По взяттю матеріалу від трупа для бактеріологічного та вірусологічного дослідження

1. Бактеріологічне та вірусологічне дослідження ор­ганів, крові, ліквору, патологічної рідини трупа засто­совується для виявлення (підтвердження) етіології інфек­ційних захворювань, оцінки правильності та ефектив­ності антибактеріального лікування, що проводилося.

2. Забір матеріалу для бактеріологічного дослідження необхідно застосовувати також при розтині померлих від інших захворювань, що супроводжуються різними інфек­ційно-запальними процесами або ускладненнями (холе­циститами, ендокардитами, сепсисом, пневмонією, нагноєнням ран тощо).

3. При розтині померлого від інфекційного захво­рювання доцільна присутність бактеріолога чи вірусо­лога санітарно-протиепідеміологічного закладу, який проводить забір матеріалу від трупа, а також посів цьо­го матеріалу на відповідні середовища безпосередньо на місці розтину. В його присутності патологоанатом зобов'язаний сам забрати необхідний матеріал. Для цього в секційній необхідно мати таке обладнання та предмети:

холодильник з температурою мінус 20°С плюс 4°С;

набір стерильних інструментів та стерильного посуду (банки, скальпелі, ножиці, пінцети, шпатель, плати­нові петлі, чашки Петрі, пробірки);

стерильні шприци (10-20 мл) з довгими голками або шприци одноразового використання;

стерильні гумові рукавиці;

флакони із стерильним фізіологічним розчином;

пробірки чи флакони із стерильним 50% розчином гліцерину на фізіологічному розчині;

герметичне закриті гумовими корками флакони із стерильним безкислотним середовищем;

стерильні пробірки з ватними тампонами на паличках;

знежирені предметні скельця в закритому посуді (банці зі спиртом з притертою кришкою);

пляшка з денатурованим спиртом (300мл);

спиртовий запальник та сірники;

бікс чи металевий контейнер (термос) для транспор­тування матеріалу;

вата та марлеві салфетки;

пергаментний та пакувальний папір, поліетиленові пакети;

маркіровочні паперові наклейки та банки для направ­лення матеріалу в лабораторії;

клей, олівець простий, для запису по склі;

дезінфікуючі розчини (хлорамін 3-5% — 10 л).

4. Забір матеріалу від трупа необхідно проводити не пізніше 6-8 годин після смерті. В окремих випадках при відповідних обставинах допускається забір матеріалу пізніше (24-48 годин). В цих випадках для виділення па­тогенних мікробів проводяться посіви на поживні сере­довища, для отримання дрібних розведень.

5. Проби для бактеріологічного, вірусологічного дос­ліджень забираються: висіканням шматочків тканин, зіскобів, захопленням напіврідких мас на тампон, відсмоктуванням крові та інших рідин в пастерівську піпетку або шприц. При заборі матеріалу необхідно дотримуватись правил асептики.

6. При заборі матеріалу паренхіматозних органів, ске­летних м'язів, шматочки їх тканин об'ємом 1-2 см³ висі­каються чистим скальпелем чи ножем, підхоплюються за вільний край пінцетом, обливаються зі всіх сторін спир­том і підпалюються. Після згорання спирту шматочки негайно поміщають в стерильний посуд шляхом відрізання їх коло краю пінцета стерильними ножицями.

Шматочки тканин, призначені для гістологічно-бактеріоскопічного та цитовірусологічного, імунофлуоресцентного досліджень, забирають та фіксують у встанов­леному для гістологічних досліджень порядку.

7. Кістковий мозок грудини та інших трубчастих кісток забирають шляхом видавлення його кістковими щипця­ми. Поверхня розпилу кістки перед цим старанно відчи­щається від кісткових кришок стерильною салфеткою, змоченою в спирті, а потім старанно обпалюється полум'ям. Кістковий мозок діафізів трубчастих кісток забира­ють після розтину кістковомозкового каналу та знезара­ження поверхні розпилу полум'ям, шляхом вискоблю­вання його стерильним інструментом.

8. Густий вміст з порожнин (кишень гнійних напливів, раневого каналу, кишечника та ін.) може забиратися на стерильний тампон чи шпатель після розсікання стінки порожнини, попередньо знезараженої з поверхні в місцях допустимих розрізів.

9. Забір матеріалу з поверхні вогнищ ураження (шкіри, слизових оболонок та ін.) проводиться шляхом зіскобу змінених тканин та підсохлих виділень за допомогою сте­рильного інструмента.

10. Для забору матеріалу з порожнини черепа че­репну коробку обмивають спиртом. Розпил кісток про­водиться стерильно відмитою в 10% розчині лізолу та старанно обробленій спиртом пилкою, стараючись при цьому не пошкодити тверду мозкову оболонку. Після видалення кісток склепіння черепа тверда мозкова обо­лонка протирається спиртом чи обпалюється. Рідина з субдурального простору забирається через прокол за допомогою стерильного шприца чи пастерівської піпетки. Можливий забір матеріалу на тампон після розсікання твердої мозкової оболонки стерильними ножицями.

Стерильним інструментом проводиться також висі­кання шматочків зміненої мозкової оболонки та шма­точків тканини головного мозку до витягування його з порожнини черепа.

Після видалення головного мозку з порожнини черепа шматочки тканини забираються відповідно до п.6 даної Інструкції.

11. Проби крові забираються до розтину черепа та проведення евісцерації. Після видалення грудини розтинають серцеву сорочку. Поверхню правого шлуночка проколюють кінцем стерильної пастерівської піпетки або товстою голкою шприца. Кров в піпетку при допомозі гумового балончика насмоктують в кількості 10-20 мл.

Забір крові можливо проводити також з порожнини правого передсердя чи порожнистих вен.

Для виявлення антигенів вірусу гепатиту декілька крапель крові наносяться на смужки чистого фільтру­вального паперу, котрі після висушування на повітрі направляються в конверті у вірусологічну лабораторію.

12 Забір рідкого вмісту порожнин проводять шприцом, пастерівською піпеткою чи тампоном після розсікання їх стінок в стерильних умовах. Вміст кишечника забирають шляхом відсікання цілих окремих нерозтятих ділянок кишки, попередньо перев'язавши їх з обох кінців.

Дрібні порожнисті утворення в тканинах та порожнисті органи (жовчний міхур після перев'язки міхурової протоки) забираються цілком.

13. Для проведення бактеріологічних, цитовірусологічних та імунофлуоресцентних досліджень з тих же місць, звідки забрали проби для бактеріологічних (вірусологіч­них) досліджень, забираються мазки — відпечатки на знежирені предметні скельця, які після підсихання од­разу ж піддають фіксації в ацетоні (8 хв), метиловому спирті (5 хв) або в суміші Никифорова (10-15 хв).

14. При заборі проб, що призначені для виділення анаеробної флори, крім дотримання правил асептики, максимально обмежується контакт матеріалу з атмосфер­ним повітрям. Шматочки тканин об'ємом 2-3 см³ після знезараження поверхні полум'ям, швидко поміщають в стерильний посуд з щільними кришками та направля­ють в бактеріологічну лабораторію. Забір рідин проводять при допомозі шприца, по можливості з глибини тканин чи з порожнин або абсцесів з непошкодженими стінка­ми. Отримана рідина зразу ж вприскується в герметич­ний флакон (шляхом проколу гумового корка), не до­пускається проникнення повітря всередину флакона.

15. Час між забором матеріалу та його дослідженням мав бути максимально короткий. Взятий матеріал або засівають на відповідні середовища безпосередньо в секційному залі, біля секційного столу, або негайно дос­тавляють в лабораторію. Зберігати матеріал для бактеріо­логічних досліджень дозволяється тільки в термостаті (хо­лодильнику) при температурі плюс 4°С, а при вірусоло­гічних — при температурі мінус 20°С чи в 50% розчині гліцерину протягом одної доби.

16. Направлення в лабораторію повинно мати основні відомості, необхідні для проведення дослідження: най­менування матеріалу, час і місце забору та маркіровку проб, прізвище, ім'я та по батькові померлого, номер протоколу розтину, клінічний та патологоанатомічий діагнози, тривалість захворювання, відомості про те, які антибіотики застосовувалися для лікування, конкретну мету дослідження, прізвище лікаря, його посаду, адреса установи, що направила матеріал.

Мета дослідження формулюється у відповідності з питаннями, що вирішувались під час розтину. Найчасті­ше вона може бути обмежена ідентифікацією патоген­ного збудника інфекційної хвороби та визначенням його чутливості до антибіотиків.

18. Перед відправкою матеріалу в лабораторію краї посуду в місцях змикання їх з корком заливаються сургучем чи парафіном. Посуд кладеться в поліетиленовий пакет, в який кладеться також бірка, після чого пакет зав'язується. Під час пакування матеріалу в контейнери, бікси, коробки, необхідно дотримуватись запобіжних заходів, виключати можливість биття скляного посуду при транспортуванні. Вірусологічні проби помішають в контейнери (термостати) з сухим льодом.

19. Доставка зараженого матеріалу проводиться по­сильним.

20. Оцінку результатів бактеріологічного (вірусологіч­ного) дослідження проводять комплексно з урахуванням патологоанатомічих даних, прижиттєвих клініко-лабораторних досліджень, особливостей клінічної картини захворювання та епідеміологічних обставин.

Дата добавления: 2015-08-20