Читайте также:
|
|
Божена Нємцова народилася в родині прислуги герцогині Саган, дитинство її пройшло в селі, в Ратиборжицях, які описані в кращому творі «Бабуся» (1855). Народні традиції, казки, що були переказані бабусею, залишили глибокий слід в душі майбутньої письменниці, пробудили любов до народної творчості. ЇЇ чоловік, чиновник, по обов’язку служби часто змінював місце проживання. В різних частина Чехії та Словаччини вона збирала казки та легенди. З 1845 по 1847 окремими записами – їх було сім – виходили її «Народні казки та повісті», що були написані на основі фольклорного матеріалу і разом з тим такі незвичайні та оригінальні, що відразу звертали на себе увагу. Але реакційний критик Я.Малий побачив порушення народної традиції в реалістичних сценах із життя села і радив письменниці спробувати свої сили на іншому ґрунті. Як відповідь з’явилася рецензія Гавлічка Боровського, який, навпаки, закликав автора продовжувати писати і, даючи детальний аналіз тексту, говорив: «Нам ці казки серед великої кількості однотипних і нудних розповідей здаються оазисом в Сахарі». Гавлічек, Тил і Сабіна відмітили їх художню своєрідність. В цей час Нємцова листується з Челаковським та Ербеном, радячись з ними при відборі фольклорного матеріалу. Крім повістей і казок вона створює етнографічні, художні і публіцистичні літературні проби, цим освітлюючи життя простого народу.
Вже будучи відомою письменницею, Нємцова продовжує свою освіту. Вона закінчила лише початкову школу і її було потрібно вдосконалювати знання в області літератури, історії, філософії. Для неї, відомий в ті часи чеський філософ-ідеаліст священик Франтішек Матоуш Клацель (1808-1882) публікував відкриті листи про основи соціалізму, знайомлячи з вченням соціалістів-утопістів. Це і виконало великий вплив на ідейну концепцію повістей Нємцової з їх ідеалістичними завершеннями. Письменниця вступила до спільноти «Моравські брати», що було організоване 1848 р. в Празі Клацелем.
Дружба з Сабіною, Фрічем – в ті часи помітними лідерами робочого рух, а пізніше співпраця з Нерудою визначила коло зацікавлень Нємцової. В доносах таємній поліції йшла річ про те, що письменниця брала участь в демонстраціях 1848 року. Неприятелі доказували Гавлічку що вона «жінка непристойна», тому що «дружить з грубими робочими». На прохання Сабіни в 1848 р. Нємцова написала для журналу «Чеська бджола» статтю «Селянська політика» про святкування щойно прийнятої конституції. Замість радісного прославлення конституційних «свобод», яке звучало в відзивах багатьох пражан, із Доможліц прийшов опис безнадійного положення бідняків: їм навіть не було за що купити свічки – околоточний наказав освітити вікна і грозив вибити скло у випадку відмови від «прославлення конституції». Діалог двох робітників як найточніше передає їх відношення до свободи, яка не принесе їм ні хліба, ні роботи.
І все ж таки тоді письменниця ще вірила, що до рівноправства можна прийти, перевиховавши господ, розповідаючи їм про тяжке життя простого народ, про його чесність і трудолюбств,закликаючи допомогти бідним. Вона вважала добропорядності і патріотизму пани повинні навчитися у селян.
Нємцова мріяла про таке суспільство, де всіх людей будуть називати «єдиним ім’ям - людина», її бачилася держава рівних,де все буде основане на дійсно гуманних відносинах між людьми. Погляди Нємцової утопічні. Їй уявлялося можливим досягти соціальної рівності завдяки зближенню освічених верхів з простим народом і широкому просвітництву народу, з допомогою морального удосконалення кращої частини буржуа, дворянства, на стороні яких не лише багатство, а й культура та знання. Ці утопічні прагнення визначили зміст та ідейне напрямлення основних творів Божени Нємцової. Звідси і морально повчаючі тенденції, сентиментальність і обов’язково щасливі кінцівки її творів, що, звичайно ж, відображалося і на особливостях композиції і на розвиток характерів. Фучик називає Божену Нємцову «революціонеркою слова» за повнокровну, багату, близьку до народної мову, вільну від стилістичних стандартів її часу.
Творчість Божени Нємцової чеська література завоювала багато позицій реалістичного мистецтва. Наступні покоління чеських письменників вчились у Нємцової майстерності типізації, мистецтву створення народних характерів і широких картин життя, що вміщали в собі художні узагальнення великого пізнавального смислу. Глибоко національні по духу, сяючі перлинами яскравої народної мови, населені образами простих людей, твори Нємцової мають значення класичного зразку. На протязі століття захоплюють вони читача тією правдою і поетичністю, з якою розкрита в них душа народу, вони виховують гарячу любов до батьківщини, вселяють віру в силу народу, гуманізм.
Дата добавления: 2015-08-03; просмотров: 154 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Реалістичні тенденції в чеській літературі доби національного відродження. | | | Повість «Бабуся». Історія написання, композиція, поетика, образи. |