Які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хво­робу до постановлення вироку або під час відбування покарання.

1. Застосування примусових заходів медичного характеру можливе щодо осіб, вказаних у ст. 93 КК, а саме:

1) які під час вчинення суспільне небезпечного діяння, що передбачено Особливою частиною КК, знаходилися у стані неосудності. Про неосудність див. коментар до ч. 2 ст. 19 КК;

2) які під час вчинення злочину знаходились у стані обмеженої осудності. Про обмежену осудність див. коментар ст. 20 КК;

3) які вчинили злочин у стані осудності, але до постановлення судом ви­року або під час відбування призначеного покарання захворіли на психічну хворобу. Про осудність див. коментар до ч. 1 ст. 19 КК.

При цьому слід враховувати, що законодавство передбачає можливість застосування лікування в примусовому порядку з покаранням, призначено­го особам обмежено осудним та особам, які під час відбування покарання за­хворіли на психічну хворобу. До осіб другої категорії (обмежено осудних) закон допускає застосування лише одного виду примусових заходів медич­ного характеру — надання примусової амбулаторної психіатричної допомо­ги (статті 1, 12 Закону України «Про психіатричну допомогу»).

2. Примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є небезпечними для себе або для інших осіб (ч. 2 ст. 416 КПК). Їх при­значення є правом, а не обов'язком суду.

Не можуть застосовуватися зазначені заходи до особи, яка вчинила суспільне небезпечні діяння у стані неосудності або захворіла на психічну хворобу після вчинення злочину, але до винесення вироку одужала або її психічний стан змінився настільки, що вона перестала бути суспільне небез­печною (п. 10 постанови ПВСУ «Про судову практику по застосуванню примусових заходів медичного характеру» від 19 березня 1982 р. № 2) (Бю­летень... — С. 268).

Дата добавления: 2015-10-02