Січень 1932р ств Реконструктивну фінансову корпорацію, яка надавала субсидії й позики підприємствам.

Червень 1929 конгрес під тиском фермерства ухвалив закон про збут с\г продуктів, було ств Федеральне фермерське управління. Завдання: домогтися стабілізації цін шляхом скуповування лишків продукції.

Помилка Гувера: 1930 новий тариф, який збільшив і без того високі імпортні мита. Уряд розраховував, що скорочення імпорту збільшить зайнятість у США.

Робітники і службовці вимагали запровадження федеральної с-ми допомоги з безробіття, однак уряд не погоджувався. Замість цього улітку 1932 прийнято план «розподілу праці», який передбачав скорочення робочого дня і працевлаштування безробітних у межах вивільненого фонду зарплати. Криза змусила Гувера поступитися принципами твердого індивідуалізму.

Майже на млн. скоротилася к-сть членів профспілок. Восени 1929 АФП завила про відмову від страйків на час кризи. Розгорнувся масовий рух безробітних. 1931 і 1932рр організовано нац. походи безробітних на Вашингтон. Улітку 1932р відб 20-ти похід на столицю ветеранів І св..в. з вимогою до уряду надати їм термінову допомогу. Влада вигнала учасників походу з Вашингтона.

Активізувався фермерський рух. Ці події відтворені у романі «Грона гніву» Стейнбека.

1930 б-сть на виборах у палаті представників здобули демократи. Висунили в кандидати в президенти Рузвельта. Утв т.зв. мізків трест-групу відомих політиків та економістів, що допомогли йому в розробці та формулюванні виборчої програми. В основі доктрина економіста Кейнса.За Рузвельта проголосували 22, 8млн виборців, а за Гувера 15, 7.

Березень 1933 офіц інавгурації Рузвельта. На 9 березня уряд скликав спец сесію конгресу. За 3, 5 міс вона узвалилабл 70 законодавчих актів, які охоплювали промисловість, с\г, торгівлю, кредитно-грошову с-му.

Закон, який надавав президентові на 2 р надзвичайні повноваженн я.

6березня президент наказав не відкривати жодного баку без попереднього обстеження його рахунків. Право на відкриття отр лише здорові банки(здебільшого великі).

Зміцнення фінансової с-ми країни: уряд зосередив у своїх руках весь золотий запас США, вилучивши золото з обігу і заборонивши вільний обмін паперовий грошей на золото.

Квітень 1934 девольвовано долар. Запроваджувалось страхування банківських вкладів.

Травня 1933 загфермерський страйк, який змусив зайнятись проблемами агарного сектора. 12 травня закон про врегулювання с\г (Закон ААА).Завдання: надання допомоги фермерам шляхом підвищення цін на с\г продукти; з цієюб метою скорочували посівні площі.

Закон про відновлення промисловості(NIRA)16 червня 1933. →обовязкове картелювання промисловості, і запровадження у всіх галузях «кодексів чесної конкуренції». Кодекси встановлювали обсяли виробництва, ринкові ціни, тривалість робочого тижня і розмір мінімальної зарплати. Ст 7 цього закону регулювала трудові відносини між підприємцями і найманими робітниками. Вона забовязувала працедавців дотримуватись законодавчо встановлених норм максимальної тривалост роб дня і зарплати.

Заходи у справі допомоги безробітним. 1933 ств Громадський корпус для збереження природних ресурсів.

NIRA започ організацію громадських робіт для безробітних. У зимовий період їм надавали тимчовову роботу.

Березень 1933 скасовано сухий закон.

Навесні 1933 р поч здійснюватись найважливіші Заходи «Нового курсу» т.зв. Сто днів Рузвельта. Заходи мали подвійн подвій ну спрямованість: 1) покликані підтримувати бізнес, відновити економіку;2)полегшити становище робітників. Поч поліпшення економ конюктури.

З 1934 виникає опозиція Новому курсові. Утв 1934 організація Американська Ліга свободи, яка вимагала цілковитої відмови від держ врегулювання економіки. Сенатор ХюЛонгвисунив ідею «поділу багатств», ств рух проти Нового курсу.

Влітку і восени 1935р 2-ий етап Нового курсу. Риса: виразна соціальна спрямованість. Прийнято Національний акт про трудові відносини (закон Вегнера), який гарантував права робітників на організацію профспілок, узаконено страйки.

Закон про соц. Страхування, який запровадив с-му пенсій за віком для робітників і службовців, що досягли 65 р.

Було розширено обсяг громадських робіт, на їх проведення асигнувались нові бюджетні суми.

На час Новго курсу припадає пожвавлення робітничого руху. Міцнішав профспілковий рух.

Політика «доброго сусідства»-озн відмова від втручання у внутр. справи латиноамериканських д-в. Уряд Рузвелта встановив дипломатичні відносини з СРСР.

16 лютого 1938 року був прийнятий закон, що завершив аграрну політику “Нового курсу”. Був він направлений також на регулювання цін, тільки не шляхом знищення, а шляхом зберігання продукції, яке стимулювалося урядом.

Отже як можна побачити основним методом боротьби із кризою було державне втручання у всі сфери суспільного життя

66. Фашистська Італія: внутрішня і зовнішня політика.

Внаслідок ПСВ в Італії широкого розповсюдження набули реваншистські ідеї, до цього додалась гострі соціальні проблеми, які виступили каталізаторами для зародження фашистських ідей.

1 фашистська організація виникла у Мілані у 1919 р., (Союз фашистських воїнів), які розробили власну програму дій, форму(чорні сорочки). Про те на все загальних виборах в Італії зазнали поразки отримавши лиш 20 мандатів проггавши соціалістичній та Народній партіям.

На виборах 1920 р. – фашисти виступили у блоці із лібералами, що в очах громадськості означало їх повну легалізацію. Кількість фашистських союзі порівняно із 1920 р. зросла в 10 разів і становила 2 тис.

Листопад 1921 р. – на з’їзді фашистських союзів у Римі, створено Національну фашистську партію. Попри прагнення фашистів захопити владу все ж Муссоліні у серпні 1921 р. запевнив народ, що жодного зазіхання на монархію немає.

У 1922 р. фашисти активізували свою діяльність намагаючись захоплювати урядові структури та створювати власні профспілки – синдикати. На кінець 1922 р. їх чисельність становила 800 тис.

24 жовтня 1922 р. – 2 зїзд ФНП в Неаполі, поставив уряду ультиматум пропередачу фашистам 6 міністерських портфелів. Фашистські загони «чорносорочечників» були приведені в бойову готовність та рушили на Рим, 28 жовтня, у кількості від 14 до 33 тис.

Урядові війська становили 28 тис., солдат, про те, король Емануїл 3, не бажаючи розгортати в країні громадянську війну відмовився підписати вимогу уряду про захист Риму після чого останній подав у відставку.

29 жовтня Муссоліні був офіційно запрошений до Риму аби сформувати новий уряд, очоливши його.

У січні 1923 р. – ств. Велика фашистська рада – вищий орган ФП на чолі із Муссоліні. Розглядала усі закони перед винесенням їх на обговорення до парламенту.

Вибори у квітні 1924 р. – за системою, якщо партія отримує 25 % голосіів то отримує 2/3 місьць у парламенті. Так фашисти здобули більшість. Про те це призвело до масового обурення громадськості так і інших партій – відбулось утворення Авентинського блоку, учасники якого бойкотували парламент, але попри відсутність єдності між ними у 1925 р. він був розігнаний фашистами. Це дозволило Муссоліні в подальшому лиш укріплювати свої позиції.

3 квітня 1926 р. – закон про організацію фашистських профспілок.

Листопад 1926 р. – через невдали замах на дуче, закон про заборону усіх політичних партій та їх друкованих органів, окрім фашистської партії, що означало повну перемогу фашизму в Італії.

Етапи будівництва корпоративної системи:

· вересень – жовтень 1922 р. – орг. Синдикатських корпорацій. Основна ідея – уряд це понадкласова установа, що здійснює керівництво державою; корпорації виступають організаціями із гарантією великої зарплати через усунення протиріч між працедавцями і робітниками в імя все національних інтересів. 1926 р. – битва за хліб та комплексна меліорація, що мали на меті зробити країну менш залежною від довізного зерна. Але ця політика виявилась нестабільною та так і не вирішила даної проблеми.

· 21 квітня 1927 р. – прийняття Хартії праці. Сформовано основні принципи подолання між класових антагонізмів та утворення корпоративної держави: робітників об’єднували галуззєві корпорації, страйки вважалися злочином. Була також дана свобода у економічній діяльності.

· 1934 р. – утвердження закону про корпорації. 1930 – 34 рр. – організовано 22 галуззєві корпорації, із рівним числом представників профспілок та підприємців. Регулювали відносини між підприємцями і робітниками, ввели 8 годинний робочий день, визначали умови праці

· 19 січня 1939 р. – заснування Палати фашизму та корпорацій. Ств. Палату фашизму та корпорацій замість палати депутатів. Фактично тепер економіка почала врегульовуватись державою.

Також корпоративна держава давала можливість не лише контролювати економіку, а й сповна впливати і контролювати життя суспільства.

У кінці 1922 р. в Італії встановився фашистський режим. Це активізувало її агресивність у зовнішній політиці, що відповідало інтересам

італійських монополій. Вони прагнули захопити пануючі позиції наСередземному морі і перетворити його у внутрішнє італійське озеро.

План створення Великої Італії почав реалізовуватися уже в 1923 р. Увересні 1923 р. Італія спробувала захопити грецький о.Корфу.

У вересні 1923 італійські війська увійшли в Ф’юме. За римськимдоговором (січень 1924 р.) між Італією і Югославією місто і порт Ф’юмеперейшли під контроль Італії. З 1924 спостерігається зближення з країнами Малої Антанти: договір про дружбу з Чехословаччиною, через 2 р з Румунією.

Італія закріпила за собою острови Додеканес (вЕгейському морі), які до цього часу належали Туреччині Муссолінів 1926 р. заключив договір продружбу з Албанією, а в 1927 р союзний договір з Албанією і тим самим за короткийчас перетворити Албанію в залежну від Італії країну.

У березні 1924 р. Італія встановила дипломатичні відносини з СРСР.

Італія зміцнила свої зв’язки з Угорщиною, уклавши 1925р торговельний договір. Березень1927 ратифікація ІталієПаризького протоколу 1920 р. про визнання нею загарбання Бессарабії, Румунією.

З кінця 20-х років Італія стала дедалі більше орієнтуватися на США і

Англію. США у свою чергу збільшили фінансові інвестиції в італійськуекономіку, що вело за собою посилення не тільки економічного, але йполітичного контролю над зовнішньою політикою країни.

У грудні 1924 р. відбулися англо-італійські переговори, в якихвзяли участь О. Чемберлен і Б. Муссоліні. У 1925 р. Італію залучили до Локарнського Пакту і вона стала одним ізгарантів франко-німецького кордону.

Дата добавления: 2015-08-17