Соціально-економічні наслідки інфляції. Інфляційний податок

Визначимо основні наслідки інфляції:

- знецінення грошових доходів;

- перерозподіл доходів і багатства, тобто програш кредиторів і виграш дебіторів;

- матеріалізація коштів, тобто їхнє вкладення в нерухомість, дорогоцінні метали й каміння і т.д.;

- падіння інтересу до довгострокових виробничих цілей;

- прихована конфіскація коштів через податки і падіння реального відсотка (ефект Танзі-Олівера) через існування так званого інфляційного податку IT, що визначається за формулою

IT = , (9.5)

де Р₂ і Р₁ – ціни відповідно поточного і базисного періодів;

М₂ – грошова маса поточного періоду.

- погіршення керованості народним господарством;

- стагфляція, тобто одночасне існування стагнації (застою) і інфляції.

Виграш від інфляції одержують:

- галузі з швидким оборотом капіталу, в тому числі через спекулятивні операції;

- галузі з продукцією, що не реалізована і знаходиться на складах; зростання грошових доходів (попиту) може в короткостроковому періоді стимулювати виробництво і збут продукції, яка раніше не продавалася через низькі ціни.

Наслідки інфляції для населення багато в чому залежать від того, були темпи інфляції очікуваними чи непередбачуваними. Для очікуваної інфляції характерні наступні негативні наслідки:

· порушення принципів оподаткування: з підвищенням номінальної зарплати зростає ставка податку на доходи, і якщо прийнята прогресивна шкала оподаткування, то відбувається автоматичний перехід до більш високої ставки податку;

· зниження економічної ефективності завдяки тому, що ціни повністю не виконують інформативної функції стосовно попиту та пропозиції товарів та послуг.

Але, якщо інфляція очікувана, то люди можуть скоригувати свої реальні доходи в залежності від прогнозованих темпів інфляції, оговорити зростання заробітної плати найманих працівників в трудовому договорі, коригувати номінальну процентну ставку порівняно з реальною на темп інфляції в банківських установах, використовуючи рівняння І.Фішера

I = r + π^e, (9.6)

де π^e – рівень очікуваної інфляції;

І – номінальна відсоткова ставка;

r – реальна відсоткова ставка.

Якщо темпи інфляції більші за 10%, то рівняння Фішера приймає наступний вигляд:

, (9.7)

Галопуюча інфляція, і особливо гіперінфляція, здійснюють вкрай негативний вплив на соціально-економічний розвиток, особливо, якщо вони носять непередбачуваний характер. До негативних наслідків не передбачуваної інфляції відносять:

· суттєве зменшення реальних доходів тих верств населення, що отримують фіксовані доходи, особливо пенсіонерів, інвалідів, робітників бюджетної сфери;

· перерозподіл доходів внаслідок того, що дебітори повертають борги здешевленими грошима;

· знецінення грошей, що знаходяться на банківських рахунках,;

· погіршення якості соціальних програм. Соціальні програми стають «примарними»: держава не намагається індексувати соціальні виплати в тій же пропорції, у якій зростають ціни.

· падіння реальної вартості цінних паперів, що дестабілізує фондові ринки;

· зменшення рівня інвестування в економіку і падіння виробництва.

Населення, що має готівкові гроші «на руках», сплачує державі (емітенту грошей) так званий інфляційний податок, що пов’язаний з втратою вартості грошей завдяки інфляції. Він розраховується за допомогою формули

, (9.8)

де IT – інфляційний податок;

Т_пр – темп приросту інфляції за рік;

– рівень реальних касових залишків.

Сильніше від сплати інфляційного податку страждають люди з низькими фіксованими доходами. За рахунок інфляційного податку частково поповнюється державний бюджет. У випадку, коли відношення грошової маси до рівня цін у попередньому та поточному періодах рівні, інфляційний податок дорівнює сеньйоражу (в епоху Середньовіччя право чеканки монет мав виключно феодал (сеньйор), він і отримував плату за чеканку грошей, яку назвали сеньйораж). У сучасну епоху право грошової емісії має виключно держава, яка й отримує сеньйораж. Його розмір визначається за допомогою формули

, (9.9)

де M_n – пропозиція грошей в n-му році;

M_n-1 – пропозиція грошей в (n-1)-му році;

P_n - рівень цін в n-му році.

З урахуванням витрат на друкування нових грошей на заміну зношеним формула сеньйоражу приймає вигляд:

, (9.10)

де M_с – витрати, пов’язані з емісією нових грошей.

У той же час, від інфляції виграють ті суб’єкти господарювання, які повертають знецінені гроші: дебітори; підприємці, що затримують виплату заробітної плати, боржники з сплати податків (податки таким чином, встигають знецінитися, що полегшує податковий тягар («ефект Олівера – Танзі»).

Дата добавления: 2015-09-02