Поняття «психотехнологія», «психотехніка», «метод психотехнологічного впливу», їх єдність та відмінність.

В теорії і практиці сучасного інструментарію впливу на індивідуальну та соцієтальну психіку прийнято розрізняти поняття «психотехнологія», «метод психологічного впливу», «психотехніка».

Психотехнологія – це набір алгоритмів роботи із психічною реальністю індивідуальних та колективних суб’єктів, що має на «виході» різнопланові індивідуально- та соціо-психічні ефекти, а саме: діагностичний, терапевтичний, нормативно-впливовий, маніпуляційний (маніпулятивний), психодеструктивний.

Діагностичний ефект пов'язаний із структурованим описом певних психологічних особливостей суб’єкта, його психічних процесів та станів. Призначенням діагностичних психотехнологій є ідентифікація і вимірювання (за різними шкалами) зазначених особливостей, процесів та станів індивідуальних та колективних суб’єктів, або ж визначення їх психічних профілів в якісно-кількісному вимірах.

Немає сумнівів в тому, що діагностика є первинною щодо всіх інших груп психотехнологій – терапевтичних, нормативно-впливових, психодеструкційних і маніпулятивних. Адже і для психокорекції у вигляді терапії, і для маніпуляції, і для психологічного вбивства у вигляді зомбування агент-модератор має провести хоча б елементарну «діагностику», якщо остання навіть і приймає вигляд елементарної «розвідки» або ж намацування психологічних слабкостей адресата.

Діагност – суб’єкт, що застосовує діагностичні технології (ним може бути психолог-консультант, педагог, фахівець-аналітик, розвідник та ін.. фахівці в галузі практичної психології) має встановити діагноз – структуровано-аналітичний висновок щодо наявності/відсутності і рівня вираженості у об’єкта діагностичного обстеження – людини, мікрогрупи, в окремих випадках – макросоціальної групи – різних психічних ознак, станів та процесів на основі співставлення фактичних проявів її різних психофункціональних складових (мислення, емоцій памяті, поведінки, особистісних рис, мотивації, характеру, темпераменту і т.п.) із набором нормативно-встановлених оціночних критеріїв. Діагноз виконує індикативно-констатуючу, градуюючу та прогностичну функції, тобто, дозволяє констатувати наявність тієї чи іншої психічної ознаки, стану та процесу, визначати рівень її вираженості (ступінь прояву), і, частково, прогнозувати розвиток психічної ознаки, або ж розгортання того чи іншого стану та процесу в майбутньому.

Ілюстративний приклад. На основі візуально-аналітичного застосування типології І.П. Павлова у поєднанні із методикою Р. Бендлера при оцінці мовних особливостей політика А було встановлено, що за особливостями міжпівкульної спеціалізації головного мозку він належить до лівопівкульних (індикативно-констатуючий результат). Лівопівкульність виражена на рівні 78 од., що є високим показником, якщо оцінювати результати за 100-бальною шкалою(10-30- низький рівень, 31-60 - середній, 61-100 – високий)(градуюючий результат). На основі виявленого було зроблено прогноз з приводу того, що найближчий раунд дипломатичних переговорів, де політик А буде взаємодіяти із політиком Б, з високою імовірністю буде зірвано в силу того, що політик Б є повною протилежністю політика А, тобто, правопівкульним(прогностичний результат).

Ілюстративний приклад. На основі обстеження чоловіка 30 років за опитувальником Шмішека було встановлено наявність двох акцентуацій (акцентуації – це надмірно виражені риси характеру або темпераменту- Ю.Р.) – істероїдної та педантичної (індикативно-констатуючий результат). Акцентуації виражені на рівні 22 та 24 од., для істероїдності та педантизму відповідно)(градуюючий результат). На основі цього психолог-консультант припустив,що особа, з високою імовірністю, припускатиметься проявів нещирості і заблокованості комунікації у міжособових взаємодіях, а її контакт із оточуючими буде максимально маскоподібним.

Терапевтичний ефект пов'язаний із корекцією, модифікацією або ж трансформацією деякої висхідної психічної (соціопсихічної) особливості, стану або процесу на основі спеціально-організованого втручання (комплексу терапевтичних інтервенцій) через суб’єкта терапії (терапевта) або ж терапевтичні технології (техніки), які використовуються на основі самодопомоги.

З вищенаведеного з очевидністю випливає, що терапевтичні ефекти не можуть досягатись без врахування відповідних діагностичних результатів, оскільки проведення терапії як організованої коригуюче-трансформаційної діяльності не є можливим поза діагностикою. Діагностика завжди передує терапії, в чому виявляється існуюча між медичними та терапевтичними технологіями подібність: як не існує лікування без діагностики в медицині, так і не існує терапії без діагностики в практичній психології.

Терапевтичний ефект пов'язаний, по-перше, із відновленням функціональності певного сегменту психічної організації, по-друге, із нарощуванням потенціалу вже існуючих (соціо)психічних сегментів, функцій, властивостей, станів або процесів, по-третє, із трансформаціями свідомості, безсвідомого, поведінки, ціннісних орієнтацій та інших (соціо)психічних утворень.

Ілюстративний приклад. Виховуючись в дитбудинку, людина зазнала багатьох психічних травм, що стали доленосними для її самооцінки: остання внаслідок постійного приниження стала залежною від зовнішнього схвалення. Терапевт-психоаналітик, провівши відповідну корекційну роботу із функціями Его (Я-образу), зміг наростити у свого клієнта внутрішню захисну структуру, що мала відповідати за збалансовування самооцінки і приведення її в «стан норми».

Ілюстративний приклад. Тривалий час жінка, що виховувалася в сім’ї військового, не могла реалізувати периферійний потенціал своїх художніх здібностей. Терапевт –фахівець в галузі психосинтезу - допоміг їй встановити контакт з периферійною субособистістю «художник», жінка почала малювати і скоро вступила до відповідного факультету інституту образотворчого мистецтва.

Ілюстративний приклад. Особа, пройшовши курс православної психотерапії, докорінно змінила свій релігійний світогляд і спосіб життя, ставши на шлях морального очищення і уникнення шкідливих чуттєвих задоволень.

Психотехнологія виступає єдністю трьох базових елементів:

А ) теорії психіки, що складається в рамках тієї чи іншої психологічної школи;

Б) сукупності методологічних постулатів, що окреслюють «кордони» і напрямки застосування цієї теорії;

В) сукупності методів, методик та технік, що задають моделі спричинення зазначених вище ефектів, а саме: діагностичних, терапевтичних, нормативно-впливових, маніпуляційних (маніпулятивних), психодеструкційних.

Приклад. В американській психології склалася психологічна школа під назвою «біхевіоризм». В рамках цієї школи була створена теорія людської психіки, сутність якої зводилася до мінімізації ментально-свідомісних чинників психічного функціонування людини і суспільства і акцентування дослідницької уваги на рефлекторно-поведінкових моделях, простіше сказати, - на умовних рефлексах в психічній реальності.

Сукупність методологічних постулатів цієї теорії окреслювала межі її застосування: теорія, вочевидь, не поширювалася на такі психічні складові, як безсвідоме або ж ціннісні орієнтації, світогляд і т.п., оскільки ці ментальні явища не піддавалися безпосередній реєстрації в спостереженнях та експериментах.

Сукупність методів та технік, створюваних в рамках цієї школи, була призначена для спостереження та/або вимірювання умовно-рефлекторних реакцій в лабораторних та/або природних умовах (біхевіористська психодіагностика), коригування неадаптивних умовно-рефлекторних реакцій (поведінкових моделей) (біхевіористична психотерапія), управління людською поведінкою методами стимулювання/заохочення-покарання-аверсії (біхевіористична практика нормативного впливу), маніпулювання змінними стимульного середовища задля формування стереотипізованих реакцій окремих груп населення на ініціативи суб’єктів бізнесу, політики, релігії і т.п. (біхевіористські практики маніпулювання), програмування поведінки виконавців проектів спецслужб, тотальних релігійних культів (біхевіористські практики програмування психіки).

Приклад. В європейській психології склалася психологічна школа під назвою психоаналіз. З самого початку психоаналітики виходили з існуючого між свідомим, надсвідомим та безсвідомим рівнями психічної організації протиріччя: безсвідоме (людські потяги, драйви та афекти, що є культурно-неприйнятними) піддається тиску (репресії) з боку надсвідомого, у свою чергу свідомість (его, я) має знаходити компроміси між запитами безсвідомого та моральними обмеженнями надсвідомого. Наслідком цих внутрішньо-психічних антагонізмів за умови неадекватного зв’язування (катексису) драйвів може зформуватися невроз, психоз або пограничний стан.

Сукупність методологічних постулатів цієї теорії окреслювала межі її застосування: теорія не поширювалася на пояснення, наприклад, світоглядних проблем або ж неврозів, що пов’язаних із дефіцитом смислу (попередньо відзначимо, що цим напрямком стала логотерапія за В. Франклом). З іншого боку, психоаналітики виходили з енергетичного уявлення про психіку, що відображалося в пізнавальних уявленнях про лібідо, ерос (енергію життя) та мортідо, танатос (енергію смерті і потяги до знищення, анігіляції), тому більша частина психічних процесів знаходила своє пояснення в термінах розрядки і зв’язування цієї енергії, її придушення і блокування і т.п. Все неадекватне зв’язування, придушення і блокування призводило, в рамках методологічних постулатів психоаналізу, до фіксацій та неврозів.

Сукупність методів та технік, створюваних в рамках цієї школи, була призначена для усвідомлення безсвідомого та його продуктів у різноманітних формах (перенос, механізми захисту, символічні продукти діяльності фантазії тат сновидінь, об’єктні відносини раннього дитинства), тобто, основне місце зайняли техніки експлікації (прояснення), кларифікації та інтерпретації (усвідомленого тлумачення). «Там, де було Ід, має бути Его» або ж перефразовуючи Фройда, там, де було безсвідоме, має бути свідомість (усвідомлений зміст).

Метод психологічного впливу – це напрямок застосування психотехнології задля розв’язання певних психологічних завдань у конкретних ситуаціях.

Приклад. В психоаналізі застосовується метод вільних асоціацій, сутність якого полягає в пропозиції психоаналітика клієнту говорити все, що прийде в голову, безвідносно до змісту. Цей метод вважається основним серед тих, що призначені для продукування матеріалу, з яким працює аналітик. Поруч із методом вільних асоціацій, що дозволяє видавати різні фрагменти потоку свідомості без спеціальної цільової установки,

Приклад. Серед технологій маніпулятивного впливу на масову свідомість є добре відомою технологія (рівно як і назва відповідної спеціальності) спін-доктор. Ця технологія призначена для формування подієвої складової в інформаційному просторі з метою управління моделями сприйняття і оцінки політичної ситуації різноманітними групами населення або ж населенням країни в цілому.

Методами (звісно, наведені методи не становлять повний перелік) в рамках цієї технології є поширення чуток або ж сенсаціонування (створення збудження, ажітації) навколо події, яка ще не відбулася.

В рамках методу застосовуються різнопланові психотехніки, або ж просто техніки (методики), що представляють собою методи психологічного впливу, адаптовані під потреби суб’єкта, на якого спрямована відповідна психотехнологія.

Метод є однією із складових технології психологічного впливу. Технологію можна зрозуміти як послідовність взаємодій, спрямованих на формування психічної властивості, зміну спрямованості психічного процесу або стану. У свою чергу, метод складається із прийомів та засобів.

Якщо засоби застосовуються в певній послідовності (алгоритмі), вони утворюють прийом впливу. Отже, прийоми впливу є операціоналізацією засобів впливу через певний алгоритм.

“Сукупність засобів впливу, об’єднаних певним алгоритмом їх застосування, спрямованих на розв’язання конкретного психологічного завдання, тобто, множина конкретних прийомів, утворюють метод психологічного впливу. Алгоритм вирішення психологічних задач, що призводить до певного соціального ефекту, утворює технологію впливу”

Приклад. В психоаналізі (юнгіанська школа) в рамках застосовуваного і окресленого вище методу вільних асоціацій використовується техніка символічних асоціацій, коли клієнту пропонують розповідати все, що приходить в голову, у зв’язку із певним живим або неживим предметом (будинком, горою, трояндовим кущем і т.п.).

Приклад. Політтехнолог обирає в якості психотехнології задля створення позитивного іміджу кандидата від партії А. спін-доктор (див. вище), в якості методу – сенсаціонування, в якості техніки – сенсаціонування політика через участь в молодіжних розважальних заходах політичної спрямованості.

Отже, психотехніка є одним із субшляхів (субверсій) використання методу (діагностичного, терапевтичного маніпулятивного), а метод, у свою чергу – шляхом застосування психотехнології в конкретно взятій ситуації. Співвідношення між ними виражається як загальне, часткове і одиничне: «психотехнологія – метод - психотехніка».

Дата добавления: 2015-08-20