Розрахунки чеками

58. Поняття, склад та вартісна оцінка майна суб’єктів господарювання

Майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Залежно від економічної форми, якої набуває майно в процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до:

* основних фондів (будинки, споруди, споруди та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесена законодавством до основних фондів);

* оборотних засобів (сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів);

* коштів (гроші в національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб’єктів з іншими суб’єктами та фінансових відносин відповідно до законодавства);

* товарів. Товарами у складі майна суб’єктів підприємництва визначаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.

59.Джерела формування майна суб’єктів господарювання

Джерелами формування майна суб’єктів господарювання є:

1. Грошові та матеріальні внески засновників.

За рахунок майнових внесків (вступних, членських, цільових тощо) учасників формується майно об'єднання підприємств (ст. 123 ГК України). При утворенні державного унітарного підприємства компетентним органом державної влади останній наділяє таке підприємство майном - відокремленою частиною державної власності (ч. 1 ст. 73 ГК України). Так само комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування на базі відокремленої частини комунальної власності (ч. 1 ст. 78 ГК України).

2. Доходи від реалізації продукції (робіт, послуг).

Доходи від реалізації продукції, (робіт, послуг) є основним джерелом формування майна суб'єктів господарювання-підприємців після їх утворення. згідно з яким це будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України,,

3. Доходи від цінних паперів.

4. Капітальні вкладення і дотації з бюджетів.

5. Надходження від продажу (здачі в оренду майнових об’єктів (комплексів), що належать ним придбання майна іншим суб’єктам).

6. Кредити банків та інших кредиторів.

7. Безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій та громадян.

Безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій та громадян складають незначне за розміром джерело формування майна суб'єктів господарювання.

8. Інші джерела, незезаборонені законом

60. Приватизація та роздержавлення як джерела формування майна суб’єктів господарювання.

Роздержавлення - передача майна державного підприємства у володіння, розпорядження та використання трудовому колективу роздержавленого підприємства.

Приватизація - перехід на безоплатній або платній основі об'єктів державної власності у володіння, розпорядження та використання трудовим колективом, групою осіб та окремими особами.

Основні принципи приватизації і роздержавлення:

- законність надання пільг на придбання державного майна членам трудових колективів;

- пріоритетне право громадян України на придбання держмайна;

- безкоштовна передача частини держмайна кожному громадянинові України тощо.

Класичною формою роздержавлення на сучасному етапі є акціонування (корпоратизація) державних підприємств. Переваги корпоративної форми власності визначаються тим, що вона, з одного боку, зберігає через володіння окремими особами акціями все те позитивне, що несе в собі приватна власність. З другого боку, корпорація зберігає суспільну власність на майно роздержавлюваних підприємств, формує достатні умови для створення конструктивної конкуренції між суб'єктами господарювання.

Другою формою роздержавлення є оренда майна роздержавнюваних підприємств їх трудовими колективами, господарськими об'єднаннями.

Законодавчими актами пропонується декілька способів приватизації об'єктів:

- викуп об'єктів малої приватизації товариствами покупців, створеними працівниками цих об'єктів;- викуп державного майна підприємства за альтернативним планом роздержавлення;- викуп державного майна, зданого в оренду;- продаж на аукціоні;

- продаж за некомерційним конкурсом;- продаж за комерційним конкурсом;- продаж з відстрочкою платежу;- продаж акцій відкритих акціонерних товариств на аукціоні, на фондовій біржі, за конкурсом.

Засобами приватизації є власні та позичені кошти покупців, а також приватизаційні номери (майнові приватизаційні сертифікати, компенсаційні сертифікати, житлові чеки тощо).

Об'єктами державної власності, які підлягають приватизації є: земельний фонд; житловий фонд; майно підприємств, ділянок, інших підрозділів, які відокремлюються в самостійні підприємства; незавершене будівництво; частка (паї, акції) в майні господарських товариств і об'єднань, що належать державі.

Суб'єктами приватизації є покупці, продавці, представники, посередники і державні органи приватизації.

61. Правовий режим майна суб’єктів господарювання: поняття та види.

Усі суб’єкти господарювання в Україні за відношенням до власності поділяються на дві групи:

1) суб’єкти господарювання, які діють на праві власності, тобто, є власниками належного їм майна (суб’єкти господарювання – власники);

2) суб’єкти господарювання, які діють на інших правових режимах майна, тобто, не є власниками належного їм майна (суб’єкти господарювання – невласники).

Окрім права власності, господарське законодавство України передбачає інші правові режими майна, на яких можуть діяти суб’єкти господарювання – невласники належного їм майна. До таких правових режимів майна, зокрема, належать: право довірчої власності, право господарського відання та право оперативного управління.

Правовий режим майна суб’єктів господарювання – це сукупність правових можливостей суб’єктів господарювання щодо володіння, користування та розпоряджання належним їм майном.

Відповідно до актів господарського законодавства України суб’єкти господарювання можуть здійснювати господарську діяльність на таких правових режимах майна (4 види, по суті):

Стаття 133. Правовий режим майна суб'єктів господарювання

1. Основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять 1)право власності та інші речові права – 2)право господарського відання, 3)право оперативного управління. (Цікало в старих лекціях ще казав про 4)довірчу власність –

62. Відносини власності у сфері господарювання.

Найбільш поширеним правовим режимом майна суб’єктів господарювання є право власності. На цьому правовому режимі діють такі суб’єкти господарювання як: фізичні особи- підприємці, господарські товариства, виробничі кооперативи та інші корпоративні підприємства.

Відповідно до ст. 134 Господарського кодексу України, право власності - основне речове право у сфері господарювання:

1. Суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

2. Майно, що використовується у господарській діяльності, може перебувати у спільній власності двох або більше власників.

Стаття 135. Організаційно-установчі повноваження власника

1. Власник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного йому (їм) майна засновувати господарські організації або здійснювати господарську діяльність в інших організаційно-правових формах господарювання, не заборонених законом, на свій розсуд визначаючи мету і предмет господарської діяльності, структуру утвореного ним суб'єкта господарювання, склад і компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб'єкта господарювання, а також приймати рішення про припинення господарської діяльності заснованих ним суб'єктів господарювання відповідно до законодавства.

2. Власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації

63. Право довірчої власності у сфері господарювання.

Чинний Господарський кодекс України не дає поняття права довірчої власності. Згадка про цей правовий режим майна суб’єктів господарювання міститься у Цивільному кодексі України:

ЦКУ: Стаття 316. Поняття права власності

2. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок

· закону або договору управління майном.

Цей правовий режим у своїй господарській діяльності використовують довірчі товариства, компанії з управління активами інститутів спільного інвестування та недержавних пенсійних фондів, управителі фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, інші фінансові установи.

Під правом довірчої власності слід розуміти речове право суб’єкта підприємництва – юридичної чи фізичної особи, який володіє, користується і розпоряджається переданим йому в управління майном з метою його примноження або збереження, реалізуючи в процесі управління повноваження власника.Суб’єктами правовідношення, яке виникає із довірчої власності, є довірчий власник (особа, якій передано майно в управління) та установник управління (власник майна, переданого в управління).Аналіз положень законодавства України про довірчу власність дає підстави виділити такі її особливості:1) вона є одним із різновидів речових прав на чуже майно;2) вона є одним із правових режимів майна, який може використовуватися суб’єктами господарювання у процесі здійснення господарської діяльності;3) її суб’єктами можуть бути лише фізичні та юридичні особи, які мають статус підприємців;4) вона включає у себе усі три правомочності власника: право володіння, користування та розпоряджання майном;5) здійснюючи її, суб’єкти підприємництва діють від власного імені в інтересах установників управління;

64. Право господарського відання та оперативного управління майном.

У державному і комунальному секторах економіки, як правило, застосовуються такі правові режими майна суб’єктів господарювання як: право господарського відання та право оперативного управління. Згідно із чинним Господарським кодексом України, ці правові режими характерні не лише для суб’єктів господарювання державного та комунального секторів економіки; на них діють також інші юридичні особи.На праві господарського відання діють, зокрема, державні та комунальні унітарні комерційні підприємства, підприємства об’єднань громадян та релігійних організацій, унітарні приватні підприємства та підприємств споживчої кооперації тощо.На праві оперативного управління діють некомерційні підприємства, наприклад, казенні підприємства та комунальні унітарні некомерційні підприємства.На відміну від права довірчої власності, для тих суб’єктів господарювання, які діють на правових режимах майна, – право господарського відання та право оперативного управління, – відповідний правовий режим майна для них є єдиним. Окрім того, на праві господарського відання та праві оперативного управління діють лише юридичні особи – суб’єкти господарювання. Правом оперативного управління(ст.137) визнається речове право суб'єкта господарювання – юридичної особи, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених актами господарського законодавства, а також власником майна (уповноваженим ним органом).
Відповідно до ст. 4 вказаного закону суб’єктами управління об’єктами державної власності, закріпленими за державними підприємствами, є:- Кабінет Міністрів України;- Фонд державного майна України;- міністерства та інші органи виконавчої влади (уповноважені органи управління);- органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами;- Національна академія наук України, галузеві академії наук.

65. Права структурних підрозділів суб’єктів господарювання на майно.

Дата добавления: 2015-08-17