Читайте также:
|
Великим завоюванням чеської літератури на шляху до реалізму у створенні соціально-побутової прози, в розкритті психології селянства, у формуванні реалістичних людських характерів була творчість Божени Нємцової. Центральний твір письменниці – повість «Бабуся».
Задум «Бабусі» відноситься до самого початку 50-их років. Переконавшись, якою слабкою стала позиція багатьох буржуазних діячів, Нємцова в пошуку сил, спроможних відродити Чехію до нового життя, звертається до народу. Так, виникає в її творчій уяві образ патріотки-селянки, прототипом якого стала рідна бабуся письменниці – Магдалена Новотна, що була досить ідеалізована.
Спогади про дитинство виливаються під пером Нємцової в картини більшого художнього узагальнення. В цьому творі створений ліричний і разом з тим могутній образ Чехії, яскраво показаний чеський народ. В похмуру годину переслідування всього чеського ця повість прозвучала закликом любові до батьківщини.
Повість була написана в тяжкий час життя письменниці після смерті сина.
Щодо композиції повісті, то «Бабусю» можна умовно поділити на дві частини. Перша частина включає в себе історію і головні події з життя. Починається все з приїзду бабусі в Стару білильню до своєї дочки Терези і до внуків – Берунки, Аделки, Яна і Вільєма. Всі бабусю одразу полюбили. Її добре серце відчули навіть собаки Султан і Тирлем. Бабуся стала для дітей вихователькою, вчителькою і нянькою. Вона розповідає їм казки, навчає їх народним звичаям і любові до праці та до всього живого. Поступово стає товаришем всіх сусідів, які часто ходять до неї в гості та «за порадою». Найчастіше її навідує мисливець і млинар зі своїми сім’ями. Також бабуся допомогла одружитися вчителю малювання.
Друга частина більше нагадує опис народних звичаїв. Бабуся знає багато історій про долі сільських жителів. Найбільше її турбує тяжкий перебіг подій в житті божевільної Вікторки. Коли бабуся померла, люди не могли уявити собі життя без такої добросердечної, лагідної і мудрої бабусі, і тому не було жодного, хто б не оплакував її смерть. Похороном і словами графині Заганської «Щаслива жінка!» закінчується книга.
Події описані в книзі відносяться приблизно до 1830 року, за часів правління Йозефа ІІ.
Унікальною і незвичайною для літератури тих часів є мова повісті. Мова написання є народною для всіх, але різною для кожного. Наприклад мова набожних людей (бабуся), звичайна народна мова (дочка Тереза), не літературна мова з вульгарними чоловічими фразами (мисливець і млинар) – само собою зрозуміло, що це було їм властиво.
Головним героєм є бабуся – ідеалізована особа, а отже була мудрою, доброю, харизматичною і люблячою. Берунка – це найстарша з внуків (їй приблизно 10 років), прототипом якої була власне сама Божена Нємцова. Ян і Вільям – сини Терези, розбещені хлопці, Аделка – наймолодша серед дітей.
Окрім членів родини в повісті існують і інші герої, як, наприклад, герцогиня Заганська, яка є ще однією ідеалізованою особою, так як ніколи б не цікавилася і не турбувалася про бабусю коли була б звичайною герцогинею, яка нездібна зрозуміти набожність і цінності звичайних людей. Також потрібно назвати Мілу, Вікторку, Гортензію і Кріслу, що підіймали у творі тему кохання і яким допомагала бабуся. І низка образів, що уособлюють різні види ремесла, людської праці цього прошарку суспільства (млинар, мисливець та інші).
Дата добавления: 2015-08-03; просмотров: 81 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Творча діяльність Божени Нємцової як неоціненний внесок в історію чеської літератури. | | | Поєднання та співіснування романтичного та реалістичного художніх стилів у повісті «Бабуся» Божени Нємцової. |