Взаємодія етанолу з деякими ЛП

Вітамін В3, триптофан, препарати цинку	Потенціюють токсичний вплив етанолу на печінку
Тіамін, аскорбінова кислота, антиоксиданти	Знижують токсичний вплив етанолу на печінку
Метронідазол, фуразолідон, цефалоспорини, гіпоглікемічні засоби	Посилюють токсичний вплив етанолу, знижуючи активність алкоголь дегідрогенази

Клініко-фармакологічні аспекти взаємодії лікарських препаратів і їжі. Серед численної кількості факторів, що впливають на клінічну ефективність ЛП істотне місце займає їжа. Проблема взаємодії ліків і їжі має декілька аспектів, основні з яких наступні:

- вплив компонентів їжі на терапевтичну ефективність ЛП;

- вплив компонентів їжі на токсичність ліків;

- вплив їжі на фізіологічні процеси травлення;

- вплив їжі на виникнення патології ШКТ;

- клініко-фармацевтичні аспекти використання біологічно активних додатків;

- медикаментозне лікування захворювань, що викликаються харчовими продуктами.

Основні фактори, що мають значення при взаємодії ЛП з їжею: фізико-хімічні властивості та особливості фармакокінетики ЛП; лікарська форма; кількість і склад їжі; фізіологічний стан органів ШКТ.

Їжа впливає на всмоктування ЛП із ШКТ, їх біодоступність, взаємодію на рівні механізму дії, а також на швидкість виведення препаратів.

На розвиток фармакологічного ефекту на етапі всмоктування можуть впливати такі фактори: рН та наповнення шлунка, фізико-хімічні властивості ЛП (розмір молекул, розчинність, супінь йонізації тощо), здатність ЛП до комплексо-, хелато- та іоноутворення; склад та в’язкість секретів, проникність слизової оболонки травного тракту, мікрофлора кишечника, тривалість знаходження їжі в шлунку.

Важливе значення для оптимізації терапії має лікарська форма препарату. Вона дозволяє:

- максимально використати лікарську дію препарату;

- звести до мінімуму можливі побічні ефекти, в тому числі алергічні реакції;

- змінити характер дії ЛП;

- подовжити дію ЛП, прискорити (сповільнити) всмоктування діючого інградієнта;

- усунути небажані фізико-хімічні властивості діючого інградієнта (колір, запах, смак) на психічну сферу пацієнта;

- підвищити комплаєнтність пацієнта до ліування.

Зокрема, рідкі лікарські форми (ЛФ) менше піддаються впливу їжі, не взаємодіють з харчовим комком і вільно переміщуються із шлунка в кишечник. Для твердих ЛФ ступінь взаємодії з їжею залежить від величини частинок, наповнювача, матеріалу покриття. Найменше піддаються впливу їжі препарати, отримані на основі мікрогранул, та частинки з плівковим покриттям. Особливо чутливі до прийому їжі таблетки з кишечнорозчинним покриттям, оскільки з їжею збільшується їх час знаходження в шлунку. Крім того, при поєднанні даної ЛФ з лужною їжею (рідиною) можливе розчинення оболонки і руйнування діючої речовини.

Для максимального прояву ефекту ЛП має значення якість і кількість рідини, якою запивають лік. Відомо, що із концентрованого розчину всмоктування ЛП, як, правило, відбувається довше, ніж із розведеного. Це справджується також для препаратів, які важко розчиняються у воді (еритроміцин). Для всмоктування ряду антибіотиків (тетрацикліновий ряд) концентрація розчину не має значення.

Таким чином, ліки, призначені для резорбтивної дії, найраціональніше приймати за 30-40 хв до їди, запиваючи 50-100 мл кип'яченої або дистильованої води. Біодоступність погано розчинних ліків підвищується, якщо запивати їх великою кількістю рідини. Біодоступність ліків, які добре розчиняються у воді, практично не залежить від кількості випитої рідини.

Взаємодія ліків з рідинами. Ліки і молоко. Під впливом шлункового соку казеїноген молока перетворюється в казеїнат кальцію, випадає пластівцями і утворює з антибіотиками групи тетрацикліну комплекс, що не всмоктується, знижуючи терапевтичну ефективність препаратів на 20-80%. Доведено, що молоко також знижує швидкість і повноту всмоктування антибіотиків групи пеніцилінів та цефалоспоринів.

Не слід давати дитині лік у пляшку з молоком, оскільки значна його кількість може залишатися на стінках пляшки, сосці.

Лужними мінеральними водами не слід запивати ЛФ з кислотостійким покриттям, що може призвести до руйнування як оболонки, так і діючої речовини. Лужними водами доцільно запивати сульфаніламіди, що посилює їх всмоктування, зменшує ймовірність випадання продуктів ацетилювання в осад і утворення каменів.

Тонізуючі напої (Фанта, Пепсі-кола, інші) містять в своєму складі іони заліза і кальцію, що утворюють труднорозчинні комплекси з антибіотиками тетрациклінового ряду та макролідами.

Біологічно активні речовини грейфруктового соку пригнічують в печінці метаболізм препаратів з групи антагоністів кальцію (крім амлодипіну, дилтіазему), терфенадину, циклоспорину, внаслідок чого підвищується їх токсичність.

Кислі фруктові та овочеві соки, щляхом зміни ступеня йонізації і біодоступності ліків можуть знижувати ефективність еритроміцину, ампіциліну, циклоспорину і посилювати формакологічні ефекти (аж до токсичності) саліцилатів, барбітуратів, нітрофуранів, буформіну.

Кофеїн з мінює всмоктування ряду препаратів, підвищує проникність гематоенцефалічного бар'єру, потенціює анальгетичний ефект парацетамолу й ацетилсаліцилової кислоти, прискорює виведення препаратів, що виділяються шляхом фільтрації в ниркових канальцях (ампіцилін).

Танін, що міститься в чаї, зменшує швидкість і ступінь всмоктування алкалоїдів атропіну, кодеїну, морфіну, папаверину, нейролептиків, циметидину, контрацептивів.

Дата добавления: 2015-10-24