Стаття 85. Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування

На підставі закону України про амністію або акта про помилування за­суджений може бути повністю або частково звільнений від основного і до­даткового покарання, а також засудженому може бути замінено покаран­ня або невідбуту його частину більш м'яким покаранням.

1. Відповідно до цієї статті звільнення від покарання може застосовува­тися лише до осіб, визнаних обвинувальним вироком суду винними у вчи­ненні злочинів, і на яких поширюється дія закону Верховної Ради України про амністію і Указу Президента про помилування.

Амністування і помилування осіб, щодо яких ще не винесено вирок суду здійснюється також за статтями 86, 87 Кримінального кодексу України.

2. Порядок оголошення амністії міститься в Законі України «Про засто­сування амністії в Україні» від 1 жовтня 1996 р., а порядок здійснення по­милування — в Указі Президента, яким затверджене «Положення про поря­док здійснення помилування» від 12 квітня 2000 р. № 588/2000.

3. Слід зауважити, що акт про помилування і закон про амністію відрізняються від проголошення невинуватості несправедливо репресованих осіб з поновленням їх у правах (реабілітації). Питання реабілітації засудже­них регулюється Законом УРСР «Про реабілітацію жертв політичних ре­пресій на Україні» від 17 квітня 1991 р.

4. Помилування й амністія, незважаючи на очевидну схожість, мають певні відмінності:

акт про помилування є юридичною підставою для звільнення особи від по­карання, тоді як для застосування амністії необхідний акт відповідного органу, на який покладено обов'язок щодо реалізації положень закону про амністію;

помилування не має загальнонормативного характеру, а є актом застосу­вання права в конкретному випадку;

помилування має разовий характер, тоді як застосування амністії — це досить тривалий період, що вимагає зусиль ряду уповноважених органів:

міліції, суду, прокуратури, органів, що відають виконанням вироку;

закон про амністію приймається щодо неперсоніфікованого кола осіб, а помилування, яке інколи називають персоніфікованою амністією, прийма­ють щодо конкретних осіб;

прийняття закону про амністію, як правило приурочене до певної свят­кової дати для всієї держави, а акт про помилування, який видається Пре­зидентом, такої прив'язки не має;

клопотання про помилування завжди походить від самого засудженого, його родичів, спостережних комісій, адміністрації ВТУ. Акти ж амністії завжди видаються з ініціативи органу вищої державної влади, уповноваже­ного їх видавати.

5. Спільним для амністії і помилування є те, що вони не ставлять під сумнів рішення суду і не реабілітують осіб, а є лише виявом реалізації прин­ципів гуманізму та економії кримінально-правової репресії з боку органів вищої державної влади.

Дата добавления: 2015-10-02