Взаємодія фторхінолонів з препаратами інших фармакологічних груп

(Е.Н. Падейская, В.П. Яковлєв, 1995)

Препарати	Можливі ефекти	Механізм взаємодії	Фторхінолони, для яких можлива взаємодія
Антациди, препарати вісмуту, сукральфат	Зниження біодоступності фторхінолонів	Зв’язок фторхінолонів з йонами металів	Усі фторхінолони
Теофілін, амінофілін	Передозування ксантинів	Інгібування фторхінолонами метаболізму ксантинів	Норфлоксацин, перфлоксацин, ципрофлоксацин
Пероральні антикоагулянти	Зниження згортання крові	−	Норфлоксацин, перфлоксацин, офлоксацин, ципрофлоксаци
НПЗП	Підвищення збудливості центральної нервової системи, судоми	Інгібування процесу зв’язування ГАМК із рецепторами	Норфлоксацин, офлоксацин, ломефлоксацин, ципрофлоксаци
Алкоголь	Підвищення збудливості центральної нервової системи, судоми	Інгібування процесу зв’язування ГАМК із рецепторами	Усі фторхінолони
Азлоцилін, циметидин в/в, пробенецид	Підвищення концентрації фторхінолонів у крові	Зниження канальцевої секреції	Фторхінолони, що виводяться переважно із сечею
Інфузійні розчини із лужним pH	Зниження антибактеріального ефекту	Нейтралізація	Фторхінолони для в/в введення
Глюкокортикосте-роїдні засоби	Тендовагініт, розрив сухожиль	−	Моксифлоксацин

При комбінації цефалоспоринів з іншими лікарськими засобамислід брати до уваги можливість їхньої взаємодії. Цефазолін, цефотаксим і цефокситин не суміщають в одному шприці з іншими антибактеріальними препаратами; цефуроксим, цефоперазон, цефтазидим та цефамандол – з аміноглікозидами, а цефепім – з метронідазолом. Не слід призначати паралельно цефазолін з антикоагулянтами та сечогінними препаратами, які виявляють сильний діуретичний ефект; цефтриаксон – із кальцієвмісними розчинами, ванкоміцином, флуконазолом та аміноглікозидами; цефамандол несумісний з метронідазолом, пероральними антикоагулянтами й тромболітиками. Посилює ризик нефротоксичності одночасне застосування цефуроксиму із аміноглікозидами, фуросемідом, етакриновою кислотою, поліміксином; цефтазидиму та цефепіму – із аміноглікозидами, фуросемідом, етакриновою кислотою, а цефамандол із діуретиками та антибактеріальними засобами.

Зниження ефективності обох антибактеріальних препаратів спостерігається при застосуванні цефуроксиму із еритроміцином, а цефтриаксону з хлорамфеніколом. Цефаклор підсилює дію непрямих антикоагулянтів. Не виявлено несумісності цефтибутену із алюміній- та магнієвмісними антацидами, ранітидином та теофіліном, що вводяться внутрішньовенно.

Не слід застосовувати фурамаг одночасно з ристоміцином, левоміцетином, сульфаніламідами, оскільки можливий ризик пригнічення кровотворної системи. Не можна одночасно вживати налідиксову кислоту (зазвичай спостерігають антагонізм). При одночасному застосуванні з іншими уроантисептиками, дія останніх послаблюється. Не рекомендується одночасне призначення кислот (в тому числі аскорбінової кислоти та інших препаратів, які підкислюють сечу, наприклад, кальцію хлориду), внаслідок зменшення виділення з сечею підвищується ризик токсичних явищ.

Взаємодія таких препаратів як цистон, канефрон Н та уролесан із ЛП інших фармакологічних груп не вивчена.

Дата добавления: 2015-10-24