Насилля як засіб політичної боротьби

У політичному житті переважають ненасильницькі дії. Вони є нормою політичного життя, проте політичне насилля завжди відігравало та продовжує відігравати значну роль у житті су­спільства.

Війни, революції, політичні вбивства, репресії стосовно супротивників — це найяскравіші форми політичного насильства.

Найзагальніше насилля можна визначити як застосування політичними суб'єктами різних форм примусу, що здійсню­ються всупереч волі об'єкта впливу.

Насилля може проявлятися у формі непрямого (прихова­ного) насилля, за якого безпосередньо насилля не вчиняється, а дії політичного суб'єкта містять лише загрозу застосування сили (різні форми духовного чи психологічного тиску, політичне втручання, економічна блокада тощо).

За своєю суттю й об'єктом спрямування насилля можна класифікувати на: політичне, військове, економічне, духовне (ідеологічне), адміністративне (судово-законодавче).

Застосування насилля в політиці зумовлене, передовсім, несумісністю інтересів різних соціальних груп. Саме така несумісність заради реалізації чиєїсь волі змушує певну сторону вдаватися до засобів примусу, щоб досягти поставленої цілі. Насилля може використовуватися будь-яким політичним суб'єктом - елітою, контрелітою, народними масами.

Еліта використовує насилля, коли існує загроза її легітим-ності чи коли порушуються чинні юридичні норми. Зазвичай, панівна еліта керується тим, що вона єдина політична сила, котра, в межах сучасного ладу в країні має право на застосування насилля. Отож насильство "згори" використовується для збе­реження панування керівної еліти. Представники еліти, за­звичай, намагаються зробити все для того, щоб застосування насильства не сприймалося як акт свавілля, й тому надають йому ореолу легітимності.

Юридична система держави завжди організована так, щоб по­легшити еліті можливості застосування насилля.

Та політичні еліти можуть бути скинені, й не тільки тоді, коли вони втрачають контроль над засобами застосування насилля, але й тоді, коли за необхідності його застосування вони починають вагатися. Таке може статися тоді, коли серед представників еліти ви­никають серйозні непорозуміння чи коли еліта неправильно оцінює можливості своїх супротивників. Історичний досвід свідчить, що еліти, котрі не наважуються застосувати насилля, легко позбавляються влади.

Отже, і насилля "згори" є істотним елементом будь-якої по­літичної системи, незалежно від його виправдань, які висувають правлячі еліти.

Державне насилля часто зустрічає запеклий опір з боку контреліти та народних мас, що може призвести до громадян­ської війни.

Приміром, контреліта застосовує насилля, коли вона вважає, що шлях до влади для неї закрито, а вона володіє необхідними фізичними й організаційними можливостями (як це було в нашій державі в листопаді-грудні 2004 р.). Звісно, не кожна контреліта, бачачи, що її надії на владу зводяться нанівець, вдається до на­силля. Зазвичай, насильство контреліта застосовує за підтримки народних мас.

Насилля мас може окреслюватися в різні форми, такі як вулич­на боротьба, захоплення приміщень, взяття заручників, участь у революційних рухах тощо. Насилля "знизу" може мати різні ступені організованості чи відбуватися стихійно.

Дата добавления: 2015-10-02