Поєднання та співіснування романтичного та реалістичного художніх стилів у повісті «Бабуся» Божени Нємцової.

В повісті «Бабуся» головними є образи створені письменницею. Герої твору – ідеалізовані люди з народу, яких навіть не зміг зіпсувати вплив міста. Висока моральність героїв, чистота їхніх намірів, відсутність упередженого ставлення викликають у читача відчуття свіжого подиху життя, хоча образи і сентиментальні. Плавність, витончена легкість розповіді поєднуються у творі Нємцової з простотою народної мови, з точністю, влучністю гострого слова.

Це один із перших творів де головними героями стає не аристократія, а проста людина, селянин, носій національних рис і цінностей. Це і є одним із приводів відносити твір вже до реалістичної літератури, але ці образи, хоча і простолюду, ще занадто ідеалізовані і сентиментальні. Наприклад бабуся є надзвичайно мудрою, доброю і турботливою – ідеальний образ жінки з народу, уособлення всіх найкращих рис.

Однією із основних ознак реалізму в літературі є звернення до біографії, тобто елементи із життя самого письменника. В основу сюжету повісті покладені власні спогади письменниці з дитинства. «Бабуся» стала найулюбленішим твором чехів, настільною книгою кожної родини.

В ті часи реалізм все швидше починає проникати в літературу. Найяскравіше реалістичні тенденції в «Бабусі», на нашу думку, відображуються у детальному описі чеського побуту, який Нємцова прекрасно знала і створила правдиві картини з повсякденного життя селян.

Також письменниця точно та з усіма деталями показує трудовий день селянки, починає із сходу сонця: «Влітку вона прокидалася о четвертій годині, взимку – о п’ятій годині ранку. Годувала гусей, курей, доїла корову…». Це звучало в ті часи як виклик міщанському літературному стилю, так як Нємцова створила новий естетичний ідеал, малюючи реальну картину сільського життя і образ мужньої жінки, яка непокладаючи рук працювала, щоб виростити дітей справжніми людьми і патріотами.

Бабуся рішуче стає на бік простих людей, і їй багато що вдається. Прислуховуючись до мудрих порад старої, княгиня поводить себе гуманно по відношенню до своєї прислуги, чим покращує їм життя. Так, завдяки бабусі багатосімейний шарманщик Кудрна отримує постійну роботу в замку; з горизонту зникає один із підданих графині, що не давав проходу жодній дівчині; щасливо закінчується історія Міли і Крістли: княгиня повертає Мілу з військової служби. Мало цього, бабуся стає порадницею в сімейних справах княгині: за її порадою княгиня благословляє шлюб графині Гортензії з молодим вчителем малювання. В розв’язці - два весілля – результат «доброго слова», яке впало «на добрий грунт» і дало «добрий врожай». Зрозуміло, що таке вирішення конфліктів, як і сама ідея такої співпраці, не могли мати реальної основи. Про це свідчить і безуспішні старання Нємцової надати образу княгині риси ідеального правителя. Не знайшовши життєвих фарб, письменниця була змушена повернутися до романтичних штампів, а потім і зовсім відвинула її в тінь. Образ княгині затьмарений живим, досить реальним і глибоко народним образом селянки – бабусі.

Як відмітив чеський літературознавець Фелікс Водічка, втіливши свій патріотичний ідеал в жінці із народу, Нємцова створила новий тип в сучасній для неї чеській літературі. Дійсно, соціальний роман, в центрі якого стоїть образ простої селянки, став величезним художнім відкриттям для чеської літератури і поклав початок чеському реалістичному роману.

Але не потрібно забувати про ще сильний вплив романтизму, через який розвиток реалізму відбувався при одночасному функціонуванні романтизму, як художнього стилю, що не могло не відобразитися в літературі того часу.

Серед основних ознак романтизму в творі потрібно виділити сентиментальність і ідеалізацію героїв, романтичні стосунки з оточуючими і родичами. А також неможливо не помітити циклічний хронотоп у творі. Дія відбувається на протязі рівно одного року.

Рух подій підпорядкований народному календарю, завдяки чому сільське життя показане ніби в його природному кругообігу. Чергуються пори року, а разом з ними – явища природу і трудові процеси. Картини праці наповнені динамікою. Прості люди найчастіше всього зображуються під час роботи: бабуся то пряде, то ходить по будинку, наглядаючи за хазяйством; на млині працює «пан батько»; завжди зайнятий ділом лісник.

Головна увага в творі звертається на світлі сторони праці, її поезії, що відобразилися в народних святах та обрядах. З великою майстерністю відображене письменницею свято «довга ніч», Різдво з ялинкою і колядками, масляна і «похорони зими», свято закінчення польових робіт. Органічною картиною сільського життя стали живописні масові сцени: яскравий за фарбами, різнохарактерний по соціальному складу святковий натовп на народних гуляннях, сільські жінки що йдуть на молитву, нічне свято із розпалюванням вогнищ на честь Філіпа і Якуба, веселе весілля з обрядовими піснями, жартами, танцями та іграми. Показані у творі також і драматичні сторони життя: проводи рекрутів і похорони.

Переходи від одного епізоду до іншого легкі і непомітні, що підсилює враження натуральності, правдоподібності всього що відбувається. Ритм розповіді повільний, ніби відображує повноводну течію народного життя і разом з тим осмислення власної достойності, що властиво головній героїні.

Нємцова не рахувала за потрібне приховувати ні патріархальну відсталість деяких уявлень бабусі про життя, ні буденних, прозаїчних рис, що були оправдані її простонародним походженням. Але в експозиції, що займає майже третину повісті, на цілій серії вчинків своєї героїні письменниця показала ті риси, що надавали бабусі право на роль народного представника: здоровий розум і величезний життєвий досвід, широта поглядів на речі. Нємцова використовує різноманітні прийоми соціально-побутової і психологічної типізації. Вона любовно відбирає деталі портрету бабусі, щоденної обстановки, описує її звички, трудовий день, коло друзів і знайомих, її життєву філософію, душевні переживання.

Характер бабусі розкривається у її відношенні до навколишніх. Вона дружелюбна з чесними працівниками і негативно відноситься до тих, хто живе за чужий рахунок. Особливо їй не до душі нахабність і ледарство. Коли княгиня пропонує бабусі посилитися в замку і «пожити без турбот до старості літ», та відповідає їй відмовою: «Рано чи пізно відпочити прийдеться… А доки, дякуючи Богу, жива і здорова, потрібно працювати. Одні ледарі хліб задарма їдять»

Образ бабусі поданий в розвитку. Нємцова показала, під впливом яких життєвих обставин склався характер героїні. Бабуся часто говорить про своє минуле. В своїх розповідях вона стає то молода селянська дівчина, працьовита і весела, танцююча на святах до «до кривавих мозолів на п’ятах», то як дружина солдата, яка супроводжувала чоловіка по дорогам війни, нарешті, як вдова, мати трьох дітей, що виростила їх, недивлячись на війни, хвороби, голод. Цей нелегкий життєвий досвід і сформулював її філософію, що виражає, недивлячись релігійні і патріархальні риси, тверезе розуміння життя, яке є властивим розумній селянці. Бабуся бачить зло життя – бідність, несправедливість, темноту народу, розуміє важливість освіти і жалкує, що воно не доступне простим людям. Їх солідарність, братську підтримку вона вважає основою нормальних людських взаємин.

В мріях бабусі про народне щастя завжди звучить надія на молоде покоління. В повісті воно представлене її внуками. Діти надають повноту картині життя і ніби з’єднують теперішнє з майбутнім. Непосидючий Ян, наївний Вільям, пухленька Аделка викликають добру посмішку читача своєю чарівністю. Але образ старшої внучки – Берунки, якому бабуся придала немало автобіографічних рис, глибоко хвилює. В романі тонко показано, як бабуся вклала в душу дівчинки багато того, що було дорогим для неї самої.

Часто бачиш їх разом, бабусю і внучку, на фоні прекрасних картин рідної природи. Їм обом дорогими є гори і долини, ліси, луки і поля Чехії, то осяяні яскравим сонячним світлом сонячного дня, ароматними квітами і травами, то припорошені першим снігом. Поетичні образи викликають і чудові літні вечори, «коли небо ясне, а зірки гаряче пламеніють», і солодка чарівність святоянської ночі, і прозора чистота ранку з багатоголосим птичим хором. У єдине ціле із земними пейзажами зливаються хмари, дивні за формами, розмальовані всіма фарбами, виблискуючи всіма відтінками. Ця могутня панорама народжує глибокі думки про батьківщину і натхненні слова про її майбутнє.

«- Ох, бабусю, мені іноді так страшно буває, що і сказати не можу; адже і ви б не хотіли, щоб чеську землю рознесли на копитах по світу», - під впливом гострого почуття батьківщини, що пробудилося в ній картиною рідної землі, говорить Берунка.

Програмою всього її майбутнього життя звучать у відповідь слова бабусі «Любіть чеську землю більше всього на світі, любіть її як мати рідну! Старанно працюйте, будьте для неї гарними дітьми, і те чого ви боїтесь, не збудеться».

Безтурботне життя в замку, який відвідує бабуся, стає контрастним фоном, що відтіняє повсякденну працю селян, їх сильні характери. Як стверджує письменниця, спілкування княгині з бабусею має на неї позитивний вплив, вона стає добрішою, допомагає людям, для неї відкривається новий світ простої людини. Ідеалістична кінцівка повісті – це данина утопічним поглядам, але це не знижує впливу реалістичного образу простої селянської жінки. Ян Мукаржовський писав, що Нємцова відобразила в бабусі не світ, що ніколи не повернеться, а навпаки, живий приклад для сучасності.

Повість так насичена подіями, образами, думками, що кожна її сторінка викликає величезну кількість асоціацій і надає матеріал для роздумів. «Я знову і знову перечитую «Бабусю», хоча вже давно знаю в ній кожне слово, - пише академік Неєдли. – І все ж таки кожен раз, коли я звертаюсь до неї, збагачений новим життєвим досвідом, вона відкриває мені нову красу, нову правду, нову мудрість».

ЛІТЕРАТУРА История южных и западных славян: В 2 т. Москва, 1996. Т. 1. Костюшко Й. Й. Аграрная реформа 1848 г. в Австрии. Москва, 1993. Краткаяистория Чехословакии. Москва, 1988. Кузьмин М. Н. Школа и образований в Чехословакии (конец XVIII — 30-е гг.XX ст.). Москва, 1971. Мыльников А. С. Павел Шафарик, выдающийся учений-славист. Москва;Ленинград,1963. Мыльников А. С. Иозеф Юнгман и его время. Москва, 1973. Мыльников А. С. Эпоха просвещения в чешских землях. Идеология,национальное самосознание, культура. Москва, 1977. Мыльников А. С. Культура чешского Возрождения. Москва, 1982. Татова Л. Н. Чешская культура первой половины XIX в. Москва, 1991.

Дата добавления: 2015-08-03