Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Тема: соціальна сфера: склад, функції та призначення

Склад галузей невиробничої сфери | Діяльність із забезпечення ефективної зайнятості населення | Діяльність, що забезпечує споживання, форми і способи їх задоволення | Діяльність з екологічного захисту громадян | Культура і мистецтво | Функції соціальної сфери | Необхідність та можливість державного регулювання соціальної сфери |


Читайте также:
  1. Билет 6. Система: понятие, признаки, компоненты и виды.
  2. В) автобіографія-документ (за спеціальним призначенням).
  3. Визначення культури та цивілізації. Функції культури.
  4. Глава 9 СОЦІАЛЬНА ПРАВОВА ДЕРЖАВА. §1. Історія ідеї про правову і соціальну державу
  5. Грошова оцінка земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення
  6. Грошова оцінка земель промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення
  7. Группа: подготовительная Тема: «Мой город».

 

План

 

1. Сутність соціальної сфери, її інфраструктура та роль у житті суспільства.

2. Структура соціальної сфери: галузі та види діяльності.

3. Функції соціальної сфери.

4. Необхідність та можливість державного регулювання соціальної сфери.

 

1. Сутність соціальної сфери, її інфраструктура та роль у житті суспільства

 

Соціальна сфера — одна з найважливіших у житті суспільства, в якій реалізуються соціальні інтереси всіх верств населення, відносини суспільства та особи, умови праці і побуту, охорони здоров’я, відпочинку.

Соціальна сфера — це сукупність галузей і видів діяльності, підприємств, закладів та установ, які мають забезпечити задоволення потреб людей у матеріальних благах, послугах, відтворенні роду, створити умови для співіснування і співпраці людей у суспільстві згідно з чинними законами і загальноприйнятими правилами з метою створення мегаполісів, розвитку масових комунікацій, зміцнення держави. До соціальної сфери належить також діяльність з розвитку в людей духовності, виховання совісті, здатності розрізняти добро і зло, оцінювати свої вчинки, формулювати для себе моральні приписи і вимагати їх виконання.

Соціальна сфера розвивається згідно з соціальною політикою, яку формує держава відповідно до умов національного, культурного і духовного життя. Суть сучасної політики в Україні полягає в тому, що в країні будується соціально спрямована економіка, яка дасть людині все необхідне для нормального життя за європейськими стандартами; утворюється новий тип солідарності різних соціальних верств населення, свідомої коаліції людей, що обрали шлях розбудови вільної демократичної держави. Ця політика має сприяти створенню достатньої кількості робочих місць, умов для одержання нових професій, підвищення кваліфікації, сприяти оздоровленню умов праці, поліпшенню медичного обслуговування і профілактичного контролю. Соціальна політика держави виходить з необхідності надання конкретної допомоги злиденним верствам і прошаркам населення: самотнім громадянам похилого віку, тим, які втратили здатність до самообслуговування, хворим, дітям та ін.

Соціальна інфраструктура — це особливий комплекс галузей народного господарства — таких, як освіта, охорона здоров’я, культура, мистецтво, житлове і комунальне господарство, торгівля тощо. Функціональна спільність цих галузей полягає в тому, що праця в них спрямована безпосередньо на людину і суспільство в цілому. Соціальна інфраструктура все більше впливає на ефективність суспільного виробництва через головну продуктивну силу суспільства — людей.

Вплив соціальної інфраструктури на підвищення продуктивності праці виявляється в різних аспектах: розвиваються здібності людей до праці через піднесення освітнього і культурно-технічного рівня працівників, скорочуються втрати часу внаслідок скорочення захворюваності людей, створюються сприятливі соціально-побутові і житлові умови.

В Україні певним категоріям населення деякі види соціальних послуг надають безкоштовно, іншим — на пільгових умовах, ще іншим — у платній формі. Безкоштовні послуги — це послуги соціально-культурних галузей соціальної інфраструктури (освіти, охорони здоров’я і певних видів культурного обслуговування). Розвиток цих послуг забезпечують за рахунок суспільних фондів споживання.

Платні послуги — це послуги підприємств і установ житлово-комунального господарства, побутового обслуговування, зв’язку, пасажирського транспорту, правових служб та ін. Розвиток платних послуг забезпечують завдяки залученню коштів населення, а також ресурсів підприємств і організацій усіх галузей незалежно від їхньої спеціалізації.

Соціальна сфера відіграє важливу роль у соціально-економічному розвитку будь-якої держави. Зокрема, вона формує моральні та духовні цінності членів суспільства, є джерелом забезпечення здоров'я нації, збільшення середньої тривалості життя, покращення демографічної ситуації, відвернення молоді від згубних звичок, зниження рівня злочинності у суспільстві, забезпечує соціальну стабільність, а також створює підґрунтя для науково-технічного прогресу та сприяє економічному зростанню держави.

Питання фінансового забезпечення суспільних послуг завжди було актуальним. Особливо актуальним це питання залишається для нашої країни. Після розпаду СРСР соціальні проблеми набули особливої гостроти у зв'язку з тим, що перехід до ринкових відносин супроводжувався кризовими явищами, майновим розшаруванням населення та невпинним зростанням чисельності бідних. Також значних фінансових ресурсів потребувала широка мережа об'єктів соціально-культурної сфери, що залишилася в спадок після розпаду колишнього Радянського Союзу. А перехід до ринкових відносин супроводжувався домінуванням старих підходів до надання суспільних послуг населенню, оскільки ринкові механізми були розвинуті слабо. Приватний сектор був практично незадіяним у вирішенні соціальних проблем, тому основний тягар був покладений на державу та місцеві органи самоврядування, які, в свою чергу, виявилися неспроможними вирішити існуючі проблеми у зв'язку нестачею фінансових ресурсів.

Нині Україна за рівнем фінансування соціальної сфери залишається далеко позаду від розвинутих країн світу. Коштів не вистачає не тільки на розвиток галузей соціального сектору, але й на їх поточне утримання, що призводе до занепаду об'єктів соціально-культурного призначення, неякісного надання відповідних послуг, а система заходів соціального захисту та існуючі програми соціального спрямування не є ефективними засобами зниження рівня чи подолання бідності в Україні. Тому виникає потреба у пошуку нових підходів та розробці дієвого механізму ефективного фінансування соціальної сфери.

На сучасному етапі дослідження теоретичних та практичних аспектів фінансового забезпечення соціальної сфери відображено у працях багатьох вітчизняних вчених-економістів: В. Андрущенка, М. Білик, О. Василика, А. Гальчинського, В. Гейця, А. Гриценка, А. Даниленка, М. Н. Костіної, В. Лагутіна, Е. Лібанової, І. Луніної, В. Міщенка, А. Мороза, С. Науменкової, В. Опаріна, Д. Полозенка, А. Поддєрьогіна, Г. П'ятаченка, М. Савлука, В. Суторміної, В. Федосова та інших.

 

 


Дата добавления: 2015-07-16; просмотров: 70 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Методика расчета площадей складских помещений| Структура соціальної сфери: галузі та види діяльності

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)