Розділ 4. Управління соціально-психологічною підсистемою підприємства

Використання робочої сили на підприємстві значною мірою залежить від організації праці, яка має забезпечувати раціональне поєднання всіх складових виробництва для досягнення найефективнішого використання землі, засобів виробництва, трудових ресурсів з урахуванням новітніх досягнень науки, кращого досвіду, прогресивних технологій, раціональних методів застосування нових технічних засобів.

Стабiльне функцiонування підприємства ТОВ «Райз-Полісся» забезпечується його оргаiзацiйною структурою, що характеризується вiдповiдною сукупнiстю вiдносин i зв’язкiв усерединi колективу.

За ознакою виконання формальною групою суспільно-значущої роботи виділяють таке поняття, як “трудовий колектив”. Колектив - це стійке об'єднання людей, що прагнуть до загальної мети, яке характеризується груповою згуртованістю. Органiзацiйна структура пiдприємства - це взаємозв’язки, якi iснують мiж пiдроздiлами пiдприємства i його працiвниками. Вона визначає спосiб i форму об’єднання людей для досягнення спiльних виробничих i соцiальних цiлей.

Ефективнiсть функцiонування органiзацiйної структури пiдприємства визначається людською поведiнкою. Тому важливо, щоб розподiл функцiй мiж пiдроздiлами сприяв усвiдомленню працiвниками свого мiсця в пiдприємствi, завдяки чому вони спiльно працюють над досягненням цiлей господарства.

Виробнича структура пiдприємства - це склад i спiввiдношення його внутрiшнiх пiдроздiлiв: цехiв, вiддiлiв, ферм та iнших ланок, що складають єдиний господарський об’єкт. Отже, виробнича структура пiдприємства визначається складом пiдроздiлiв i системою зв’язкiв, пiдпорядкованостi та взаємодiї мiж ними.

При збереженні всіх елементів організації оплати праці, суттєво зростає роль нормування праці й тарифної системи, які дозволяють оцінити робочу силу з точки зору кількості та якості праці, затраченої на виробництво продукції. Це потребує наявності обгрунтованих норм часу, виробітку, обслуговування, точного обліку кількості праці, вкладеної кожним працівником чи колективом, обсягу виробленої продукції або виконаних робіт, тарифікації робіт і працівників, що дозволяє справедливо оцінити будь-яку працю. При цьому особлива увага приділяється раціональній організації проведення трудових процесів і робочих місць, які виключають простої та непродуктивні затрати часу, забезпечують максимальне навантаження протягом зміни.

Універсальною мірою праці і найширше вживаним об'єктом її нормування є робочий час. Він нормується на різних рівнях і різними видами норм. В Україні така норма робочого часу встановлюється відносно робочого тижня і становить 40 годин при нормальних умовах праці. В законодавчому порядку норма робочого часу скорочується при роботі в шкідливих умовах, а також для певних категорій працівників (неповнолітні, інваліди, матері малолітніх дітей, вагітні жінки).

Під організацією праці розуміють систему заходів щодо раціонального використання робочої сили, в тому числі відповідну розстановку людей у процесі виробництва, розподіл і кооперацію, методи нормування, форми і мотивацію праці, організацію робочих місць. їх обслуговування і необхідні умови праці. Головне завдання організації праці - систематично поліпшувати використання живої праці, що передбачає:

• розроблення і впровадження раціональних форм розподілу і кооперації праці, організацію виробничих підрозділів, трудових колективів;

• удосконалення організації трудових процесів, робочих місць, методів і прийомів праці;

• удосконалення нормування праці;

• застосування найбільш ефективних систем матеріального стимулювання праці;

• підготовку кадрів і систематичне підвищення їх кваліфікації;

• зміцнення їх трудової дисципліни та сприяння піднесенню творчої активності працівників;

• поліпшення санітарно-гігієнічних, психофізіологічних і естетичних умов праці;

• забезпечення раціональних режимів праці і відпочинку.

Підприємство повністю забезпечене запчастинами і технікою для обробітку землі, наймають тільки сезонно, лише для оранки і жнив, в разі неможливості виконати ці операції в зазначені строки.

Роботи на підприємстві здійснюються механізовано, але більшість робіт ручної праці, тому що, догляд за хмелем передбачає великої кількості ручної роботи. Для зростання продуктивностi працi велике значення має забезпечення пiдприємств квалiфiкованими кадрами, здатними ефективно використовувати засоби вробництва, удосконалювати технологiї, впроваджувати прогресивнi форми органiзацiї виробництва на основi широкого використання iнновацiй у господарськiй практицi.

Оплата працi (заробiтна плата)— грошовий вираз вартостi робочої сили, який виступає у формi заробiтку, виплаченого власником пiдприємства працiвниковi за виконану роботу. Заробітна плата всіх працівників підприємства від директора до робітника представляє собою частку працівника у фонді оплати праці підприємства.

Ефективність виробництва — це складне і багатогранне явище. Сільськогосподарське виробництво вимагає органічного поєднання і взаємодії чотирьох факторів — робочої сили, основних засобів, предметів праці і землі. В процесі виробництва здійснюється виробниче споживання вказаних ресурсів з метою отримання певних споживних вартостей, спроможних задовольнити відповідні потреби людей. Отже, будь-яке виробництво передбачає витрати ресурсів і одержання певних результатів. Але на однакову кількість витрачених ресурсів підприємства можуть одержувати далеко не однакові за величиною результати. В такому випадку кажуть, що підприємства ведуть виробництво з різною ефективністю.

Нормування праці — вид діяльності з управління виробництвом, мета якої полягає в встановленні необхідних витрат і результатів праці, а також необхідних співвідношень між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць устаткування.

Робота з нормувань праці включає:

• аналіз виробничого процесу;

• поділ його на елементи;

• вибір оптимального варіанта технології;

• прийоми і методи праці;

• систем обслуговування робочих місць;

• режимів праці і відпочинку;

• розрахунок норм і їхнє впровадження.

Найважливішою особливістю роботи з нормування праці є її багато аспектний характер, який обумовлений необхідністю обліку комплексу технічних, психофізіологічних, соціальних і економічних чинників.

Технології повинні враховуватися в тій мірі, в якій вони пов'язані з режимом роботи устаткування і тривалістю технологічного впливу на предмет праці.

Облік психофізіологічних і соціальних чинників обумовлений необхідністю створення умов при яких трудова діяльність стає найбільш продуктивною, зберігається висока працездатність всіх учасників трудового процесу і забезпечується можливість для їх творчого підходу до праці.

Облік економічних чинників забезпечує найбільшу ефективність організації виробничого процесу і досягнення його найкращих результатів.

При визначенні трудового внеску важливо встановити, які витрати часу є необхідними і повинні включатися в норму. Цим цілям служить класифікація витрат робочого часу і аналіз ефективності його використання.

Метод нормування - це дослідження трудового процесу для визначення норм затрат праці. Існує два принципово різних методи нормування - сумарний та аналітичний. При сумарному методі норми виробітку встановлюють дослідно - статистичним методом., тобто по середній фактичній виробітці виконавців чи на основі досліду нормувальників. Вони можуть бути встановлені по аналогії з якоюсь роботою схожою по характеру виконання.

Аналітичний метод має дві різновидності (два способи):

- аналітично - експериментальний.

- аналітично-розрахунковий.

Аналітично - експериментальне нормування передбачає проведення спостережень та інших досліджень, а також необхідних розрахунків для визначення норм затрат праці безпосередньо в умовах колгоспів та радгоспів.

Аналітично - розрахункове нормування передбачає визначення конкретних норм праці в господарстві за допомогою заздалегідь розрахованих нормативів.

Методи дослідження трудових процесів поділяються на:

1) хронометраж;

2) фотографія робочого часу;

3) самохронометраж.

Централізована підготовка типових норм і нормативів значно полегшують роботу по підготовці норм для окремих господарств. В даному випадку в задачу економістів по праці та інших спеціалістів господарств входить встановлення норм по збірникам єдиних і типових норм і нормативів, тобто їх прив'язка до умов виробництва конкретного господарства.

В задачу спеціалістів входить також розробка організаційно-технологічних заходів по раціоналізації трудових процесів, допомагаючи виконанню норм всіма робітниками господарства.

Розрізняють такі норми:

- єдині;

- типові;

- місцеві;

Єдині норми обов'язкові та застосовуються для нормування однакових видів робіт на всіх підприємствах одної або декількох галузей народного господарства. Вони розробляються на однорідні роботи, які виконуються по однаковій або подібній технології в аналогічних умовах виробництва.

Типові норми застосовуються для нормування однакових, найбільш розповсюджених видів робіт на основі типової технології та типової організації праці, досягнутої більшістю підприємств. Типові норми рекомендується для використання при встановленні конкретних норм в господарствах. Єдині та типові норми виробітки, часу і обслуговування розробляються нормативно-дослідницькими та науковими організаціями.

Виправдала себе практика централізованої розробки проектних (рекомендованих) норм. Проектні норми характеризуються коротким строком використання. В процесі застосування науково-дослідницьких організацій вивчають рівень їх виконання в господарствах, обґрунтованість нормативів, прийнятих при розрахунках норм. Такий порядок розробки нормативних матеріалів дозволяє оперативно забезпечити господарства спочатку проектним, а потім після широкої виробничої перевірки, єдиними та типовими нормами виробітки та обслуговування.

Технічно обґрунтовані норми виробітки, часу та обслуговування на конкретних підприємствах встановлюють на основі типових норм та нормативів які підходять до конкретних умов виробництва. Вони затверджуються вищестоящій по підлеглості організації. В період освоєння нової техніки, технології і організації виробництва та праці можуть встановлювати тимчасові норми виробітки, часу і обслуговування на строк до трьох місяців.

На підприємстві робочий день починається з 9-00 до 18-00, обідня перерва з 13-00 до 14-00. Робочий тиждень складає 40 годин. Для спеціалістів 7-годинний робочий день і 5 годин в суботу, а для рядових працівників 8-годинні будні.

Згідно законодавства повна відпустка може надаватися після 6 місяців роботи на підприємстві. В ТОВ «Райз-Полісся» затримки відпусток немає. Якщо відзивається людина з відпустки за виробничою необхідністю, що відбувається лише з її згодою, їй нараховується відповідна компенсація.

Для решти працівників відпустка складає 24 календарних дні.

Крім цього в господарстві визначені професії, яким надається додаткова відпустка за ненормований робочий день (відповідно з додатком до колективного договору).

Таблиця 5

Дата добавления: 2015-10-24