Засоби, які впливають на еритропоез та лейкопоез.

Лекція на тему: Лікарські засоби, що впливають на кровотворну систему.

Засоби, які впливають на еритропоез та лейкопоез.

Порушення еритропоезу та лейкопоезу посідають одне зпрвідних місць у клініці внутрішніх хвороб, педіатрії, акушерстві та гінекології.

Розрізняють декілька основних форм порушень еритропоезу, що об’єднується загальним терміном “анемії”:

· залізодефіцитні або гіпохромні анемії;

· мегалобластичні або гіперхромні анемії;

· вгіпо- або апластичні анемії.

Залізодефіцитна анемія - найпоширішена хвороба на землі. Дефіцит заліза(явний або прихований), реєструється у 30% всіх жінок і у половини дітей раннього віку. За даними ВООЗ, 700 млн. людей на землі страждають на дефіцит заліза.

Залізодефіцитна анемія (гіпохромна) виникає внаслідок порушення всмоктування заліза та кровотеч.

Симптоми гіпохромної анемії: блідість шкіри та слизових оболонок. Хворі дратливі, багато скарг на підвищену втомлюваність, серцебиття, шум у вухах, сонливість. З’являється спотворений смак(бажання вживати в їжу крейду, глину, сиру крупу, тісто).

Головними засобами лікування гіпохромних анемій є препарати заліза

Залізо необхідне всім клітинам організму, але перш за все гемоглобіну ерітроцитів, що забезпечує транспорт кисню. Тому дефіцит заліза проявляється більше і раніше у формі гіпохромної анемії(кольоровий показник нижче 0,9).

Всмоктування заліза відбувається тільки у дваннадцятипалій і у верхньому відділі тонкої кишок, при цьому всмоктується тільки відновлена(закисна)форма заліза. Залізо, що міститься в їжі тривалентне, в клітинах слизової переходить у двовалентне, потім всмоктується у кров. Тому засоби замісної терапії містять закисне залізо.

Джерелами заліза є такі харчові продукти: листкові овочі(шпінат), яблука, цитрусові, помідори, чорнослив, рис, хліб, соя, родзинки, м’ясо, печінка.

Всмоктування заліза покращують органічні кислоти: аскорбінова, яблучна, фумарова, лимонна і інші, тому препарати заліза часто випускають у формі солей з цими кислотами.

Навпаки молоко, солі кальцію, фосфати, тетрациклінові антибіотики утворюють з залізом комплекси, що випадають в осад(не всмоктуються).

Хоча препарати заліза мають деяку подразнювальну дію на ШКТ, запивати молоком їх не слід. Оптимальний час прийому через 1-2 години після їжі.

Лікування препаратами заліза проводиться в основному per os. Для цього випускається велика кількість препаратів у формі таблеток, капсул, сиропу.

1. Драже “Ферроплекс” Ferroplex-містить сульфат заліза і аскорбінову кислоту.

2. Конферон Conferon-капсули, що містять сульфат заліза і диоктилсульфосукцинат натрію.

3. Ферроградумет Ferro-Gradumet-таблетки, що містять 0,525 сульфату заліза.

4. Тардиферон Tardiferon-драже ретард, що містить заліза сульфат і аскорбінову кислоту.

5. Актиферрин Aktiferrin-капсули.

6. Гемофер Hemofer-містить хлорид заліза.

7. Фероцерон Ferroceronum-таблетки по 0,3 і 0,1.

Коамід Coamidum-1% розчин по 1мл амп. Препарат містить кобальт, який є стимулятором кровотворення, сприяє засвоєнню організмом заліза і стимулює процеси його перетворення, нормалізує еритропоетичну активність і приводить до ліквідації анемії. Препарат легко всмоктується і добре переноситься. Застосовують для лкування гіпохромних і гіпопластичних анемій. При необхідності призначають препарати заліза з коамідом.

При застосуванні препаратів заліза всередину часто виникає закреп, тому що залізо зв’язує у кишечнику сірководень, який є фізіологічним стимулятором перистальтики. Окрім того, при взаємодії заліза з сірководнем утворюється нерозчинний сульфід заліза, що осідає на слизовій оболонці кишківника. Кал в наслдок утворення сульфіду заліза забарвлюється в чорний колір.

Для парентерального введення випускають спеціальні препарати заліза:

1. Фербітол Ferbitolum -містить 50% заліза. Випускають у фл. по 2мл.

2. Ферковен Fercovenum -містить заліза сахарат, кобальту глюконат і розчин вуглеводів. Випускають в амп. по 5мл.

3. Феррум Лек Ferrum Lek. Для в/м введення випускають в ампулах по 2мл. Для в/в введення в ампулах по 5мл. Не можна застосовувати в/в препарат для в/м введення.

Парентеральне введення нерідко супроводжується побічними реакціями і ускладненнями: болі по ходу вени, флебіти, тахікардія, порушення дихання, алергічні реакції, рідко-анафілактичний шок.

Гіперхромна анемія характеризується виникненням у кістковому мозку мегалобластів. Вона розвивається в результаті недостатнього поступлення в організм цианокоболаміну. Зустрічається переважно у осіб похилого віку. Причина дефіциту цианокоболаміну частіше пов’язана з порушенням виробітки глікопротеіну(внутрішньго фактора), що з’єднується з харчовим цианокоболаміном і забезпечує його всмоктування.

Нерідко перші ознаки захворювання виникають після перенесеного ентериту, гепатиту.

Фолієводефіцитна анемія подібна в основних проявах до В₁₂ -дефіцитної анемії. Порушення всмоктування фолієвої кислоти спостерігається у вагітних, що до вагітності зловживали алкоголем, у недоношених дітей, у осіб, що перенесли резекцію тонкої кишки.

Ціанокоболамін Cyanocobolaminum -ампули 0,01%; 0,02%; 0,05% розчин по 1мл. Препарат володіє високою біологічною активністю. Є фактором росту, що необхідний для нормального кровотворення і дозрівання ерітроцитів; приймає участь в синтезі лабільних метильних груп і в утворенні холіну, метіоніну, креатину, нуклеінових кислот.

Ціанокоболамін активує згортальну систему крові, обмін вуглеводів і ліпідів. При атеросклерозі декілька знижує вміст холестерину в крові.

Є високоактивним протианемічним препаратом. Його також призначають при променевій хворобі, дистрофії у недоношених дітей, захворюваннях печінки(хвороба Боткіна, гепатити, цирози); поліневритах, радикулітах, ДЦП, шкірних захворюваннях, таких як псоріаз, фотодерматози.

Кислота фолієва міститься у свіжих овочах(боби, шпінат, томати і інші), а також у печінці і нирках тварин. В організмі людини утворюється мікрофлорою кишківника. Вона необхідна для нормального утворення клітин крові, включаючи процеси дозрівння мегалобластів і утворення нормобластів. Разом з цианокоболаміном стимулює еритропоез. Застосовують при макроцитарних анеміях.

Лейкоцити виробляються у кістковому мозку, вилочковій залозі, лімфатичних вузлах, селезінці. У здорової людини в мкл крові знаходиться від 4000 до 8000 лейкоцитів. Тривалість життя лейкоцитів біля 8 днів. Лейкоцити поділяють на дві групи: гранулоцити і лімфоцити.

При запальних процесах збільшується кількість лейкоцитів у крові-вище 10000 в 1мкл, і це явище визначають терміном “лейкоцітоз”. Лейкоцити виконують захисну роль. Вони поглинають високомолекулярні речовини: білки, токсини, часточки омертвілих клітин та мінеральні частинки, що потрапили у внутрішнє середовище організму.

Зменшення вмісту лейкоцитів у крові визначають як лейкопенія. Лейкопенії бувають токсичні(виникають при професійних отруєннях різними відходами виробництва і отруйними речовинами, а також внаслідок нераціонального застосування протипухлинних засобів, після використання деяких лікарських препаратів(сульфаніамідди).

До стимуляторів лейкопоезу належать натрію нуклеінат, метилурацил, пентоксил, лейкомакс, лейкоген, філграстим.

Ці препарати прискорюють процеси клітинної регенерації, сприяють загоєнню ран, стимулюють клітинні і гуморальні фактори імунітету, проявляють протизапальну дію.

Дата добавления: 2015-08-20