Караваджо (1571 – 1610) – італійський живописець періоду раннього бароко,засновник європейського реалістичного живопису 17 століття.

Пітер Пауль Рубенс (1577-1640) – фламандський живописець, один з найвизначніших представників епохи бароко.

Рембрандт ван Рейн (1606-1669) – голландський художник, рисувальник і гравер, великий майстер світлотіні, найбільший представник золотого століття голландського живопису

Джордано Бруно (1548 -1600) – італійський філософ епохи Відродження, поет, представник пантеїзму. Будучи католицьким священиком, розвивав неоплатонізм у вигляді ренесансного натуралізму. У астрономії підтримував погляди Коперника.

Парацельс (1493-1541) – лікар епохи Відродження. Виділяв ліки з рослин і застосовував їх у вигляді тинктур, екстрактів і еліксирів; розвив нове для того часу уявлення про дозування ліків, використовував мінеральні джерела для лікувальних цілей. Вказував на необхідність пошуків і застосування специфічних засобів проти окремих хвороб (наприклад, ртуті проти сифілісу). Погляди Парацельса і його практична діяльність не були вільні від середньовічної містики, релігії. Він створив вчення про «архея» — вищий духовний принцип, що регулює життєдіяльність організму.

Френсіс Бекон ( 1561 – 1626 ) — англійський політик, філософ і есеїст. Один із творців емпіризму — філософського напряму, який твердить, що справжнє знання можна отримати лише завдяки чуттєвому досвіду (досвіду, який ми можемо отримати завдяки органам чуття).

Миколай Коперник (1473 – 1573) – польський астроном і математик, автор геліоцентричної теорії побудови Сонячної системи.

Галілео Галілей (1564 – 1642) – італійський мислитель епохи Відродження, засновник класичної механіки, фізик, астроном, математик, поет і літературний критик, один із засновників сучасного експериментально-теоретичного природознавства. Відомий тим, що вніс значні вдосконалення в конструкцію телескопа, а також за допомогою телескопічних спостережень довів правильність геліоцентричної теорії будови сонячної системи.

Дата добавления: 2015-08-17