Приклади застосування психотехнологій нормативного впливу в діяльності ПР-фахівця та аналітика-міжнародника

На сьогодні в соціально-психологічній літературі серед авторів, що займаються дослідженням проблеми впливу (О. Сидоренко, Т. Кабаченко, Ю. Асєєв, Е. Шостром, О. Доценко, Л. Гримак, Д. Френч, Б. Райвен та ін; [див. зокрема: Сидоренко, 1997; Кабаченко, 2000; Шостром, 2003; Доценко, 2000]) переважає точка зору, згідно з якою вплив є взаємодією, в якій є наявними наслідки зміни в інтелектуальній, емоційній або поведінковій сфері психічної активності суб’єкта. Отже, психологічний вплив спричиняє зміни, але не завжди спричиняє їх безумовно, тобто, при ігноруванні змінних величин та незворотному характері самих змін.

Найповніше з точки зору етимології та етіології впливу визначення пропонує російський автор Т.С. Кабаченко. Вона вважає, що «нам уявляється доцільним вважати вплив психологічним, коли він має зовнішнє щодо адресата походження, і, будучи відображеним ним, призводить до зміни психологічних регуляторів конкретної активності людини. При цьому мова може вестись як про зовнішньо-орієнтовану, так і про внутрішньо-орієнтовану активність. Результатом цього має бути зміна ступеня вираженості, спрямованості, значущості для суб’єкта різних проявів активності.”[Кабаченко, 2001, c.23].

Отже, психологічний вплив – це така взаємодія суб’єктів, за якої суб’єкт А (індивід або соціальна група) скеровує процеси ситуативної або довготривалої трансформації психіки суб’єкта Б у відповідністю із цільовою програмою впливу. Шанс на скеровування процесів трансформації психіки іншого суб’єкта виникає за умови наявності інформаційної асиметрії. Навіть якщо психологічний вплив має двосторонній і взаємний характер, кожна із сторін свідомо або без свідомо приймає настанову щодо асиметричного розподілу певних ресурсів, що створюють спонукання до взаємодії.. Виходить, що в процесі впливу завжди зберігається сфера, так би мовити, психічної суверенності іншого, навіть якщо вона є завузькою. Оскільки цільова програма будь-якого психологічного впливу має своїм обов’язковим елементом спричинення активності, то з цього випливає, що тому, від кого очікується активність, авансується певний психічний суверенітет, інакше вплив переслідував би виключно цілі, пов’язані із стимулюванням безособових поведінкових реакцій.

Резонативний вплив є похідним від опредметнено-соціалізованого та адаптованого рівня психіки, в якій утворюються константно-циклічні зони реагування. Агент впливу за таких обставин розраховує на алгоритмізацію результатів впливу, в якому він контролює відбір стимулів.

Отже, в резонативному впливі агент впливу А здійснює менеджмент стимулів, розрахованих на акцептування тими психічними структурами суб’єкта Б, які тимчасово не зазнають модифікації. З іншого боку, агент впливу сам для себе має раціоналізувати такий стан речей, для того, щоб вплив взагалі відбувався. Виходить, що у агента впливу формується консервативна установка щодо того, на кого він впливає, а тому вплив відбувається доти, доки той, на кого впливають, продовжує зберігати банк зарезервованих автоматизмів і не здійснює перетворення власної психічної реальності.

Приклад. В тайлорівській технократичній школі менеджменту було прийнято вважати, що робітник, як і будь-який інший об’єкт впливу, є ригідним якраз у розумінні непорушності сформованих адаптивних структур досвіду, що залишаються своєрідними контрольними точками натискання в його психіці. Завдяки поопераційній регламентації технологічного процесу вдається уникнути зайвих рухових реакцій і збільшити конвейєрну продуктивність праці. Але бізнесова практика сьогодення свідчить про те, що реагуюча людино-машина, хай навіть параметри її діяльності задаються, виходячи з найгуманніших міркувань, все одно зберігатиме екстернальний локус контролю, а отже, не досягатиме оптимального рівня продуктивності, оскільки найвищий ступінь відчуження від процесу праці зберігається завдяки непричетності особи.

Модифікуючий вплив спрямовано на більш мобільні психічні диспозиції. Його найсуттєвішими ознаками є:

- інтерсуб’єктність. Психіка модифікується шляхом прийняття інтерсуб’єктних змістів, що є продуктом взаємодії. Це означає, що агент впливу залучає в якості інструментів впливу такі організаційно-адміністративні, фінансові, соціально-психологічні та ін. засоби, які не пов’язані ні з його особистою зацікавленістю, ні з особистою зацікавленістю того, на кого впливають. Лише за цієї умови учасниками усвідомлюється їх рівність щодо проблемної ситуації.

Мобільними психічними диспозиціями можна вважати знання, уявлення, поточні описові та оціночні судження, враження, інтеріоризовані способи задоволення потреб і т.п. У порівнянні із інстинктами, стереотипами, установками вони піддаються модифікації завдяки слабкій інтегрованості у Я-структуру індивіда. Скажімо, будь-яке знання є інтерсуб’єктним, оскільки виражає відношення до того, що не залежить від волі та свідомості конкретних індивідів та соціальних груп. Воно інтегрується в Я-структуру, коли стає переконанням, індивідуальними чи груповим. Аналогічним чином враження стосуються в більшій мірі ситуаційних, ніж диспозиційних факторів і не є кардинальними при розв’язанні будь-яких проблем. Агент впливу в такому разі буде приймати роль адаптера ситуації та інтегратора психологічних змістів, що породжуються учасниками взаємодії.

- діалогічність, відкритість до зворотнього впливу. Хоча при модифікуючому впливі зберігається певна інформаційна асиметрія, однак спостерігається рольова циркуляція між агентом та об’єктом впливу. Агент впливу є відкритим до такого впливу об’єкта, який сприяє прирощенню його потенціалу впливу. З іншого боку, об’єкт впливу також є відкритим до впливу, усвідомлюючи лише адаптивно-ситуаційну роль агента впливу і свою можливість зворотного впливу на ситуацію як таку.

- комунітарні настанови учасників взаємодії. Вони стосуються між особистісної та внутрішньо групової інтегрованості, найвищим ступенем якої є визначена К.К. Платоновим “ціннісно-орієнтаційна єдність”, або ж “Ми-почуття” (Б. Поршнєв). Вплив перестає бути завуальованим дійством та прихованою грою агента впливу, а стає спільною справою, підтримуваною завдяки продуктивній синергії.

- довготривалий ефект та пролонгованість змін. Оскільки модифікуючий вплив передбачає суб’єкт-суб’єктну стратегію взаємодії, він розтягується в часі і є підлаштованим під особливості психологічного часу учасників.

Характеризуючи маніпулятивний вплив, необхідно ввести згальне робоче визначення маніпуляції, на яке ми і будемо спиратись при розгляді теми 5:

“Маніпуляція – це різновид психологічного впливу, за якого майстерність маніпулятора використовується для щеплення в психіці адресата цілей, бажань та намірів, відносин та установок, що не співпадають із тим, які є у адресата на даний момент “[Доценко, 2000, c.60].

Характерними ознаками психологічної маніпуляції, на думку Є.Л. Доценко, є ставлення маніпулятора до іншого як до засобу досягнення власних цілей; прагнення отримати однобічний виграш; прихований характер впливу; використання психологічної сили, гра на слабкостях; мотиваційна привнесеність; майстерність та кмітливість у здійсненні маніпулятивних дій [Доценко, 2000, c.58].

Таблиця 2. Режими нормативного і ненормативного психологічного впливу.

Резонативний вплив - модель впливу, що грунтується на врахуванні умовно-рефлекторних патернів. Є похідним від біхевіоризму (як напрямку психології) та біхевіористичних терапій, видозмінених з урахуванням нетерапевтичних сфер діяльності	Модифікуючий вплив - модель впливу що грунтується на врахуванні когнітивних схем та мисленнєвої (переважно-логіко-мисленнєвої) психічної складової. Є похідним від когнітивної та гуманістичної психології, техніки яких видозмінюються з урахуванням нетерапевтичних сфер діяльності.	Маніпулятивний вплив модель впливу, що грунтується на штучному «щепленні» інформаційних змістів, розрахованих на всі психічні складові. Є похідним від більшості практично-орієнтованих напрямків психології та психотерапії, техніки яких використовуються в маніпулятивному режимі із сиецифічним заломленням (див. коментарі вище)
Мішені впливу – жорстко структурні диспозиції психіки (стереотипи, забобони, упередження)	Мішені впливу – когнітивні диспозиції, мобільні щодо впливу: знання, думки, способи задоволення потреб, переконання і т.п.).	Мішені впливу – неактуалізовані диспозиції, створювані в ході впровадження маніпулятивної програми (будь-якого походження).
Характеристика взаємовідносин агента впливу та адресата: нормативна асиметрія	Характеристика взаємовідносин агента впливу та адресата: комунікативна рівність	Характеристика взаємовідносин агента впливу та адресата: прихований вплив
Роль агента впливу: владно-домінуюча та модеруюча	Роль агента впливу: експертно-консультативна і координаційна	Роль агента впливу: Латентно-стимулююча
Супутня детермінанта стилізації впливу (культура): технократична	Супутня детермінанта стилізації впливу (культура): полінодальна	Супутня детермінанта стилізації впливу (культура): змішана

Дата добавления: 2015-08-20