Усна народна творчість. З-поміж усно-поетичних творів, зокрема історичних пісень і балад

На ХVI – ХVII ст. випав розквіт українського епосу – дум, балад, історичних пісень, якими український народ відгукувався на нові умови свого історичного розвитку. Українці відгукувалися піснею і на буденні клопоти, родинні радощі й негаразди. Розвивалися жанри родинно-побутової, ліричної, жартівливої пісні.

З-поміж усно-поетичних творів, зокрема історичних пісень і балад, думи відрізняються значно більшим обсягом, своєрідними віршовою та музичною формами. Найдавніші думи виникли в ХIV – ХV ст. У них відображені тяжкі лиха і злигодні українського народу, турецько-татарська навала, страшні руйнування міст і жорстоке плюндрування сіл, знищення і масове захоплення в полон українців. Розповідають думи і про гірку долю невільників. Інший цикл дум присвячений звитяжній боротьбі козацтва проти завойовників. Творцями й виконавцями дум та історичних пісень були кобзарі, бандуристи, лірники.

Література.

Під впливом ідей гуманізму і Реформації українське письменство ХVI – ХVII ст. дедалі ширше використовувало мистецькі засоби фольклору. Водночас книжні традиції проникали в усну народну творчість. Такий взаємовплив пожвавив розвиток української літератури, збагатив її новими жанрами й формами, сприяв розвитку літературних родів, зокрема драми і лірики.

Іншою важливою особливістю розвитку української літератури була поява латино- і польськомовних творів. Так, латиномовна і польськомовна українська поезія була здебільшого світською за змістом і ґрунтувалася на мистецьких законах європейського Відродження. З-поміж латиномовних українських поетів великої слави зажив Себастіян Кленович. Вельми шанували в Європі письменника, публіциста, оратора Станіслава Оріховського.

Суспільно-політичні події тих часів зумовили появу полемічної літератури – публіцистичні твори, що стосувалися церковно-релігійного життя й зокрема проблеми унії православної і католицької церков. Полемічні трактати писали представники різних таборів, що брали участь у суспільній полеміці.

Театр

У ХVI – перш. пол. ХVII ст. почала формуватися українська драматургія. Значних драматичних творів ще не було, хоча згадки про перші вистави датовано кінцем ХVI ст. На поч. ХVII ст. набула поширення так звана шкільна драма. У братських школах, Острозькій та Києво-Могилянській академіях викладали не лише правила складання віршів, а й закони декламації. Учні писали вірші, промови, а потім виголошували їх. Шкільні вистави присвячували найбільшим християнським святам – Різдву, Великодню, впливовим особам чи важливим подіям. Драма мала великий обсяг, тому глядачам давали перепочинок і час для роздумів. Так виникли інтермедії (від латинського – проміжний, середній), що ставилися в антрактах між діями спектаклю. Інтермедії писалися українською мовою на матеріалі народного побуту, тоді як шкільна драма – книжною і на релігійні теми.

У перш. пол. ХVII ст. розвинувся український мандрівний ляльковий театр – вертеп. Вертепна драма складалася з двох частин: драми про Ірода, що написана книжною українською мовою, та інтермедійної – кількох інтермедійних сцен живою (розмовною) українською мовою.

Дата добавления: 2015-07-25