По взяттю трупної крові та спинномозкової рідини для біохімічних та біофізичних досліджень

1. Біохімічне та біофізичне дослідження крові, спин­номозкової рідини та інших речовин трупа застосовуєть­ся у померлих в невизначеному коматозному стані для виявлення етіології та типу коми, оцінки танатогенезу та адекватності лікування хворих. Такі дослідження та­кож необхідні для виявлення причин раптової смерті хворих під час наркозу, операції, інфузійної терапії, ге­модіалізу, ангіографії та після реанімації.

2. Найважливішу інформацію отримують при одно­часному дослідженні у трупній крові та спинномозковій рідині показників осмолярності, концентрації іонів на­трію, калію, кальцію, концентрації глюкози, сечовини, креатиніну, білірубіну.

3. У разі встановлення у померлого різкого підви­щення осмолярності крові та спинномозкової вологи од­ночасним дослідженням концентрації в тих же речови­нах глюкози, сечовини, калію можливо виявити різні типи гіперосмолярних ком, гіперглікемічну, гіпернатріємічну, гіперазотемічну. Дослідження концентрації глю­кози та калію дає можливість відрізняти гіпо- та гіперглікемічні коми у померлих від цукрового діабету. Дослід­ження концентрації сечовини, калію та натрію допома­гав виявити гостру ниркову недостатність.

4. Фатальними наслідками для хворих може закінчи­тися швидка і глибока зміна осмолярності, концентрації натрію, калію, глюкози, сечовини тільки з крові, або тільки у спинномозковій рідині, ізольовано один від од­ного. Тому важливе значення має одночасне порівняння вище визначених показників крові і спинномозкової ріди­ни при терміновому розтині померлих під час гемодіалі­зу, ангіографії, наркозу чи після реанімації.

5. Перелік показників трупної крові і спинномозко­вої рідини та їх патологічні зміни у померлих хворих ви­кладені в методичних вказівках: "Особливості патологоанатомічої діагностики іоноосмотичних ускладнень інтенсивної терапії та реанімації" -- Москва, 1982р., а також "Біохімічні дослідження трупної крові в патологоанатомічій і судово-медичній діагностиці" — Моск­ва, 1977р.

6. У разі смерті хворого в невизначеному коматозно­му стані, після клінічної смерті, а також при раптовій, непередбаченій смерті хворого під час гемодіалізу, ангіо­графії, наркозу рекомендується термінове (протягом перших двох годин після смерті) проведення патологоанатомічого розтину померлого з біохімічним і біофізичним дослідженням крові та спинномозкової рідини.

7. Найбільш простим і швидким засобом здобування 10 мл спинномозкової рідини є субокципітальна пункція за допомогою чистої голки для спинномозкових пункцій з мандреном (не обов'язково стерильні) у положенні трупа на боці. Спинномозкову рідину також можна набрати 10-міліметровим шприцом з довгою голкою після розпилу черепа, або з-під базальної поверхні мозку біля стеблини гіпофізу перед перетинанням середньомозкових артерій, або пункцією мозкових шлуночків, або пункцією просто­ру під м'якими оболонками мозку. Треба врахувати, що домішка крові підвищує у спинномозковій рідині кон­центрацію іонів калію. Домішок крові найлегше запобігти при субокципітальній пункції.

8. У зв'язку з тим, що показники крові померлого відрізняються у різних частинах судинного кола, а та­кож для стандартизації з уже вивченими показниками трупної крові, бажано під час розтину здобути 10 мл крові з стегнової вени. Одночасно це дозволяє на початку розтину взяти кров із серця для бактеріологічного дослідження, а потім — кров із стегнової вени для біохімічно-біофізичного дослідження.

9. Найдоцільніше кількісні біохімічні і біофізичні (ос­мометром, полум'яним фотометром) дослідження труп­ної крові та спинномозкової рідини проводити у тій клі­нічній лабораторії, в якій досліджувались хворі. На такі до­слідження складається договір між керівниками патологоанатомічого бюро і лікарні або видається наказ про це головного лікаря для патологоанатомічого відділення.

10. Трупна кров та спинномозкова рідина без затри­мок доставляються патологоанатомічим персоналом в клінічну лабораторію у маркірованих пробірках. Час між забором матеріалу та його дослідженням має бути мак­симально коротким. Направлення в лабораторію повин­но мати такі відомості: прізвище, ім'я та по батькові померлого, найменування матеріалу в маркірованій пробірці, час забору матеріалу, конкретні цілі дослід­ження, клінічний та патологоанатомічий діагнози, прізвище патологоанатома та адреса установи, що на­правила матеріал. Якщо в крові та в спинномозковій рідині померлого досліджуються не однакові показники, до­цільно заповнювати окремі направлення на кожну мар­кіровану пробірку. Бланки з результатами досліджень за­бираються з клінічної лабораторії персоналом патологоанатомічого бюро чи відділення і мають бути вклеєні в протокол розтину.

11. Результати досліджень крові та спинномозкової рідини померлого, з урахуванням посмертних змін, по­рівнюються з аналогічними показниками хворого в історії хвороби (особливо важливі останні показники напере­додні смерті). Враховуючи, що раптова смерть під час лікарських маніпуляцій чи операцій не завжди пов'язана з лікарськими помилками (наприклад, непередбачені індивідуальні алергічні реакції на ліки, стан хворого під час надання екстреної допомоги не сумісний з життям за останніми клініко-біохімічними показниками напе­редодні реанімації), танатогенез доцільно обговорити з анестезіологами, реаніматологами, хірургами та інши­ми фахівцями, що надавали екстрену допомогу хворому чи проводили хірургічну маніпуляцію.

Дата добавления: 2015-08-20