Л.А.Лисиченко Структура мовної картини світу.

Концептуальна картина світу є підґрунтям мовної картини, од­нак ККС універсальніша і є спільною для народів з однаковим рівнем знань про світ, у той час як мова відображає досвід кожного народу і виявляє не тільки спільні знання, а й своєрідність бачення світу.

Як уже зазначалося, для мовної картини світу важливі три явища, тісно по­в'язані між собою: людина — світ — мова, хоч із погляду реальних відношень на першому місці мали б поставити світ як основу основ, на другому — людину як творця і носія мови, на третьому — власне мову. Проте для характеристики мовної картини світу з антропологічного погляду вихідною точкою є людина, яка пізнає незалежний від неї світ і створює засоби фіксації та передачі знань про нього іншим людям і для власного пізнання. Відповідно для побудови мов­ної картини світу ключовою є постать людини.

Отже, у мовознавстві розрізняють картину світу концептуальну і мовну. Першій як одиниці відповідають поняття, другій — значення слова. Однак для розуміння явищ і процесів, що відбуваються саме в мовній картині, як уже зазна­чалося, важливим є ще третій складник — домовна картина світу, уявлення про світ, що на противагу поняттям (навіть «наївним») не мають мовного виражен­ня, але є джерелом для нього. Цей аспект лежить на межі між лінгвістикою й психологією і як факт і фактор мовної картини світу особливо плідно опрацьо­вується в останні роки, хоч психологи звертали на нього увагу давно.

Наші вербально не виражені (домовні) уявлення створюють широкі можливості для різної інтерпретації знань про світ і зумовлюють різне членування його одиниць, різних мовних спо-собів вираження зв'язків і відношень між ними (згадаймо хоча б відмінності мов різних морфологічних та синтаксичних типів). Отже, для структури мовної картини світу важливе її перебування у тричленній парадигмі картин світу: домов­ної (психічної), концептуальної (логічної) та мовної — власне лінгвальної.

Ці три рівні парадигми, як уже зазначалося, перебивають у тісній взаємодії і впливають один на одного, на що звертав увагу ще В. фон Гумбольдт, наголошу­ючи, що мова не тільки відбиває і виражає дух народу, а й впливає на його формування.

Трьом рівням відповідають і три наукових терміни: концепт як до-мовне уявлення про явище, який супроводжується з свідомості численними ознаками й асоціаціями, поняття як мовно-логічна одиниця, що є наслідком узагальнення найсуттєвіших із погляду мовця рис концепту, що супроводжуєть­ся мовним вираженням, і значення слова, яке містить поняттєву основу й усклад­нюється ознаками (значеннєвий ореол), пов'язаними з свідомості носіїв мови з цим концептом та з внутрішньомовними зв'язками.

Термін «концепт» по-різно­му характеризується дослідниками: іноді його ототожнюють із поняттям як основою лексичного значення, іноді розглядають — як «основну ланку в мен­тальному світі людини». Виникає питання — з якими мовними явищами спів­відноситься концепт. Інколи його співвідносять із словом, інколи (Д. С. Лихачов) — із значенням, яке є, на думку вченого, «своєрідним алгебраїчним вираженням значення», яке людина «просто не встигає, а інколи не може, а інко­ли по-своєму інтерпретує його». Однак нам уявляється, що в даному випадку вчений схарактеризував саме концепт як психоментальну підоснову значення, а не саме значення. Через таку складність «значення» концепту він передається в мові не стільки окремим значенням слова, скільки певним лексико-семантичним мікрополем.

Питання про взаємодію мовної і домовної (психоментальної) картини світу має велике не лише теоретичне, а й практичне значення. Домовний рівень знан­ня може збагачуватися не тільки за рахунок безпосереднього спостереження, а й за рахунок знань, здобутих за допомогою мовних засобів. Ці знання не сприйма­ються безпосередньо з дійсності і мають численні особистісні й суспільні асо­ціації, пов'язані з особливостями розуміння тексту. Однак здобуті таким шля­хом знання все ж у свідомості асоціюються з певними ознаками й уявленнями, що існують у нас на домовному рівні. Ми, наприклад, ніколи не бачили баобаба, хіба що на малюнку в підручнику, але в нас складається про нього уявлення як про рослину дуже велику, громіздку, незугарну, і слово набуває для нас відпо­відних конотацій, що може відбиватися і в художньому тексті. Це означає, що навіть знання, здобуті, здавалося б, суто логічним шляхом через книгу, пробу­джуючи уяву, асоціюються певними образами на домовному рівні. Таким чи­ном, домовне мислення є не тільки джерелом для створення МКС, а й саме збага­чується за рахунок явищ мовної картини.

Результати домовної розумової діяльності в МКС передаються насамперед певними значеннями слова, у свою чергу у процесі мовлення значення можуть зазнавати змін, що впливають і на наші попередні домовні уявлення, і на зміст понять, що є основою лексичного значення, тому зміни в лексичній системі на рівні МКС можуть приводити до змін у концептуальній системі і до переінтеграції ознак у домовних уявленнях.

Наприклад, часте вживання слова в певному обмеженому значенні, усклад­неному додатковими семами, фіксується в концептуальній, а зрештою і в мовній картинах світу і переходить навіть у «схованку» домовного знання, обростаючи певними асоціаціями. Сьогодні під впливом нового досвіду, що включився і в нашу свідомість, і в нашу мову, чимало (переважно) міських мешканців, коли чують слово зілля, згадують не різнотрав'я, що зростає в полі, на луках, у саду, у лісі, а при слові травка думають не про ту, що зеленіє, а швидше згадують про наркотичні засоби, бо саме в такому значенні щоденно чують ш слова на телеба­ченні.

Значна частотність уживання подібних слів фактично с рекламою подіб­них явищ, що особливо небезпечно для молоді, яка швидко переймає все «нове»¹ і намагається досвідно перевірити значення і сутність таких речей. Під впливом американізму «займатися любов'ю» слово любов втрачає сема, пов'язані з ду­ховним єднанням людей, а на перше місце виходить ознака біологічної сутності. Внаслідок чого це слово у щоденному вжитку для багатьох стало дорівнювати значенню слова секс. А це в свою чергу закріплюється в свідомості як домінант­на ознака, що негативно впливає і на ціннісні настанови особистості, і на таку важливу власне людську сферу життя, якою є сім'я.

Збільшення або зменшення частотності вживання певних слів не тільки фік­сують наявність або відсутність певних явищ, а і вносять у нашу свідомість нові і не завжди позитивні) стандарти оцінок і поведінки. Особливо це стосується слів, що називають абстрактні явища, які характеризують зовнішні риси і внут­рішні властивості людини. Так, головною позитивною ознакою жінки або чоло­віка є «сексуальність» і «еротичність» (до речі, це пов'язано з деформацією сло­ва «любов»).Тому при характеристиці жіночої вроди і внутрішнього світу рідко вживаються слова «красива», «вродлива», «горда», «розумна», «добра» (або «зла»), «шляхетна» (або «брутальна»), «лагідна», «ніжна», «дбайлива» і можна наводити нескінченний ряд ознак.

Наприклад, недавно на телебаченні в переда­чі «Хочу і буду» мовилося про стюардес. Ведуча програми (вродлива жінка¹ кілька десятків раз ужила слова «сексуальна» й «еротична» і майже жодного разу не звернулась до лексики, що виражає естетичні й морально-етичні харак­теристики. Тим самим у свідомість молоді (а подекуди й не надто обтяжених ін­телектом літніх людей) закладається суто біологічне ставлення до жінки. (американське make love)

Іноді висловлюється думка, що мовна картина світу не змінюється. Про не­змінність МКС можна говорити в тому сенсі, що в кожній мові зберігаються еле­менти «архаїчної» картини світу, тобто відбиваються уявлення, які існували з час творення певного слова чи блоку слів. Хрестоматійним є приклад зі слово­сполученнями «схід сонця» і «захід сонця»: у сучасній науковій картині світу відомо, що сонце не «сходить» і не «заходить» у нашому розумінні слова, однак слова ці зберегли давнє бачення. Можна навести чимало й інших прикладів збе­реження архаїчної картини світу, однак це не означає, що МКС незмінна. Уже з наведеного прикладу видно, що в МКС відбувається переінтеграція значень, крім того, поряд із цими старими елементами ми маємо велике сузір'я слів, які відбивають сучасне уявлення про світ.

Не випадково розрізняють мовну картину світу сучасного суспільства і архаїчну, причому архаїчність ця може зумовлюватися й динамічними процесами з
суспільстві і в свідомості за порівняно невеликий відрізок часу, а не обов'язково
за тисячоліття. Справді, протягом тисячоліть ККС змінювалися дуже повільно.
відповідно повільні зміни відбувалися і в МКС. За останні ж два -три тисячоліття у зв'язку з розвитком суспільства відбулися значні зміни в картині світу, домовній і концептуальній, то відбилося і в мовній картині світу, насамперед у її літературному вираженні.

За певних культурно-історичних і суспільно-політичних умов може виникати розбіжність між прогресивною концептуальною картиною світу та архаїчною мовною. Таке явище спостерігалося, наприклад, в українській мові XIX — почат­ку XX ст., коли для відтворення тогочасної концептуальної картини використову­валася на Лівобережжі російська, а на Правобережжі польська мови і переймалася відповідна картина світу. Українська мова вважалася здатною виражати тільки архаїчну ККС, що відбивала сприймання світу неписьменним селянином або міщанином, у яких і виробництво, і побут були майже законсервовані протягом століть. Із цього погляду і дискусії щодо шляхів розвитку української літератур­ної мови, які точилися протягом Х1Х-ХХ ст., набувають ширшого і глибшого зна­чення: об'єктивно це була дискусія про шляхи інтелектуального розвитку наро­ду — чи йому законсервуватися як етнічній групі архаїчного типу, чи входити в сучасний світ у всеозброєнні мови, здатної виражати новочасну ККС і містити відповідну МКС.

Дещо з інших міркувань і в інший спосіб спроба змінити вектор української мовної картини світу від сьогодення до архаїчного її стану спостерігається й те­пер, коли під приводом «повернення до джерел» (нерідко таких, які мають лока­льне значення)" нерідко фактично змінюють сучасний світогляд на архаїчний і сучасну українську мовну картину світу на архаїчну. Звичайно, джерела треба знати, вивчати j шанувати, але все це робити в такий спосіб, щоб не підміняти МКС XXI ст. картиною світу XVI ст., а то й ІХ-Х ст. (рідновірці з їхнім встановленням статуї перуна на тому місці, з якого її скинув Володимир Великий в 988 році Р.Х.)

Отже, питання про мовну картину світу та її зв'язок з духовним життям лю­дини на домовному, логіко-концептуальному рівнях має не лише велике теоре­тичне лінгвістичне значення, але і є також питанням про ментальність сучасного - українця та інтелектуальний і морально-етичний розвиток нації.

---

Дата добавления: 2015-07-20