Стани та умови, при яких припустиме застосування безрецептурних препаратаів в межах відповідального самолікування при консультативній допомозі провізора

Оскільки всі ендокринні захворювання потребують детального лабораторного і лікарського нагляду, безрецептурними ЛЗ в межах відповідального самолікування при консультативній допомозі провізора хворі лікуватися не можуть.

При консультативній допомозі провізора може здійснюватися профілактика йододефіцитних станів, що відображено у відповідному розділі книги. Безрецептурними є наступні препарати: антиструмін в таблетках по 0,1г; йодид (йодомарин) в таблетках по 100, 200, 300 мкг.

Дефіцит йоду є важливою медико-соціальною проблемою в багатьох країнах світу. За даними ВООЗ, патологічні стани, викликані дефіцитом йоду, займають третє місце у списку 38 найбільш поширених неінфекційних захворювань людини. Як вважають фахівці ВООЗ, третина населення Землі входить до так званої групи ризику та є потенційним об’єктом для розвитку йододефіцитних захворювань.

Нестача йоду сприяє зобогенезу та зменшенню секреторної здатності щитоподібної залози (табл. 52). Географічними районами, збідненими на йод, є гірські пасма, передгір’я, заплави великих річок, лісисті регіони з підзолистим грунтом. В Україні до ендемічних за зобом місцевостей належить Прикарпаття, Карпати, Закарпаття. Однак сьогодні проблема дефіциту йоду значно поширилась і на степову зону, Донбас, Крим та м. Київ. Внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС у людей на забруднених територіях збільшились розміри щитоподібної залози, розвинулись різні ступені ендемічного зобу, особливо вузлові форми, гіпотиреоз, аутоімунний тиреоїдит. Сьогодні доведено виникнення раку щитоподібної залози у дітей внаслідок дії факторів Чорнобильської аварії. Провідним чинником виникнення зобу в цих регіонах є дефіцит йоду у воді та продуктах, що споживає населення. Фактор забруднення радіонуклідами лише сприяє розвитку патології щитоподібної залози.

Слід зазначити, що посилюють виникнення й розвиток зобної ендемії дефіцит цинку, марганцю, селену, й інші мікроелементи, надлишок кальцію. Інфекційні захворювання, глисні інвазії, погані санітарно-гігієнічні умови проживання населення знижують компенсаторні можливості організму щодо підтримання достатнього синтезу тиреоїдних гормонів за умов легкого йододефіциту. Також до факторів, які сприяють розвитку відносної йодної недостатності належать: природні струмогени харчових продуктів – речовини, що блокують транспорт йодидів до тироциту (нітрити, перйодати, перхлорати, тіоціанати); препарати, які спричинюють порушення органіфікації йоду (похідні тіосечовини, параамінобензойна кислота, сульфаніламіди, ацетилсаліцилова кислота, резорцин); генетичні дефекти біосинтезу тиреоїдних гормонів.

ТАБЛИЦЯ 52

Захворювання та стани, зумовлені нестачею йоду (Боднар П.М., 2002)

Вікові періоди	Захворювання та стани
Плід	Природженні вади розвитку. Значна перинатальна смертність. Неврологічний кретинізм, глухонімота; затримка психічного розвитку; спастична диплегія; мікседематозний кретинізм; затримка фізичного розвитку, відставання у психічному розвитку
Немовля	Знижена життєздатність. Природжений зоб. Природжений гіпотиреоз.
Діти та підлітки	Зоб. Гіпотиреоз. Сповільнення інтелектуального, фізичного розвитку, пізній пубертат.
Дорослі	Зоб. Гіпотиреоз. Зменшення фізичної сили. Інтелектуальна млявість
Жінки репродуктивного віку	Зоб. Анемія. Зменшення репродуктивної здатності: неплідність, невиношування вагітності, передчасні пологи

Клінічні прояви йододефіциту та їхня вираженість залежать від того, в якому періоді життя виникає нестача йоду (вагітність, антенатальний, постнатальний періоди, пубертат). Найчастіше проявом нестачі йоду є поступове дифузне збільшення розмірів ЩЗ, хоча можливі вузлові й дифузно-вузлові форми зобу. За легкого ступеня дефіциту йоду зростання ЩЗ може тривати 10 – 15 років і більше. Клінічний стан людей тривало еутиреоїдний з поступовим розвитком гіпотиреозу, що зумовлює характерну для нього симптоматику.

Ендемічний кретинізм – прояв тяжкого ступеня нестачі йоду, який зумовлений порушеннями у формуванні й діяльності нервової системи плоду через нестачу йоду й гіпотиреоз у матері. Після формування ЩЗ плода (12 тиждень) за нестачі йоду порушується закладка синапсів, а формування головного мозку завершується впродовж 3 років, тому нестача йоду та тиреоїдних гормонів в цей період веде до незворотних порушень в мозку, які неможливо усунути призначенням тиреоїдних гормонів у подальшому. Розрізняють неврологічний та мікседематозний варіанти ендемічного кретинізму, які обумовлені тяжким пре- і постнатальним гіпотиреозом дитини. Неврологічному варіанту притаманний нормальний зріст, наявність зобу, глухонімоти, косоокість, спастичні паралічі, атаксія, розумова неповноцінність. Мікседематозному варіанту властивий низький ріст, значне відставання в розумовому, фізичному й статевому розвитку, тяжкий гіпотиреоз, часто спостерігається атрофія ЩЗ, проте немає глухоти.

«Загрозливими» симптомами йододефіциту, що вимагають обо’язкового звернення до лікаря, є знижена працездатність, сонливість, швидка втомлюваність, погіршення настрою, погана переносимість холоду, щільна, нееластична, суха шкіра, ломкість і випадіння волосся, невмотивоване збільшення маси тіла, порушення менструального циклу, зниження потенції у чоловіків, можливе збільшення щитоподібної залози. Забруднення при ковтанні, захриплість голосу.

Профілактика йододефіциту залишається однією з найважливіших медичних проблем в Україні. Усунення нестачі йоду дося­гають шляхом проведення масової, групової та індивідуальної профілак­тики. Основним джерелом надходження йоду до організму людини є вода, тваринні продукти (м'ясо, молоко), продукти морів.

Для масової профілактики нестачі йоду рекомендовано вживати збагачені йодом продукти. Найпоширенішим заходом масової йодної профілактики є вживання йодованої солі. Міністерство охорони здоров'я України в травні 2001 року прийняло рішення з 1 січня 2002 року йодувати всю харчову сіль, яка виробляється в Україні. Це була відповідь на резолюцію ВООЗ (1990) про подолання йодної недостатності в світі до кінця другого тисячоліття. До кухонної солі додають калію йодид (КІ, містить 76,5 % йоду) чи калію йодат (КІО₃, 59,5 % йоду). Калію йодат стійкіший у зберіганні. У нашій країні використовують калію йодид (25 мг/кг солі) та калію йодат. Сіль повинна бути розфасованою у водонепроникні пакети. Під впливом води, сонячного проміння йодид розкладається. Необхідно дотримуватися термінів придатності йодованої солі. З часом вміст йоду в солі зменшується. Під час варіння йод переходить до продуктів. Рекомендується солити страви наприкінці варіння. Випаровування йодиду збільшується в разі бурхливого кипіння. Втрати йоду підчас варіння страв досягають 43 %. Поширена думка, що йодована сіль погіршує смакові якості чи зовнішній вид страв, не має під собою ніякого підґрунтя. Масова йодна профілактика також може здійснюватися шляхом йодування олії, хліба, додавання йодидів до корму домашніх тварин. Для масової йодної профілактики використовують йодовану олію — ліпоїдол. Вжитий усередину ліпоїдол забезпечує профілактику нестачі йоду впродовж 6—12 міс, а введений внутрішньом'язово — упродовж 1—3 років. У регіонах, де важко забезпечити постійне постачання йодованої солі, цей метод є основним засобом йодної профілактики, особливо для вагітних, годувальниць, дітей.

Потребу різних вікових категорій у йоді відображено нижче:

ТАБЛИЦЯ 53

Вік (роки)	Кількість йоду на добу (мкг/добу)
до 1 року	до 120 мкг
1-3
4-6	120-130
7-9	140-150
10-12	150-200
13-35
36-65
понад 65 років	130-150

Групова профілактика — це вживання дозованих препаратів йоду окремими категоріями населення, що мають значний ризик дефіциту йоду: дітьми, підлітками, вагітними, годувальницями. Групову профілактику здійснюють препаратом «Антиструмін», до якого входить 1000 мкг калію йодиду. Жителі ендемічних регіонів повинні постійно отримувати йод незалежно від розміру щитоподібної залози.

Індивідуальну йодну профілактику проводять у випадках зростаючої потреби в йоді. Вона рекомендована жінкам за рік до планованої вагітності, реконвалесцентам після тяжких соматичних чи інфекційних захворювань, після курсів антибіотикотерапії (еритроміцин, циклоспорини, пеніциліни, стрептоміцин) чи лікування сульфаніламідними препаратами, а також у випадках захворювань органів травлення, коли можливе сповільнення всмоктування. Індивідуальну йодну профілактику здійснюють препаратами калію йодиду (йодид, йодинол, йодомарин та інші) у таблетках по 100, 200, 300 мкг чи комплексними полівітамінними препаратами з йодидом, які належать до безрецептурних засобів.

При застосуванні лікарських препаратів у вищеназваних групах ризику рекомендовано такі дози:

- діти раннього та дошкільного віку – 50-100 мкг йоду на добу, наприклад, від 1/2 до 1 таблетки йодомарину 100;

- діти молодшого шкільного віку (6-12 років) – 100 мкг йоду на добу, наприклад, 1 таблетка йодомарину 100 або 1/2 таблетки йодомарину 200;

- діти віком за 12 років і підлітки, вагітні та жінки, які вигодовують груддю, – 200 мкг йоду на добу, наприклад, 1 таблетка йодомарину 200 або 2 таблетки йодомарину 100.

Дата добавления: 2015-10-24