	10—19
F	30—59	—	1—9
FX	0—29	—

Розроблення рейтингової шкали оцінки, адаптованої до системи «ECTS»

Одним із найважливіших завдань стандартизації освітніх систем на етапі входження України до Болонського процесу є уніфікація моделей контролю якості навчання. Необхідно знайти відповідність між традиційною чотирибальною оцінкою та рейтин- говою шкалою за кредитно-модульною системою (КМС) навчання відповідно до вимог Європейської кредитно-трансферної системи (ECTS).

Тому першим кроком на етапі впровадження ECTS повинно стати розроблення шкали переведення національних оцінок на оцінки ECTS. Болонська концепція передбачає оцінювання будь-якої дисципліни за 100-бальною рейтинговою шкалою, що дає можливість диференційовано оцінити усі змістовні модулі за 7 рівнями знань (А, В, С, Д, Е, FX, F). Однак такий підхід має суттєві недоліки — не враховуються особливості структури та змісту того чи іншого курсу, збільшуються трудовитрати викладача на процес контролю, унеможливлюється принцип диференціації оцінки. Крім того, в такому випадку складно врахувати поточні зміни у викладанні дисципліни (проведення наукових семінарів, скорочення термінів навчання тощо).

Виходячи з цього, пропонується інтеграційний підхід: дисципліна оцінюється за двома шкалами: традиційною рейтинговою шкалою та 100-бальною шкалою за вимогами Болонської системи. За модульно-рейтинговою технологією бали рейтингу за кожним видом діяльності студента відповідно певного рівня якості визначаються трудомісткістю виконання завдання. За одиницю виміру трудомісткості зручно взяти одну пару (дві академічні години), а за базову оцінку одиниці трудомісткості — традиційну 5-бальну рейтингову оцінку. Тоді, якщо задати певний рівень складності завдання та необхідний час на його виконання, можна розрахувати рейтингову оцінку кожного елемента навчально-творчої діяльності (НТД) — реферату, наукової роботи тощо:

РО = БТ · БО,

де РО — рейтингова оцінка певного елемента НТД;

БТ — базова трудомісткість певного елемента НТД;

БО — базова оцінка одиниці трудомісткості (5 балів).

Наприклад, щоб визначити рейтингову оцінку реферату, необхідно його базову трудомісткість (2—3 пари) помножити на базову оцінку одиниці трудомісткості (5 балів), що дорівнюватиме відповідно 10—15 балів. Для того, щоб перейти до Болонської системи оцінки, використовується формула:

РО_б = РО_т / КР · 100

де РО_б — рейтингова оцінка за Болонськими стандартами, бали;

РО_т — рейтингова оцінка за традиційним модульно-рейтинговим підходом, бали;

КР — критеріальний рейтинг (найвища сума балів, яка відповідає оцінці «відмінно» за модульно-рейтинговою програмою);

100 — максимальна рейтингова оцінка за Болонськими стандартами.

Наприклад, якщо: КР дорівнює 500 балів, РО_т студента — 470 балів, тоді РО_б дорівнюватиме відповідно 94 бали (470 / 500 · 100), що відповідає рівню знань «А» (90-100 балів) — оцінка «відмінно» з незначними помилками.

Отже, технологія розроблення адаптованої рейтингової шкали повинна включати такі етапи:

1) визначення змісту дисципліни;

2) визначення видів навчально-творчої діяльності студента;

3) визначення мінімальних трудовитрат за кожним елементом навчально-творчої діяльності;

4) визначення базового критерію оцінки трудовитрат за кожним елементом навчально-творчої діяльності;

5) розроблення шкали рейтингової оцінки трудовитрат за кожним видом навчально-творчої діяльності;

6) розроблення шкали рейтингової оцінки навчально-творчої діяльності студентів за дисципліною;

7) розроблення плану індивідуальної стратегії студентів. Використання двох шкал та уніфікація рейтингової оцінки має

такі переваги:

• студент у будь-який час має можливість більш диференційовано бачити свій рейтинг у параді успішності;

• викладач мас можливість більш диференційовано оцінити рівень засвоєння студентами дисципліни або її частини – модуля за диференційованим рейтингом;

• деканат у підсумку має можливість порівнювати успішність студентів за окремими дисциплінами, враховуючи однакову для кожної дисципліни 100-бальну критеріальну оцінку;

• навчальний заклад має можливість встановлювати кумулятивний рейтинг студента, за яким оцінюється його рівень фахової та професійної підготовки.

У табл. 3 наведено приклад уніфікованої рейтингової шкали оцінок за модульно-рейтинговою технологією (МРТ) та ЕСТS

Таблиця 3

Дата добавления: 2015-10-24