Фактори та напрямки підвищення економічної безпеки малого та середнього бізнесу

Насамперед, слід зазначити, що під факторами розуміють умови здійснення господарських процесів і причини, що впливають на ці процеси. Фактори взаємозалежні між собою і впливають на результати діяльності середнього та малого бізнесу в різних напрямках: одні позитивно, інші – негативно.

За структурою виникнення фактори економічної безпеки малого та середнього бізнесу поділяються на внутрішні і зовнішні. Зовнішні стосовно підприємства, на які воно не може впливати або цей вплив може бути незначним (ендогенні). Міжнародні фактори складаються під впливом причин загальноекономічного характеру (економічна циклічність розвитку ведучих країн; стан світової господарської системи, що характеризується політикою міжнародних банків), стабільність міжнародної торгівлі, що залежить у свою чергу від укладання міжурядових договорів і угод. Прикладом можуть бути договір про створення зон вільного підприємництва, прикордонної торгівлі, митних тарифах і мито. Стабільність міжнародної конкуренції: збільшення частки ринку фірм-конкурентів через більш високі технології або більш дешевої праці. До національних факторів, що спричиняють досить відчутний вплив на фінансовий стан кожного суб'єкта, можуть бути перераховані причини політичного, економіко-демографічного, психографічного (культурного) і науково-технічного характеру. Так, політична стабільність і спрямованість внутрішньої політики держави, реалізовані через право, виражаються у відношенні до підприємницької діяльності і принципах державного регулювання економіки (заборонний чи стимулюючий характер), до форм власності (її приватизація чи націоналізація, принципи земельної політики), заходам для захисту прав споживачів і підприємців (захист конкуренції, обмеження монополізму і т.д.). Усе це акумулюється в законодавчих нормах, актах, що і визначають діяльність підприємств.

Економіко-демографічні фактори характеризуються розміром і структурою потреб, а при відомих економічних передумовах – платоспроможним попитом населення. До них можна віднести рівень доходів і нагромаджень населення, тобто купівельну спроможність, рівень цін, можливість одержання кредиту, що істотно впливають на підприємницьку активність; фазу економічного циклу, у якій знаходиться національна економіка. Падіння попиту, наприклад, характерне для відповідної фази економічного розвитку, приводить до загострення конкуренції, чи руйнуванню поглинанню збанкрутілого підприємства. Фактори психографічного характеру виявляються в звичках і нормах споживання, перевазі до одним товарів і негативному відношенні до іншим.

Рівень розвитку науки і техніки визначає всі складові процесу виробництва товару і його конкурентоспроможність. Зміни в технології виробництва, вироблені підприємством для забезпечення конкурентних переваг, вимагають, як правило, значних капітальних вкладень і можуть протягом якогось досить тривалого періоду негативно боротися на прибутковості підприємстві, у тому числі і внаслідок невдач при впровадженні нової технології. Може негативно позначитися на прибутковості і зменшенні обсягу продажів продукції підприємства внаслідок прояву на ринку по більш низьких цінах товарів інших фірм, у виробництві яких використовується більш прогресивна технологія, що забезпечує менші виробничі витрати.

Зовнішні умови діяльності підприємства відбивають економічну ситуацію в країні і за рубежем, в окремих регіонах, на галузевих ринках. Найважливішими з зовнішніх умов господарювання підприємств є розмір податкових ставок, рівень відсотка за кредити, ступінь монополізації галузі, рівень розвитку ринкових відносин і ринкових структур, стан ринку праці, інвестиційна активність підприємства.

До внутрішніх факторів відносяться ті, що безпосередньо залежати від форм, методів та організації роботи на самому підприємстві (ендогенні). До пріоритетної групи факторів належать високі темпи інфляції. Незважаючи на деяке уповільнення її темпів останнім часом, постійні інфляційні чекання аж ніяк не сприяють реалізації підприємствами стратегічних цілей. Сполучені з недостатньо гнучкої, а часто руйнівною податковою системою держави, кредитною політикою, високі для кінцевого споживача ціни стимулюють не розширення виробництва, а його скорочення. Високі ціни, призначувані підприємствами на продукцію, часто мають причиною не стільки їхню необґрунтовану цінову політику, скільки зовнішні ціноутворюючі фактори. А це веде, у свою чергу, до падіння конкурентоспроможність товарів і зниженню споживчого попиту.

Наслідок тих чи інших негативних факторів можна передбачати, а виходить, вчасно ужити відповідних заходів до їхнього чи усунення ослабленню, якщо постійно відслідковувати ознаки можливого погіршення фінансового стану підприємства. Ці ознаки, зрозуміло, не мають абсолютної сили і повинні розглядатися в сукупності з іншими показниками господарської діяльності. Вони – привід до ретельного дослідження фінансового стану з боку як керівників і акціонерів, так і замовників і кредиторів. Одним з явно насторожують ознак погіршення фінансової заможності можуть бути зміни в статтях балансу з боку як пасиву, так і активу, чи збільшення зменшення балансових сум, різкі зміни в структурі балансу. Наприклад, безумовно негативна ознака – зменшення коштів на розрахункових рахунках підприємства. Однак різке збільшення коштів також свідчить про несприятливі тенденції, тому що може вказувати на неефективну інвестиційну програму підприємства. Для оцінки тенденцій важливі дані про запаси сировини і матеріалів, готової продукції, зв'язуванні засобів у незавершеному виробництві. І в цьому випадку звертає на себе увага не тільки різке збільшення запасів, що нерідко означає затоварення, але і різке їхнє зниження, що свідчить, як правило, про збої, неритмічність і нерівномірність виробництва і постачання, що мають наслідком невиконання зобов'язань по взаємних постачання. Таким чином, внутрішні чинники які впливають на фінансове становище підприємства можна поділити на якісні і кількісні. До якісних належать: мета, галузь діяльності, традиції репутація та імідж, форма власності, організаційна структура управління, організація системи управління, форма спеціалізації, концентрація виробництва, диверсифікація виробництва, прогресивність засобів і методів виробництва, прогресивність засобів і методів виробництва, рівень виробничих запасів.

До кількісних належать: кваліфікований склад керівництва і персоналу, доля ринку і стадія життєвого циклу, інноваційна діяльність, адаптивність фірми, тривалість виробничого циклу, рівень виробничих запасів, структура балансу, платоспроможність, ліквідність, співвідношення власних і залучених засобів, вартість капіталу, структура майна, інвестиційна привабливість, доход на акцію, рівень прибутковості та рентабельності.

Організація економічної безпеки малого та середнього бізнесу залежить від того, наскільки ефективно воно здатне уникнути можливих загроз зовнішнього і внутрішнього середовища, основними напрямками підвищення економічної безпеки підприємства по кожній з складових:

1. Фінансова складова - досягнення найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів. Вона є провідною й вирішальною, оскільки за ринкових умов господарювання фінанси є «двигуном» будь-якої економічної системи. Важливою передумовою охорони фінансової складової економічної безпеки є планування комплексу необхідних заходів та оперативна реалізація запланованих дій у процесі здійснення тим чи іншим суб'єктом господарювання фінансово-економічної діяльності.

2. Інтелектуальна та кадрова складові - розвиток інтелектуального потенціалу підприємства, ефективне управління персоналом. Належний рівень економічної безпеки у великій мірі залежить від складу кадрів, їхнього інтелекту та професіоналізму. Охорона інтелектуальної та кадрової складових економічної безпеки охоплює два основних напрями діяльності суб'єкта господарювання: перший це орієнтація на роботу з персоналом підприємства та підвищення ефективності діяльності всіх категорій персоналу; другий - націленість на збереження й розвиток інтелектуального потенціалу, тобто сукупності прав на інтелектуальну власність або на її використання та на поповнення знань і професійного досвіду працівників підприємства.

3. Техніко-технологічна складова - рівень застосування технологій, що відповідають сучасним світовим аналогам щодо оптимізації витрат ресурсів.

На першому етапі її реалізації здійснюється аналіз ринку технологій стосовно виробництва продукції аналогічного профілю певного підприємства; аналіз інформації щодо особливостей технологічних процесів на підприємствах, які виготовляють аналогічну продукцію; аналіз науково-технічної інформації щодо нових розробок у певній галузі, а також технологій, спроможних здійснити інтервенцію на галузевий технологічний ринок.

На другому етапі здійснюється аналіз конкретних технологічних процесів і пошук внутрішніх резервів поліпшення використовуваних технологій.

Третій етап - це аналіз товарних ринків за профілем продукції, що виготовляється підприємством, та ринків товарів-замінників (оцінка перспектив розвитку ринків продукції підприємств; прогнозування можливої специфіки необхідних технологічних процесів для впуску конкурентоспроможної продукції). Четвертий етап - розробка технологічної стратегії розвитку виробництва, яка включає: перспективні товари, асортимент і номенклатуру; нову технологію для виробництва перспективних товарних позицій; форми фінансування власних розробок або придбання патентів і необхідного устаткування на ринку; розробку плану технологічного розвитку підприємства (альтернативний варіант, строк і обсяги фінансування, відповідальні виконавці).

П'ятий етап - реалізація програми технологічного розвитку підприємства в процесі здійснення виробничо-господарської програми.

Шостий етап - завершальний. Аналізуються результати практичної реалізації заходів щодо охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки на підставі спеціальної карти розрахунків ефективності таких заходів. У цій карті зазначають: розмір можливих збитків від негативних впливів; витрати на реалізацію заходів для відвернення можливої шкоди і забезпечення техніко-технологічної безпеки підприємства; можливе значення окремого функціонального критерію ефективності заходів, що здійснюються для охорони цієї складової економічної безпеки; функціональні підрозділи підприємства, які є відповідальними за реалізацію пропонованого комплексу заходів.

4. Політико-правова складова - правове забезпечення діяльності підприємства і дотримання чинного законодавства. Охорона політико-правової складової економічної безпеки здійснюється за схемою, яка охоплює наступні елементи: аналіз загроз негативних впливів; оцінка поточного рівня забезпечення; планування комплексу заходів, спрямованих на підвищення цього рівня; здійснення ресурсного планування; планування роботи відповідних функціональних підрозділів підприємства (організації); оперативна реалізація запропонованого комплексу заходів щодо організації належного рівня безпеки.

5. Інформаційна складова - інформаційно-аналітичне забезпечення усієї діяльності підприємства.Належні служби підприємства (організації) виконують певні функції, які в сукупності характеризують процес створення та захисту інформаційної складової економічної безпеки. До таких належать: збирання всіх видів інформації, що має відношення до діяльності того чи того суб'єкта господарювання (інформації щодо всіх видів ринків; інформації, що характеризує політичні події й тенденції макроекономічного розвитку світової та національної економік; корисну науково-технічну інформацію); аналіз одержуваної інформації з обов'язковим дотриманням загальноприйнятих принципів (систематизації, безперервності надходження, усебічного характеру аналітичних процесів) і методів (локальних із специфічних проблем, загальнокорпоративних) організації робіт; прогнозування тенденцій розвитку науково-технологічних, економічних і політичних процесів на підприємстві (в організації), в країні та у світі стосовно конкретної сфери бізнесу (діяльності), а також показників, яких необхідно досягти суб'єкту господарювання (наприклад, фінансові прогнози, прогнози об'єктів виробництва й технологічного розвитку); оцінка рівня економічної безпеки за всіма складовими та в цілому, розробка рекомендацій для підвищення цього рівня на конкретному суб'єкті господарювання; інші види діяльності з розробки інформаційної складової економічної безпеки (зв'язок із громадськістю, формування сприятливого іміджу фірми, захист конфіденційної інформації).

6. Екологічна складова - мінімізація забруднення довкілля. Ця складова має гарантувати безпеку суспільству від суб'єктів господарювання, що здійснюють виробничо-комерційну діяльність. З цією метою товаровиробник повинен ретельно дотримуватись національних норм мінімально допустимого вмісту шкідливих речовин, що потрапляють у навколишнє середовище, та екологічних параметрів продукції, яка виготовляється. План забезпечення екологічної складової є частиною загальної антикризової програми і економічної безпеки підприємства.

7. Силова складова - забезпечення фізичної безпеки працівників підприємства і збереження його майна. Вона має забезпечити фізичну і моральну безпеку співробітників; гарантувати безпеку майна та капіталу підприємства; гарантувати безпеку інформаційного середовища підприємства; забезпечити сприятливе зовнішнє середовище бізнесу.

Дата добавления: 2015-08-10