Поняття та види насильницьких злочинів

Насильство є таким же стародавнім, як і саме людство. Із роз­витком цивілізації його прояви не лише не зменшилися, а навпаки, набули катастрофічних розмірів. Війни, заколоти, революції, страти, терори стали ледве чи не нормою життя людей. Знищувалися пле­мена і народи як у часи біблійні, так і в освіченому XX столітті. Не випадково хтось із класиків образно назвав насильство "повитухою історії".

Типовими проявами насильства є:

позбавлення життя, заподіяння тілесних ушкоджень, зазіхання на статеву недоторканність, захоплення заручників, здирство й інші способи вилучення майна, катування і застосування незаконних ме­тодів впливу стосовно затриманих і підслідних;

перевищення влади, позбавлення різноманітних прав і свобод, жорстоке поводження з дітьми тощо.

Перелічені види насильства в юридичній літературі прийнято на­зивати "насильницькими злочинами". Але й до цього часу існує не­визначеність щодо кола актів стосовно цього виду злочинів. Так, ок­ремі автори до групи насильницьких злочинів відносять лише умис­ні вбивства, умисні тяжкі тілесні ушкодження та хуліганство, які утворюють самостійний у кримінологічному плані "блок" насиль­ницьких злочинів¹. З цього приводу А. Є. Жалінський справедливо зазначає, що в цій зовнішньо тривіальній тезі досить багато дивного. Чому сюди б не включити менш тяжкі тілесні ушкодження, зґвалту­вання тощо².

Курс советской криминологии. Предупрежпение преступности. — М, 1986. -С. 174.

- ЖалинскиіІА. 3. Насильственная прсступность й утоловная пшштика // Советское государство й право. — 1991. — №4,

Інші вчені до насильницьких злочинів відносять хуліганство, тілесні ушкодження, убивства та зґвалтування. Дехто доповнює цей перелік мордуванням або розуміє під насильницькими всі злочи­ни, пов'язані з насильством чи погрозою його застосування¹. Л. Д. Гаухман, розглядаючи цю проблему в кримінально-правовому аспекті, не обмежує її рамками лише фізичного насильства, а вва­жає, що насильницький спосіб учинення злочину містить у собі також і погрозу застосування насильства².

Тлумачний словник В. Даля "насильство" трактує як "примус, неволя, потреба, силування, сором'язлива дія, образливе, незаконне і свавільне"³. У кримінальному законодавстві поняття насильства незмінно пов'язане з реальним суспільне небезпечним протиправ­ним застосуванням фізичної сили до іншої людини проти її волі з ме­тою заподіяння їй фізичних страждань, тілесних ушкоджень або по­збавлення життя. Цим поняттям не охоплюється погроза застосу­вання насильства, оскільки вона безпосередньо не тягне за собою заподіяння фізичної шкоди іншій людині. Погрожуючи позбавлен­ням життя або заподіянням шкоди здоров'ю, злочинець не завжди має намір на реальне заподіяння фізичної шкоди. Тому кримінальне право і кримінологія розглядають фізичне насильство І погрозу його застосування як два самостійних способи вчинення злочину.

У юридичній літературі зазначається, що основними способами вчинення навмисних злочинів є фізичне насильство, психічне на­сильство, зловживання своїм посадовим або іншим становищем, під­робка документів або інший обман, підкуп (давання хабара), псуван­ня чи знищення майна"¹. На наш погляд, у широкому розумінні на­сильства як примусу і фізичне насильство, І погрозу його застосу­вання слід розглядати як два однорідних яв^ща. Усвідомлення потерпілим реальної можливості приведення погрози до виконання змушує його виконати вимоги злочинця. Відмова потерпілого підко­ритися найчастіше завершується заподіянням шкоди здоров'ю або навіть позбавленням життя. В більшості випадків насильницькі дії поєднуються із погрозами, заподіяння ще більшої шкоди здоров'ю

Див. наїїр.: Гаухман Л. Д. Проблеми угшовно-правовой борьбьі с наскльственньї-мипреступлениямивСССР. — Саратов, 1981. — С. 11,29; ПобегаНІоЗ. Ф. Насильствен-ная преступность: современнне тендснции, перспективьі борьбьі // Советское государство й право. — 1988. — №9. — С. 73.

й

" Гаухман Л- Д. Вказ. робота. — С. 29.

³ Див.: ДаІьВ. Толковьгй словарь живого великорусского язмка. — М,, 1981. — Т.2. —
С. 481.

⁴ Див.: Кудрявцев Б. II. Правовеє поведение: норма й патология. — М., 1982. -
С. 202..

потерпілого або позбавлення його життя у разі продовження опору чи невиконання вимог злочинця¹,

З позицій кримінології, поняття "насильницька злочинність" е теоретично обгрунтованим. В основі об'єднання зазначених діянь в окрему кримінологічне значиму групу лежать наступні критерії;

1) об'єкт посягання — суспільні відносини, що охороняються
кримінальним законом, які забезпечують недоторканість фізичного
статусу особи;

2) форма вини — прямий умисел;

3) спосіб дій злочинця — фізичне або психічне насильство;

4) насильство відбувається проти волі потерпілого.

З урахуванням вказаних ознак, під насильницькими злочинами слід розуміти навмисні кримінально-карані діяння, що посягають на фізичні блага (життя і здоров'я) особи і чиняться проти її волі шля­хом фізичного або психічного насильства. Виходячи з цього визна­чення, до насильницьких злочинів треба віднести: навмисні убив­ства; навмисні тілесні ушкодження.; поєднане з насильством хуліганство; згвалтування; побої і катування; доведення до самогубства; погрозу вчинити убивство.

Але зауважимо, що насильницька злочинність, по-перше, явище неоднорідне і, по-друге, таке, що не може протиставлятися корисли­во-насильницькій злочинності і виступати її альтернативою. Насиль­ницька і корисливо-насильницька злочинність частково "перекрива­ють" одна одну. Це стосується, наприклад, бандитизму, насильниць­кого грабежу і розбою з метою заволодІння майном. Ці діяння нале­жать до так званих "двохоб'єктних" злочинів, але значимішою цінністю при цьому є безпека особи. Вони мають багато спільних рис і ознак із традиційними насильницькими злочинами. В усіх цих випадках механізм злочинної поведінки пов'язаний з агресивно-зневажливим ставленням до особи, її життя, здоров'я і недотор­канності.

Дата добавления: 2015-07-25