Масова та елітарна культура

Відносне розшарування культури на «культуру усіх» і «культуру обраних» існувало завжди. Навіть в первісні часи шамани й жерці складали культурну еліту, володіючи особливими пізнаннями, які виходили за межі загальноплемінної культури. З появою писемності виникло розрізнення між елітарною культурою освічених людей і фольклорною народною. У ХХ ст. це розрізнення отримало форму елітарної й масової культури.

Елітарна (франц. - відбірний, найкращий) культура зорієнтована на сприйняття елітою як кращої частини суспільства. Вона включає образотворчі види мистецтва, літературу, музику і призначена для вищих прошарків суспільства.

Об’єм інформації, що міститься в сучасних наукових виданнях, надзвичайно важкий зміст сучасного мистецтва, складність сприймання, вимагають певних розумових зусиль і відповідного рівня знань. Не маючи ніяких знань у галузі історії, мистецтва, естетики, літературознавства, культурології, важко у повній мірі оцінити багато видатних шедеврів літератури. Наприклад, Джойса, Гессена, Боргеса, Хаколі – поетів-символістів; музики – Стравінського, Малера, Шнітке, Дебюсі; живопису класичного і модерного, кіно – Тарковського чи Сакурова. Висока культура стала спеціалізованою. Час енциклопедично освічених універсалів, відчуваючих себе як вдома в усіх сферах культури, пройшов. У кожній галузі культури тепер є своя, порівняно нечисельна еліта.

Для масової культури характерним є загальнодоступність, легкість сприймання, спрощеність, розважальність. Її світ багатоликий: пригодницька і детективна література, любовна лірика, кінематографія з бійками, вампірами, вбивцями, еротикою, поп-музика, рок, реп, популярні нариси про наукові, навколонаукові і псевдонаукові справи, зразки техніки, сенсаційні новини, реклама, спорт, містика…. Масова культура не вимагає від людини ні знань, ні роздумів. Навпаки, під її впливом вона деградує. Бо її знання спираються на безпосередні емоційні реакції. Тому не дивно, що вона звертається до древніх міфів з їх ірраціонально-емоційним настроєм і створенням нових міфів, що сприймаються також безпосередньо – не розумом, а серцем (чаклунство, астрологія, гадання, віра в чудеса, расистські, націонал-соціалістичні, більшовицькі утопії).

У масовій культурі протистоять дві тенденції. Одна спирається на примітивні відчуття й бажання майже до біологічних інстинктів (секс, агресія), і у своєму крайньому відображенні породжує контркультуру і антикультуру войовничо-вульгарну та ворожу до існуючих у світі порядків загалом. Інша з урахуванням властивого простим людям бажання підвищити свій соціальний статус і освітній рівень (популяризація науки, комікси із стислим викладенням сюжетів творів класичної літератури тощо). До кінця ХХ ст. друга тенденція помітно посилилася і культурологи стали казати про зростання
мідкультури – культури середнього рівня. Проте розрізнення між масовою та елітарною культурою так само залишається гострою проблемою.

Запитання для самоконтролю:

1. Назвіть загальні риси сучасної культури.

2. Охарактеризуйте сучасну матеріальну культуру.

3. Розкрийте основні складові сучасної духовної культури.

4. Проаналізуйте стан мистецтва ХХ ст.

5. Поясніть причини виникнення і сутність модернізму.

Що таке масова і елітарна культура?

Теми рефератів:

Сучасна матеріальна культура.

Духовна культура ХХ ст.

Інформаційна культура.

Сучасне класичне мистецтво.

Глобальні проблеми людства.

Історія виникнення модернізму.

Еволюція модернізму.

Масова та елітарна культура.

Літературні джерела:

Ивбулис В.Я. Модернизм и постмодернизм.- М.,1988.

Куликов И. Философия и искусство модернизма.- М.,1989.

Полевой В. ХХ век: изобразительное искусство и архитектура стран и народов мира.- М.,1998.

Самосознание европейской культуры ХХ века.- М.,1991.

Дата добавления: 2015-07-25