Осложнения АВ-блокад

Осложнения при атриовентрикулярных блокадах в основном обусловлены выраженным замедлением ритма, развивающимся на фоне органического поражения сердца.

Наиболее часто течение АВ-блокад сопровождается появлением или усугублением хронической сердечной недостаточности и развитием эктопических аритмий, в том числе, желудочковой тахикардии.

Течение полной атриовентрикулярной блокады может осложниться развитием приступов Морганьи-Адамса-Стокса, связанных с гипоксией мозга в результате брадикардии. Началу приступа может предшествовать ощущение жара в голове, приступы слабости и головокружения; во время приступа пациент бледнеет, затем развивается цианоз и потеря сознания. В этот момент пациенту может потребоваться проведение непрямого массажа сердца и ИВЛ, так как длительная асистолия или присоединение желудочковых аритмий повышает вероятность внезапной сердечной смерти.

Многократные эпизоды потери сознания у пациентов старческого возраста могут привести к развитию или усугублению интеллектуально-мнестических нарушений.

Реже при АВ-блокадах возможно развитие аритмогенного кардиогенного шока, чаще у пациентов с инфарктом миокарда.

В условиях недостаточности кровоснабжения при АВ-блокадах иногда наблюдаются явления сердечно-сосудистой недостаточности (коллапс, обмороки), обострение ишемической болезни сердца, заболеваний почек.

6Синдром слабкості синусового вузла 225. Синдром слабості синусового вузла. Покази до хірургічного лікування.
Ослаблення ф-ції синусового вузла при ІМ, міокардити, хрон ІХС, кардіоміопатії, інтоксикації кардіологічними ліками, чергування бради- і тахікардії, ектопічна тахікардія, блокади, тріпотіння, зумовлені раптовими змінами в частоті серцевих скорочень, переходом від одного ритму до іншого.
Покази до оперативного лікування (імплантація водія ритму): - зупинка синусового вузлів
- с-м бради-тахіаритмії з с-мом Морганьї-Едем-Стокса.

Синдром слабкості синусового вузла - ослаблення або припинення автоматизму синусового вузла як водія ритму унаслідок його поразки каким-ілі патологічним процесом. Характеризується чергуванням періодів брадикардії і тахікардії, виникає із-за зменшення кількості спеціалізованих кліток в синусовому вузлі, проліферації сполучної тканини.

Причини синдрому слабкості синусового вузла

Може бути обумовлений ішемією області вузла (не не часто при інфаркті міокарду, особливо заднедіафрагмальном, як скороминуще або стійке ускладнення), кардіосклерозом (атеросклерозним, постміокардітічеським, особливо надалі дифтерія), міокардитом, кардіоміопатією, також інфільтративними поразками міокарду. Синдром слабкості синусового вузла може бути також проявом природженої особості провідної системи. Процес, що зумовив виникнення синдрому слабкості синусового вузла, іноді розповсюджується і на інші відрізки провідної системи.

Різновиди синдрому слабкості синусового вузла

Заболіваніє об'єднує щонайменше три основні клінічні угрупування:

Слабкість синусового вузла органічної природи.

Регуляторна (вагусна) слабкість синусового вузла.

Лікарська (токсична) слабкість синусового вузла.

Основні симптоми синдрому слабкості синусового вузла

Основними проявами синдрому слабкості синусового вузла є стійка синусова брадикардія або синоаурікулярная блокада що поєднуються з ектопічними аритміями.

Хворі, у яких виявляється цей синдром, можуть скаржитися на слабкість, запаморочення, серцебиття і "перебої" у серці. Рідше наголошуються напади втрати свідомості.

Лікування синдрому слабкості синусового вузла

Багато хворих не потребують лікування. При важких клінічних симптомах основним методом лікування служить установка постійних кардіостимуляторів.

7Электрокардиостимуля́тор (ЭКС; иску́сственный води́тель ри́тма (ИВР)) — медицинский прибор, предназначенный для воздействия на ритм сердца. Основной задачей кардиостимулятора (водителя ритма) является поддержание или навязывание частоты сердечных сокращений пациенту, у которого сердце бьётся недостаточно часто, или имеется электрофизиологическое разобщение между предсердиями и желудочками (атриовентрикулярная блокада). Также имеются специальные (диагностические) наружные кардиостимуляторы для проведения нагрузочных функциональных проб

Кардіостимуляція підрозділяється на тимчасову і постійну. Тимчасова кардіостимуляція є мірою ургентної допомоги хворому і здійснюється шляхом підключення серця хворого до зовнішнього джерела генерації імпульсів з імплантацією тимчасового ендокардіального електрода. Така стимуляція не забезпечує активного рухового режиму хворого і є тимчасовою мірою до імплантації пацієнту постійного електрокардіостимулятора.

228. Покази до тимчасовоі кардіостимуляціі.
Абсолютні покази:
- приступи М-Е-С
- зменш. ЧСС менше 50 за хв
- часто блокада ІІ або ІІІ ст
- часта екстасистоліярізного походження
- профілактика пароксизмальної тахікардії, миготіння
- необхідність проведення сповільненої і почащеної ЕКС передсердь, шлуночків, швидкої ЕКС шлуночків, при суправентрикулярних тахікардіях

Постійний електрокардіостимулятор (ЕКС) являє собою комбінований апарат, що складається з електронного пристрою і джерела живлення великої ємності, поміщених у герметичний металевий корпус. Маса сучасних ЕКС складає 20–40 г, об’єм не перевищує 10-20 см3, що дозволяє вживляти його в тіло хворого. Цей мініатюрний комп'ютер із джерелом безперебійного живлення здійснює постійний контроль за роботою серця, посилаючи електричні імпульси до міокарда і сприймаючи власну електричну активність серця. Контакт ЕКС із міокардом здійснюється за допомогою спеціальних електродів, один кінець яких приєднується до стимулятора, а другий встановлюється в порожнинах серця, іноді вживлюється в міокард або підшивається до епікарда 296. Покази до імплантаціі постійних кардіостимуляторів.
1. Набута, симптоматична, хронічна чи періодична повна A-V блокада.
2. Уроджена повна A-V блокада із значною брадикардією або симптомами, що зумовлені брадикардією.
3. Симптоматична розвинута A-V блокада II ступеня.
4. Біфасцикулярна або трифасцикулярна блокада з A-V блокадою II ступеня типу Мобітц-II, навіть без симптомів, що зумовлені брадикардією.
5. Симптоматична (нездужання, судоми, запаморочення чи втрата орієнтації) синусова брадикардія (зв'язок симптомів із брадикардією має обов'язково документуватися).
6. Дисфункція синусового вузла, що включає синдром брадитахікардії, синоатріальне блокування й зупинку синусового вузла.
7. Потенційно небезпечна для життя шлуночкова аритмія, що виникає внаслідок брадикардії.
8. Безсимптомна надбана повна A-V блокада (постійна чи інтермітуюча) із шлуночковим ритмом, меншим 40 за 1 хвилину; безсимптомна A-V блокада II ступеня.

В даний час показання до імплантації ЕКС розділені на три групи: А - імплантація необхідна, В - імплантація бажана, С - імплантація не бажана. Стосовно до синдрому слабкості синусового вузла, хворі з його наявністю потрапляють вгрупу В, а якщо у хворого присутній клініка (синдром МАС), то він потрапляє в групу показань до імплантації А. До постановки ЕКС необхідно оцінити стан АВ проведення у хворого (черезстравохідної електрофізіологічне дослідження). Наявність порушеного АВ проведення говорить про необхідність імплантації двокамерному системи стимуляції. При збереженому АВ проведенні проводять стимуляцію передсердь. Імплантація однокамерних ЕКС зі стимуляцією шлуночків при синдромі слабкості синусового вузлане бажана. Кращими є імплантація фізіологічних ЕКС (частотно-адаптивних, тобто збільшують ЧСС при фізичної активності) з біполярними внутрішньосерцевих електродами. У разі синдрому тахі-бради передсердних електрод доцільно встановлювати в Атріосептальний (для профілактики пароксизмів тахікардії) і в ході програмування встановлювати трохи більшу частоту стимуляції (75 - 80 в хв).

Дата добавления: 2015-07-25