Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Заняття з художньої літератури

Сутнісні характеристики образного мовлення | Дітей старшого дошкільного віку | Гумористичного характеру | ситуацій, поведінки дітей |


Читайте также:
  1. Аналіз та узагальнення науково-методичної літератури
  2. Викладач, що веде практичні заняття: ІЛЬНИЦЬКА НАДІРА ФАТЕХІВНА
  3. Групові заняття проводяться за умови присутності не менше двох осіб!!!
  4. Для того, щоб отримати навантаження, адекватне можливостям Вашого організму, необхідно правильно підібрати тип заняття, що відповідає Вашим бажанням, здібностям і можливостям.
  5. Заняття 1.
  6. Заняття 13.
  7. Заняття 14

“Казка про дідуся Сміховика та його віршовану скриньку”

Мета: ознайомити дітей з призначенням гумористичних віршів, з небувальщиною, віршем-“перевертнем”.

Словник: гумореска, небувальщина, небилиця, вірші-“перевертні”, гумористичні вірші, дідусь Сміховик, віршована скринька.

Матеріал: “віршована скринька”, лист від дідуся Сміховика.

Хід заняття

Розповідь вихователя. Діти, на тому тижні я почула від однієї сороки в нашому міському парку дуже цікаву історію, сьогодні я її вам розповім. Послухайте. Живе собі, поживає на околиці села Гуморинка, у країні Веселої Поезії недалеко від казкового лісу старенький дідусь, якого всі звуть “дідусь Сміховик”. А звуть його так тому, що він дуже веселий, любить жартувати, посміятися й інших повеселити. Усі лісові мешканці його дуже люблять, бо він їм допомагає. Одного разу маленьке зайченя почало вихвалятися, що воно найшвидше бігає, що воно найспритніше, а інші зайченята начебто бігають, як черепахи. Зайченята образилися на хвалька, нічого не можуть йому довести: зайчик-хвалько їх не слухає, ходить, задерши носа. Побігли тоді зайчата-малюки до дідуся Сміховика, просять: “Дідусю, допоможи нам, порадь, що робити: хвастливе зайченя говорить неправду, воно не бігає краще за нас, та ще й нас ображає”. Дідусь любив лісових мешканців, йому стало шкода зайченят і, хоча він любив і хвалька, та все ж вирішив його провчити. Пішов на лісову галявину, де дурненьке зайченя вихвалялося перед іншими звірятками: білочками, їжачками і при всіх прочитав вірша “Це вже й зараз видко”, якого написав поет Грицько Бойко:

Я плавець!хвалився Влас,

Ідучи купатись, –

І зі мною серед вас нікому змагатись.

Клим сопів, зітхав Івась, і мовчала Алла,

Тоді смілива і метка Галя відказала:

Що там з тебе за плавець,

Ми побачим швидко,

А що добрий хвастунець –

Це вже зараз видко!

Як почули цей вірш звірята, почали сміятися, реготати, за боки хапатися. Зрозуміло хвастливе зайченя, що це ж над ним так сміються, соромно йому стало – та мерщій з галявини, заховалося під кущем, сидить, нікому на очі не показується. Соромно йому, нудно, ні з ким погратися. Згодом вибачили звірята його хвалькуватий, нечесний вчинок, знайшли зайченя під кущиком, покликали до себе, почали з ним гратися. Зраділо зайченя і вже більше ніколи не хвалилося, брехунцями не займалося, не ображало інших.

Ось так допоміг дідусь Сміховик лісовим мешканцям. Він усіх навколо тішив смішними віршами, які зберігав у своїй чарівній, віршованій скриньці. Усі вірші були в нього складені на окремих поличках. Але сталась одного разу велика неприємність. Якось знялась тут сильна буря. Подув лютий вітер, вирвав у дідуся його скриньку з віршами, зірвав з неї кришку і розлетілися жартівливі вірші по подвір’ю, селу, лісу. Сміховик зібрав їх, як міг, але вони всі переплутались, і тепер ходить наш дідусь дуже сумний, бо він сам не може розібратись, де який вірш.

Сьогодні вранці, перевіряючи поштову скриньку нашого дитячого садка, я знайшла лист (показує дітям). На конверті написана дивна адреса: “Дітям старшої групи від дідуся Сміховика, що живе біля казкового лісу в селі Гуморинка у країні Веселої Поезії”. Я відразу ж здогадалася, що дідусь хоче попросити в нас допомоги. Ось цей лист, послухайте: “Дорогі діти. На вас покладаю я всі свої надії. Допоможіть мені. Злий вітер переплутав мої смішні віршики, які я збирав стільки років, складав по поличках, розповідав їх і дорослим, і дітям, і звірятам, і пташкам у лісі. Усі сміялись і веселились. І я був щасливий. А тепер настали сумні дні. Не можу я знову поскладати вірші на полички. Надсилаю вам свою віршовану скриньку з переплутаними веселими віршами. Допоможіть мені, будь ласка, розберіть їх. Ваш дідусь Сміховик”.

Діти, давайте спробуємо допомогти дідусю. А ось і ця віршована скринька (показує). Ой, скільки в ній аркушів! Це, напевно, ті вірші, про які нам писав Сміховик. Як же нам розібратися з ними? Будемо їх читати по черзі. Ось перший вірш, послухайте. Його написав Анатолій М’ястківський, називається він “Зайчик місяця надгриз” (читання вірша, бесіда за змістом).

Чи тепер, чи колись

Із солодким хрустом

Зайчик місяця надгриз –

Думав, що капуста.

Місяць скік та й утік

В небо синє-синє.

Не кружок-колобок –

Тільки половина.

Заховався, повис,

Де хмарки, мов хустя...

Зайчик місяця надгриз –

Думав, що капуста.

Діти, про що цей віршик? Чому ви посміхалися, коли слухали його? Але як же зайчик дібрався до неба і надгриз місяць? Дивно.... Напевне, йому було дуже смачно, коли він гриз місяць. Як про це говориться у вірші, як зайчик їв (з солодким хрустом)? Чому зайчик так учинив? Так, він сплутав місяць з капустиною. Напевне, вони між собою чимось схожі, а чим саме, як ви гадаєте? Діти, скажіть, могло б таке насправді бути, щоб зайчик надгриз місяць? Ні, звичайно. Такий вірш, у якому розповідається про те, що ніколи не було й не може статись, називають небувальщиною або небилицею. Тож, на яку поличку ми покладемо цей вірш про зайчика? Так, на поличку, де є напис “Небувальщини і небилиці”. А ось ще один вірш я дістала зі скриньки Сміховика. Його написав Анатолій Григорук “Переплутанка” (читання вірша, бесіда за змістом).

От так диво-дивина –

Виріс ріг у кабана.

Свинка вбралася у пір’я,

Пси порили все подвір’я.

А цаписько в курнику

Заспівав: “Кукуріку!”

Лізуть горобці під квочку,

Щоб сховатись в холодочку.

А ягнята мов коти,

Геть обсіли всі плоти.

Віл на яворі пасеться

Кіт у кошику несеться,

А індики на воді

Плавають мов лебеді.

А тепер скажіть мені –

Де тут правда, а де ні?

Чому ви засміялися? Так, усе в ньому переплуталось. Тому віршик так і називається “Переплутанка”. Що саме переплуталося? Так, усі тварини роблять не свою справу. Усе це дуже дивно і навіть сам поет дивується. Як він про це у вірші написав (диво-дивина)? Усі тварини стали схожі один на одного, бо кожен робить щось так, як інший. З ким поет порівнює свійських тварин з вірша? Допоможіть мені пригадати (діти називають порівняння). Ці тварини та птахи дуже смішні, у вірші все перевернулося навпаки, тому такі вірші називають “перевертнями”. Куди ми покладемо цей вірш? Так, на поличку, де лежать вірші-“перевертні”.


Дата добавления: 2015-07-25; просмотров: 471 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Методика розвитку образного мовлення дітей старшого дошкільного віку засобами поетичного гумору| Додаток Б

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)