Стаття 96. Примусове лікування

Примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

У разі призначення покарання у виді позбавлення волі або обмежен­ня волі примусове лікування здійснюється за місцем відбування покаран­ня. У разі призначення інших видів покарань примусове лікування здійснюється у спеціальних лікувальних закладах.

1. Передумовою застосування примусового лікування є наявність у осо­би, яка засуджена до покарання за вчинений злочин, хвороби, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

2. Умовами застосування примусового лікування, передбаченого ст. 96 КК, є:

а) його. застосування можливе щодо осіб, які скоїли злочин. Ступінь тяж­кості злочину значення не має;

б) особа, яка скоїла злочин повинна бути осудною. Щодо особи, яка не здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керу­вати ними через наявність у неї психічного розладу і яка визнана судом як обмежено осудна, примусове лікування за ст. 96 КК застосовуватися може;

в) примусове лікування визначається судом незалежно (поряд) із призна­ченим покаранням. Воно не враховується як додаткове покарання, бо не передбачене ст. 52 КК. У разі звільнення особи від покарання на підставі по­ложень розділу XII Загальної частини винесення судом вироку примусове лікування в кримінально-правовому порядку не призначається.

г) засуджена до покарання особа страждає на хворобу, що становить не­безпеку для здоров'я інших осіб.

Хвороби, що становлять небезпеку для здоров'я інших осіб визначаються в різних нормативних актах. Наприклад: «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19 листопада 1992 р. (Законодавство України про охо­рону здоров'я: Збірник законів. — К., 2002. — С. 19)', закони України «Про за­хист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 р. (Там само. — С. 57); «Про запобігання захворювання на СНІД та соціальний захист насе­лення» в редакції від 3 березня 1998 р. (Там само. — С. 99-100); «Про бо­ротьбу із захворюванням на туберкульоз» від 5 липня 2001 р. (Там само. — С. 108); «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя насе­лення» в редакції від 7 лютого 2002 р. (Там само. — С. 40); «Перелік особ­ливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб люди­ни і носійства збудників цих хвороб», затверджений наказом МОЗ України від 19 липня 1995 р. № 133 (Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2000. - № 7. - С. 175-178) та ін.

Соціальне небезпечними захворюваннями є — туберкульоз, психічні, вене­ричні захворювання, СНІД тощо, а також карантинні захворювання.

Особливо небезпечні інфекційні хвороби — інфекційні хвороби (у тому числі карантинні: чума, холера, жовта гарячка), що характеризуються важ­кими та (або) стійкими розладами здоров'я у значної кількості хворих, ви­соким рівнем смертності, швидким поширенням цих хвороб серед населен­ня.

3. Підставою для застосування примусового лікування є медичний висно­вок про те, що засуджена до покарання особа страждає на хворобу, що ста­новить небезпеку для інших осіб, яка не має протипоказань до такого ліку­вання. Медичний висновок, як і інші матеріали справи, має значення одно­го з доказів, який підлягає перевірці і оцінці суду. Рекомендації, які містять­ся в медичному висновку про необхідність застосування примусового ліку­вання для суду необов'язкові. Призначення примусового лікування, перед­баченого ст. 96 КК є правом, а не обов'язком суду. Свою незгоду з рекомен­дацією лікарів він повинен мотивувати у вироку (ст. 75 КПК).

4. За статтею 96 КК не визначається строк примусового лікування, його продовження і припинення. Щодо осіб, які страждають на хронічний алко­голізм та наркоманію, це питання частково вирішене ст. 411' КПК.

5. Залежно від виду покарання встановлюється лікування. У разі призна­чення покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі примусове лікування здійснюється за місцем відбування покарання. При призначенні інших видів покарань примусове лікування здійснюється у спеціальних лікувальних закладах (ч. 2 ст. 96 КК).

Дата добавления: 2015-10-02