Засоби, що впливають на згортання крові і агрегацію тромбоцитів

В організмі процес згортання крові іде швидко(40секунд) і здійснюється в три стадії:

· утворення активного тромбопластину;

· перетворення протромбіну в тромбін;

· перетворення фібриногену у фібрин.

Тромбопластин вивільнюється з тканин і лізованих тромбоцитів, коли вони прилипають до судинної стінки в місті порушення її цілосності.

Агрегація (злипання) тромбоцитів регулюється системою тромбоксан-простациклін. Тромбоксан підвищує агрегацію тромбоцитів та викликає вазоконстрикцію. Простациклін затримує агрегацію тромбоцитів та викликає вазодилатацію.

Тромбоксансинтетаза- фермент, що бере участь у синтезі тромбоксану А₂, який підсилює агрегацію тромбоцитів та звужує судини.

Протромбін,проконвертин, фібриноген -білки плазми,які завжди є у крові. Їх виробляє печінка за участю вітаміну К.

цАМФ- циклічний аміномонофосфат сприяє розширенню судин і таким чином обмежує умови для запускання згортання крові, також зменшує агрегацію тромбоцитів.

Плазміноген -шляхом ферментних змін перетворюється в плазмін, а останній викликає розчинення згустку крові.

Антикоагулянти перешкоджають тромбоутворенню в основному завдяки інактивації тромбіну і перешкаджають утворенню його ниток.

Антикоагулянти поділяють на дві групи:

1. антикоагулянти прямої дії - швидкої короткотривалої дії(гепарин, фраксипарин). Вони ефективні як в організмі так і поза організмом;

2. антикоагулянти непрямої дії (неодикумарин, синкумар, фенілін) не справляють антикоагулянтного впливу безпосередньо на згустки крові а діють безпосередньо через печінку, перешкоджаючи синтезу білків згортання-проконвертину і протромбіну через антагонізм з вітаміном К. Діють тільки in vivo(в організмі) і тривало.

Гепарин Heparinum- фл по 5мл(5000 ОД в 1мл).

Це ендогенна сполука, що утворюється в організмі людини і тварин. Вперше була виділена у 1916 році із печінки. Потім була знайдена в легенях, слизовій кишківника, м’язах і інших органах.

Джерелом отримання гепарину є легені великої рогатої худоби.

Активність його встановлюють методом біологічної стандартизації і виражають в ОД.

Гепарин знижує рівень ліпідів крові, поліпшує кровообіг у нирках, коронарних судинах серця, помірно знижує АТ, підвищує діурез і виведення іонів натрію, сечової кислоти, зменшує виведення іонів калію.

Натрійуретична властивість гепарину виражається у його гальмівному впливі на утворення і активність альдостерону.

Гепарин бере активну участь в обміні речовин, знижує вміст атерогенних білків у крові і використовується для лікування атеросклерозу. Має також протизапальну активність.

Гепарин вводять підшкірно і в/м.

Застосовують при емболії та тромбозі судин мозку, легень, очей, ревматизмі, бронхіальній астмі, при пересадженні нирок, атеросклерозі, коронаросклерозі, стенокардії, гіпертонії.

Дата добавления: 2015-08-20